15 вересня 2016 року м. Київ К/800/17362/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Городоцького районного суду Львівської області від 31 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року по справі №441/146/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області, в якому просив: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області, які пов'язані з не нарахуванням та невиплатою йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210 „Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 03.08.2014р.; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області, здійснити нарахування та виплату йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 03.08.2014р. відповідно до вимог ст.49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 „Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області нарахувати і виплатити йому компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою державної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю починаючи з 15.05.2014р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідачем порушені його права, оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області, зобов'язане призначити та провести йому нарахування державної пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з 15.04.2014 р. відповідно до ст.55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та призначення і нарахування з 15.04.2014 р. по 02.08.2014 р. додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст.51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". Однак, відповідач всі виплати здійснив лише у серпні 2015 р., крім того, з 03.08.2014 р. припинив нараховувати та виплачувати додаткову пенсію.
Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 31 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року, позовні вимоги задоволені частково.
Визнані протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області щодо невиконання вимог ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1210 „Про підвищення рівня соціального захисту громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині з 03.08.2014р. по 10.11.2015р.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, починаючи з 03.08.2014р. по 10.11.2015р. та виходячи з розміру утвореної заборгованості з невиплаченої додаткової пенсії за вказаний період, відповідно до Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, шляхом його скасування в частині відмови в задоволенні позовних вимог з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.09.2007 р. і має право на пільги і компенсації згідно із Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області та отримує пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, що підтверджується особовою пенсійною справою ОСОБА_1, постановами Львівського апеляційного адміністративного суду.
Позивачу після рішення суду у червні 2015 р. одноразовим платежем проведена виплата нарахованої пенсії за віком та додаткової пенсії.
Копія особового рахунку та матеріали пенсійної справи свідчать про те, що додаткова пенсія ОСОБА_1 була виплачена виключно в межах періоду з 15.04.2014 р. по 02.08.2014 р. і в подальшому припинене нарахування такої.
Згідно листа УПФ ОСОБА_1 про порушення свого права дізнався у серпні 2015 р.
Суди першої і апеляційної інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області в порушення вимог ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1210 „Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
протиправно не нарахувало та не виплатило позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, починаючи за період з 03.08.2014р. по 10.11.2015р. виходячи з розміру утвореної заборгованості з невиплаченої додаткової пенсії за вказаний період.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
За змістом ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді - державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія у відповідному відсотку мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012 надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України та інших законів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 р. „Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до п.13 якого щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується особам, що належать до категорії 2, у розмірі 170,82 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу після рішення суду у червні 2015 р. одноразовим платежем відповідно рішення суду проведена виплата нарахованої пенсії за віком та додаткової пенсії.
З огляду на наведене колегія вважає вірними висновки судів, що з 03.08.2014р. відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу додаткову пенсію у розмірі, встановленому ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача і щодо невиконання вимог ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 „Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині періоду з 03.08.2014 р. по 10.11.2015 р. підлягають задоволенню, оскільки судами встановлено, що 10.11.2015 р. відповідачем поновлено нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії.
Згідно ст.2 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Судами встановлено, що в період з 03.08.2014 р. по 10.11.2015 р позивачу не нараховувалася додаткова пенсія. Нарахування такої поновлено в листопаді, таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, починаючи з 03.08.2014 р. по 10.11.2015 р, підлягають задоволенню. При цьому необґрунтованими є позовні вимоги в частині компенсації за втрату частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою державної пенсії, оскільки, як встановлено судами, така пенсія після рішення суду виплачується позивачу і порушень в її виплаті не встановлено.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Городоцького районного суду Львівської області від 31 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: