"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/16979/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Рівненської міської ради Рівненської області, третя особа - ТОВ «Ековід» про визнання протиправним та скасування рішення в частині, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, -
У жовтні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом, у якому просили визнати протиправними та скасувати пункти 8 та 8.1 рішення Рівненської міської ради № 931 від 19.07.2007 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, вилучення та надання земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради».
Постановою Рівненського міського суду від 29 січня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано пункти 8 та 8.1 рішення Рівненської міської ради № 931 від 19.07.2007 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, вилучення та надання земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради».
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу Рівненська міська рада Рівненської області, посилаючись на законність постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що 19.07.2007 Рівненською міською радою прийнято рішення № 931 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, вилучення та надання земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради», пунктами 8, 8.1 якого вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, ТОВ «Ековід» для розширення та обслуговування виробничої бази; надати ТОВ «Ековід» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1549 м2 на АДРЕСА_1, для розширення та обслуговування виробничої бази, надавши цю ділянку за рахунок забудованих земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Встановлено, що предмет спору у справі пов'язаний із захистом права на земельну ділянку, на якій розташована належна ОСОБА_4, а згодом ОСОБА_5 частина майнового комплексу.
За таких обставин спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року (справа № 21-544а14).
Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За змістом частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись статтями 157, 211, 220-1, 228, 230, 231 КАС України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду від 29 січня 2015 року і постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року - скасувати.
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Рівненської міської ради Рівненської області, третя особа - ТОВ «Ековід» про визнання протиправним та скасування рішення в частині.
Роз'яснити позивачам право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: