"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/31303/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Великолепетиської селищної ради, третя особа - ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 на постанову Великолепетиського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2014 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року,-
встановив:
У жовтні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили зобов'язати Великолепетиську селищну раду встановити межі земельних ділянок в натурі (на місцевості), які перебувають в їх користуванні для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд площею 0, 1500 га та 0,0325 для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1;
зобов'язати Великолепетиську селищну раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які перебувають в їх користуванні для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд площею 0, 1500 га та 0,0325 для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1
Постановою Великолепетиського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просять їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
За змістом частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Встановлено, що предмет спору у справі пов'язаний із встановленням меж земельних ділянок.
За таких обставин спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року (справа № 21-544а14), від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14) та від 9 грудня 2014 року (справа № 21-308а14).
Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За змістом частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись статтями 157, 211, 220-1, 228, 230, 231 КАС України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Постанову Великолепетиського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2014 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року - скасувати.
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Великолепетиської селищної ради, третя особа - ОСОБА_6, про зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачам право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: