15 вересня 2016 р. Справа № 804/1882/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши адміністративного справи за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання неправомірними дії, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання неправомірними дії, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування означеного позову зазначалося, що відповідач протиправно прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27846373 від 18.01.2016р. та запис про державну реєстрацію №829534712101 від 18.01.2016р. про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», оскільки вищевказане домоволодіння належало позивачу на підставі договору купівлі - продажу.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи 26 липня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір поруки та договір іпотеки № 11189288000/1, в якості забезпечення грошових зобов'язань між позичальником ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанком». Сума грошових зобов'язань складала 250000,0 (двісті п'ятдесят тисяч доларів), що на день укладання договорів становило 1262500,00 грн.
Предметом іпотеки є спірне на сьогодні домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1, що належало позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 18 травня 2006 року за реєстровим № 3115.
12 грудня 2011 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська (справа № 2-2943) постановлене рішення про стягнення солідарно з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» суму заборгованості з відсотками та штрафними санкціями в розмірі 1663787,82 грн. та судові витрати.
В липні 2012 року на адресу позивача надійшла копія витягу про реєстрацію змін в Державному реєстрі іпотек, в якому вказано, що від АКІБ «УкрСиббанк» іпотеку вилучено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 12.12.2011 року.
02.10.2014 року на підставі заяви ТОВ «Кей-Колект» головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про опис та арешт майна боржників.
16 березня 2016 року позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. 18.01.2016 року прийнято заяву про Державну реєстрацію права власності та здійснено державну реєстрацію права власності на спірний будинок за ТОВ «Кей-Колект».
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав: підставою виникнення права власності є договір іпотеки, серія та номер 784, виданий 26.07.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО, Кулініч А.С.; підставою внесення запису є рішення реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27846373 від 18.01.2016 року.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, суд доходить висновку про те, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
За таких обставин, провадження у справі, що розглядається, підлягає закриттю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 14.06.2016р. у справі №21-41а16.
З приписів ч.2 ст.161 КАС України вбачається, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із ч. 3 ст. 157 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі.
При цьому, керуючись приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне повернути позивачеві сплачений ним судовий збір за подання даного адміністративного позову у сумі 1653,60грн.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Провадження в адміністративній справі №804/1882/16 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання неправомірними дії, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що з означеними позовними вимогами він може звернутися в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення цих ж осіб до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі не допускається.
Повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) сплачену відповідно до квитанцій від 01.04.2016р. №QS28095937 суму судового збору у розмірі 1653,60грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят три гривні шістдесят копійок).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та у строки, визначені ст. 186 КАС України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Суддя О.М. Турова