15 вересня 2016 року м. Київ К/800/8297/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року по справі № 808/4126/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Кліон" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, -
У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю „Кліон" звернулося в суд з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №125110008/2015/010069/2 від 03.06.2015р.; визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110008/2015/000268 від 03.06.2015р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, позовні вимоги задоволені.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Київська митниця Державної фіскальної служби звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Кліон" (покупець) та PELAGOS P/F, Фарерські острови (продавець), укладений контракт №188F/2015P від 30.04.2015р. на поставку свіжозамороженої чи охолодженої риби різних видів та морепродуктів (далі - Контракт). Умови поставки кожної партії товару, найменування товару, кількість, ціна, вартість кожної партії товару, строки проведення розрахунків, строки відвантаження та доставки товару, відправник та інші суттєві умови поставки визначаються сторонами шляхом переговорів та після узгодження вказуються в інвойсах на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною контракту.
Згідно Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - морожена скумбрія ціла. У відповідності до інвойсу постачальника №SDA140306.3 від 22.05.2015р. товар постачався за ціною 1,125 доларів США за кг., на умовах FСА Клайпеда, Литва.
Для здійснення митного оформлення товару 03.06.2015р. позивачем до митного органу в електронному вигляді подана митна декларація по формі МД-2 №215110008/2015/108850 довідковий №8787 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 471241,07 грн. (24,17 грн. або 1,15 доларів США за 1 кг.)
Визначення митної вартості товару було здійснене позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч.10 ст.58 МК України включає вартість товару згідно рахунків - 462241,07 грн. (21937,50 доларів США х 21,070818 курс), та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 9000 грн.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були подані наступні документи: контракт №188F/2015P від 30.04.2015р.; інвойс № SDA140306.3 від 22.05.2015р.; калькуляція постачальника від 22.05.2015р.; прайс-лист від 20.05.2015р.; міжнародна товарно-транспортна накладна №0000864 від 27.05.2015р.; довідка про транспортні витрати б/н від 27.05.2015р.; договір доручення №30-10/14 від 30.10.2014р.; дублікат ветеринарного свідоцтва від 02.06.2015р. серії ЄРД-00 № 203015; ветеринарний (санітарний) сертифікат № LТ 0176296/L2-5417 від 27.05.2015; сертифікат походження №ВС 29098 від 22.05.2015р.; сертифікат якості №44-2015 від 22.05.2015р.; експортна декларація від 27.05.2015р. №15LTLUB000EK00C922.
Під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками(АСАУР) сформовані обов'язкові ризики, які стосуються перевірки документів щодо визначення рівня митної вартості товару, враховуючи висновки форматологічного контролю МД стосовно перевірки достовірності рівня митної вартості та обраного методу її визначення, електронним повідомленням 03.06.2015 року Товариству була направлена вимогу про надання додаткових документів, а саме: 1) платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, 2) копію митної декларації країни виробника; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларантом 03.06.2015р. додатково надані: експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-238 від 14.05.2015р.; лист товариства з обмеженою відповідальністю „Кліон" №06/02-469 від 03.06.2015р., згідно змісту якого позивач повідомляє, що з рівнем митної вартості не згідні, товар буде оформлений відповідно до ст.55 МКУ, через неможливість надати додаткові документи у 10-ти денний термін та про їх надання на протязі 80 днів з моменту митного оформлення, просить винести рішення про коригування митної вартості раніше десяти денного терміну, без урахування вимог ст.53 пункт 3 МКУ.
Митна вартість товару, що імпортується, митним органом визначена із застосуванням другорядного методу 2г (резервного методу). Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за методом 2г) з розрахунку 1,84 дол. США за кг товару (рішення про коригування митної вартості від 14.05.2015р. № 1120500000/2015/000090/1, від 27.05.2015р. № 504050002/2015/000007/2).
У зв'язку із вказаним, митним органом прийняте рішення від 03.06.2015р. №125110008/2015/010069/2 про коригування митної вартості товарів. Відповідач також оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110008/00026.
На підставі рішення митного органу 03.06.2015р. декларант оформив нову ВМД по формі МД-2 №125110008/2015/108877, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем, шляхом грошової застави у розмірі 91129,56 грн. (гр. 47 ВМД).
Товар випущений у вільний обіг за МД №125110008/2015/108877 від 03.06.2015р.
У своєму рішенні від 03.06.2015 №125110008/2015/010069/2 відповідач зазначив, що метод оцінки митної вартості товару за ціною договору не застосовується у зв'язку з неподанням додаткових документів для підтвердження числових значень складових митної вартості товару із запропонуванням надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, а саме: 1) договір (угода, контракт) з третіми особами та рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця; 2) висновок експертної організації, інформація біржових організацій про вартість товарів та/або сировини, 3) відповідна бухгалтерська документація (видаткові накладні за наявності).
Позивач 18.06.2015р., керуючись ст.55 МК України, надав Київській митниці додаткові документи, а саме: експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-287 від 08.06.2015р.; лист позивача №06/02-546 від 18.06.2015 про договори укладені з третіми особами; договір міжнародного транспортного експедирування №2015МЄ/1Т від 02.01.2015р.; рахунок №612 від 04.06.2015р.; акт надання послуг №600 від 04.06.2015р.; лист постачальника від 17.06.2015р. з даними бухгалтерського обліку.
Київська митниця повідомила позивача листом № 5401/5/10-70-25-47 від 01.07.2015р. про відсутність підстав для скасування рішення №125110008/2015/010067/2 від 03.06.2015р. у зв'язку з тим, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності та невідповідності, а саме:
1). пунктом 1.5. зовнішньоекономічного контракту № 188F/2015P від 30.04.2015р. передбачений перелік товаросупровідних документів, що надаються відправником (документи які зазначені в п.1.5.6, 1.5.8 контракту - відсутні); Пунктом 1.6. зовнішньоекономічного контракту №188F/2015P від 30.04.2015р. передбачається страхування товару з оформленням страхового полісу (відсутній також у документах наданих до митного оформлення).
Дані документи під час митного оформлення надані не були, хоча згідно п. 1.5. контракту на момент митного оформлення були в наявності.
2). відповідно до п.2.1 договору на перевезення від 02.01.2015р. №2015МЭ/ЗМ існує заявка на перевезення із зазначеними даними щодо перевезення, вартістю перевезення. Однак, дана заявка відсутня.
3). відповідно до п. 4.1 договору на перевезення від 02.01.2015р. №2015МЭ/ЗМ оплата за перевезення проводиться не пізніше 14-денного терміну з моменту перевезення. Дане підтверджуюче платіжне доручення відсутнє.
4). рахунок на перевезення від 04.06.2015р. № 612 містить не логічну інформацію щодо вартості перевезення. Відстань між Клайпеда (Литва) до кордону України (п.п. Нові Яриловичі) - 700 км, вартість перевезення складає 8979,11 грн., а відстань від п.п. Нові Яриловичі до м. Київ близько 400 км, але перевезення коштує 26 920,89 грн.
5). стосовно експертного висновку ТПП від 14.05.2015р. №ОИ-238 зазначено, що експертом визначена ринкова вартість товарів на умовах FСА- Клайпеда (Литва), без врахування транспортних витрат до кордону України.
Суди першої і апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів та прийняття висновку про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, при цьому позивачем при митному оформленні товару були надані необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною контракту, а відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, що поставлявся.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці ДФС №125110008/2015/010069/2 від 03.06.2015р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110008/2015/000268 від 03.06.2015р.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно ч.6 ст.54 Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари, тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що джерелом інформації для прийняття спірного рішення відповідач використав наявну у нього цінову інформацію за фактами митних оформлень ідентичних та подібних товарів автоматизованої системи аналізу та управління ризиками(АСАУР), а саме: рішення про коригування митної вартості від 14.05.2015р. №1120500000/2015/000090/1, від 27.05.2015р. №504050002/2015/000007/2.
Рішення від 03.06.2015р. №125110008/2015/010069/2 обґрунтоване ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 МК України. Вказане рішення містить перелік документів за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, а саме: 1) договір (угода, контракт) з третіми особами та рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця; 2) висновок експертної організації, інформація біржових організацій про вартість товарів та/або сировини, 3) відповідна бухгалтерська документація (видаткові накладні за наявності).
Разом з тим, з оскаржуваного рішення відповідача, не вбачається, що документи декларанта містили розбіжності, неточності, які основні документи не подані, які складові митної вартості не підтверджені, в чому полягає невірність проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не доведена обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування; графа 33 оскаржуваних рішень не містить чіткого переліку вказаних документів, які саме не було надано і яким чином це вплинуло на визначення митних складових вартості товару.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не встановлено наявність у поданих до митного оформлення документів ознак підробки, розбіжностей або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товару, а позивачем надані відповідні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару за ціною контракту.
Крім того, в рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 (далі - Правила №598), що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Приписи ч. 2 ст. 58 МК України визначають, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у частині другій ст.58 Митного кодексу України підстав у даній справі стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача надати належні документи чи обґрунтування.
Судами встановлено, що відповідно до інвойсу № .3 від 22.05.2015р. товар постачався, на умовах FСА Клайпеда, Литва.
Згідно Інкотермс 2010 до обов'язків покупця по FCA належить зобов'язання за свій рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця. За умовами поставки FCA страхування товару не передбачене.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок судів, щодо відхилення посилання відповідача на те, що п.1.6. Контракту передбачає страхування товару з оформленням страхового полісу, який декларантом не наданий.
Судами встановлено, що позивач 18.06.2015р., надав Київській митниці наступні додаткові документи: експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-287 від 08.06.2015р.; лист позивача № 06/02-546 від 18.06.2015р. про договори укладені з третіми особами; договір міжнародного транспортного експедирування № 2015МЄ/1Т від 02.01.201р.; рахунок № 612 від 04.06.2015р.; акт надання послуг № 600 від 04.06.2015р.; лист постачальника від 17.06.2015р. з даними бухгалтерського обліку.
Митним органом не доведено, що надані позивачем документи для визначення митної вартості товару недостовірні чи мають ознаки підробки.
Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що відповідачем не була доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення за резервним методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: