"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/15769/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Вижньоберезівської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання неправомірною бездіяльності, визнання недійсними та скасування рішень, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 9 жовтня 2014 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, -
встановив:
У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
визнати неправомірною бездіяльність Вижньоберезівської сільської ради, яка полягла у нерозгляді заяви від 25.02.2013;
зобов'язати Вижньоберезівську сільську раду дати дозвіл на виготовлення технічної документації для приватизації земельної ділянки площею 0,70 га в АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га;
визнати недійсним та скасувати рішення Вижньоберезівської сільської ради від 16.12.2010 про надання дозволу ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку по АДРЕСА_1;
визнати недійсним та скасувати рішення Вижньоберезівської сільської ради від 20.01.2011 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,1727 га;
визнати недійсним та скасувати рішення Вижньоберезівської сільської ради від 22.02.2011 про передачу ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1727 га;
визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.04.2013 на земельні ділянки площею 0,1416 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 0,0311 га, кадастровий номер НОМЕР_2 які видані на підставі рішення Вижньоберезівської сільської ради від 22.02.2011;
зобов'язати ОСОБА_6 звільнити незаконно захоплену земельну ділянку площею 0,1727 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 9 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Вижньоберезівської сільської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_4 від 25.02.2013. Зобов'язано Вижньоберезівську сільську раду розглянути заяви ОСОБА_4 про передачу їй у приватну власність земельних ділянок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
За змістом частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Встановлено, що предмет спору у справі пов'язаний із набуттям права власності та користування на земельну ділянку, на якій розміщено належний позивачу в порядку спадкування житловий будинок.
За таких обставин спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року (справа № 21-544а14), від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14) та від 9 грудня 2014 року (справа № 21-308а14).
Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За змістом частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись статтями 157, 211, 220-1, 228, 230, 231 КАС України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 9 жовтня 2014 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року - скасувати.
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Вижньоберезівської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання неправомірною бездіяльності, визнання недійсними та скасування рішень.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: