05 липня 2016 р. Справа № 804/3882/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування арешту, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровськ міського управління юстиції, в якому позивач просить скасувати арешт рухомого майна ОСОБА_2: автомобіль марки FORD, модель FIESTA, рік випуску 2007, колір - чорна перлина, шасі (кузов, рама, коляска) №VIN-НОМЕР_2 (НОМЕР_2), тип Т3-легковий - комбі-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, та заборону його відчуження, накладені Кіровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником автомобіля FORD, модель FIESTA, рік випуску 2007, колір - чорна перлина, шасі (кузов, рама, коляска) №VIN-НОМЕР_2 (НОМЕР_2), тип Т3-легковий - комбі-В, реєстраційний номер НОМЕР_1. При зверненні до нотаріуса з приводу відчуження майна (автомобіля) позивачу стало відомо про наявність не скасованого арешту накладеного на усе рухоме майно постановою Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 20.12.2011 р. Позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з рухомого майна, однак Кіровський ВДВС Дніпропетровського МУЮ листом №06-41/10690/10 від 14.06.2016 р. повідомив, що не може зняти арешт, оскільки виконавче провадження щодо виконання в межах якого накладено арешт знищено у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Позивач у судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги, проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить автомобіль Ford Fiesta, номер кузова №VIN-НОМЕР_2 (НОМЕР_2), 2007 року випуску, зареєстрований 12.06.2007 р.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №49883162 від 05.07.2016 р., встановлено, що 10.02.2011 р., у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за номером 10818354 реєстратором Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано арешт на все рухоме майно позивача на підставі постанови Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 12.01.2011 р. Запис вилучено за завершенням п'ятирічного терміну зберігання, оскільки термін дії запису до 10.02.2016 р.
В подальшому, позивач звернувся до начальника Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ із заявою про зняття арешту з рухомого майна, однак листом від 14.06.2016 р. №06-41/10690/10 повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника у зв'язку з тим, виконавче провадження було завершене та знищено за строками зберігання.
Крім того, позивачем надано постанову від 20.12.2011 року про закінченням виконавчого провадження
Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р. №1255-ІVреєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
З огляду на зміст абз.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом належить до публічних обтяжень.
Згідно з ч.1, 2 ст.41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.
Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення.
Відповідно до ч.1. 2 ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.
Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п'яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний строк.
Згідно з абз.5 п.24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. №830записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV(далі за текстом - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З огляду на п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 р. №2274/5 (далі за текстом - Порядок) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.
Згідно з п.9.10 Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Отже, знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.
Зважаючи на зміст ч.1 ст.30 Закону завершення виконавчого провадження здійснюється внаслідок його закінчення; повернення виконавчого документа стягувачу та повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав.
Статтею 50 Закону встановлені наслідки завершення виконавчого провадження.
Так, відповідно до змістуст.50 Закону України «Про виконавче провадження»у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Таким чином, після завершення виконавчого провадження відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний зняти арешт, накладений на майно боржника.
Судом встановлено, що виконавче провадження, у межах якого накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_2 завершено, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2011 року, відповідно до якої припиняється чинність арешту майна боржника та скасовуються інші заходи примусового виконання рішення, а саме раніше накладені обтяження згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2011 року.
Отже, з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що арешт рухомого майна ОСОБА_2: автомобіль марки FORD, модель FIESTA, рік випуску 2007, колір - чорна перлина, шасі (кузов, рама, коляска) №VIN-НОМЕР_2 (НОМЕР_2), тип Т3-легковий - комбі-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 - відсутній.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова