26 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року, -
Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання начальника 2 відділення 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_7 про арешт майна.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що слідчим не надано належних доказів для підтвердження наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, які були вилучені 14 квітня 2016 року в ході обшуку транспортного засобу «Mitsubishi ASX 798», д.н.з. НОМЕР_1 , в сумі 500 000 грн. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти. Однак суд першої інстанції не врахував їх належним чином та не прийняв до уваги вимоги кримінального процесуального закону. Також, на думку прокурора, судом не враховано і ті обставини, що санкції ч. 5 ст. 191 і ч. 3 ст. 209 КК України, передбачають додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, зазначених вимог закону слідчий суддя не дотримався.
Так, відмовляючи в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на ті обставини, що воно не містить належного обґрунтування у необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а також на відсутність достатніх підстав для вчинення таких дій.
З такими висновками колегія суддів не погоджується.
Як вбачається з клопотання про накладення арешту на майно та доданих до нього матеріалів, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22015000000000323 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Як зазначається у клопотанні, в ході досудового розслідування встановлено, що протягом 2012-2015 років невстановлені службові особи Міністерства інфраструктури України, ДП «Адміністрація морських портів України», ДП « Одеський морський торгівельний порт», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою з власниками та службовими особами ТОВ «Підприємство «Маст Буд» та ТОВ Мебіус Констракшн Юкрейн» заволоділи чужим майном - державними грошовими коштами, призначеними для виконання робіт по проекту «Будівництво 1-ї черги (гідротехнічні споруди) контейнерного терміналу Карантинного молу ДП «ОМТП» за рахунок штучно створеної території» у сумі понад 25 млн. грн.., які в подальшому з використанням суб'єктів підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності, перевели із безготівкової форми у готівкову, чим вчинили їх легалізацію (відмивання) в особливо великому розмірі.
Крім того, з 2015 року по теперішній час службові особи ДП «АМПУ», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою з власниками та службовими особами ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» і ПП «Інфлот-Данубіус Ейдженсі» здійснюють заволодіння чужим майном - державними грошовими коштами, призначеними для виконання робіт по проектах з експлуатаційного днопоглиблення підхідних каналів та акваторій Бердянського та Маріупольського портів.
В 2015 році ДП «АМПУ» об'явлено тендер на проведення послуг з експлуатаційного днопоглиблення підхідних каналів та акваторій Бердянського і Маріупольського портів. За результатами проведення тендеру переможцем визначено ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв», який запропонував 290312302 грн. При цьому, процедура тендерних закупівель проведена з великою кількістю порушень чинного законодавства, роботи вказаним підприємством не були виконані в повному обсязі, а тридцять відсотків вказаної суми, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з використанням конвертацій них центрів переведено у готівку та розподілено між усіма членами протиправної схеми. Зокрема шляхом використання банківських рахунків ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» і ПП «Інфлот-Данубіус Ейдженсі», вищезазначені особи здійснили перерахування на рахунки підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Надежа Трейд», ТОВ «Союз 2000», ПП «Щит», ТОВ Ембіваленс», ПП «Бізнес-Партнери», службові особи яких в подальшому перевели дані кошти із безготівкової форми у готівкову, чим вчинили їх легалізацію (відмивання) в особливо великому розмірі.
Також, 11 грудня 2015 року ДП «АМПУ» обявлено торги на «технічне обслуговування акваторій та підхідних каналів Бердянського, Маріупольського та інших морських портів України для збереження їх експлуатаційних характеристик шляхом днопоглиблення». Переможцем даних торгів визначено ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв», яке запропонувало 712183659 грн. При цьому, процедура тендерних закупівель також була проведена з порушенням законодавства, а тридцять відсотків від вказаної суми членами злочинного угрупування за вказаною протиправною схемою планується привласнити й у подальшому розділити між собою.
В ході досудового розслідування було встановлено, що організатором схеми легалізації коштів отриманих посадовими особами ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» та ДП «АМПУ» є директор ТОВ «Стальканат-Маркет» ОСОБА_8 , який для легалізації грошових коштів використовує автомобіль «MitsubishiASX 1798» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить останньому на праві власності. 14 квітня 2016 року в ході обшуку автомобіля було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 500 000 грн.
Постановою слідчого в ОВС другого відділу першого управління досудового розслідування ГСУ СБ України від 14 квітня 2016 року вказані грошові кошти були визнані речовими доказами.
Звертаючись з клопотанням про накладення арешту на вказані грошові кошти, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речових доказів, а також вказав, що є підстави вважати, що дані кошти набуті злочинним шляхом в результаті чого є доходом від вчиненого кримінального правопорушення.
Дослідивши доводи клопотання слідчого та перевіривши надані матеріали, колегія суддів вважає, що вони містять необхідні дані які встановлюють належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в ньому майно.
Так, ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
На даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.
Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Крім того, вказані грошові кошти визнано речовими доказами, а п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Також, санкцією ч. 3 ст. 209 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчим доведена необхідність застосування арешту майна, оскільки надані ним матеріали дають достатні підстави вважати, що зазначене в ньому майно, а саме грошові кошти в сумі 500 000 грн. набуті злочинним шляхом та є доходом від вчиненого кримінального правопорушення.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою клопотання начальника 2 відділення 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_7 про арешт майна, слід задовольнити та накласти арешт на грошові кошти, що були вилучені 14 квітня 2016 року в ході обшуку транспортного засобу «Mitsubishi ASX 798», д.н.з. НОМЕР_1 , в сумі 500 000 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого суддіШевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року, якою залишено без задоволення клопотання начальника 2 відділення 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_7 про арешт майна, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання начальника 2 відділення 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_7 про арешт майна, задовольнити та накласти арешт на грошові кошти, що були вилучені 14 квітня 2016 року в ході обшуку транспортного засобу «Mitsubishi ASX 798», д.н.з. НОМЕР_1 , в сумі 500 000 грн.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/1507/2016 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_9
Доповідач ОСОБА_1