"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/49514/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держземагенства України у Полтавській області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 9 липня 2015 року і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року, -
У березні 2015 року Шингарія І.П. звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні Наказу Головного управління Держземагентства України у Полтавській області від 04 листопада 2014 року № 4259-СГ та безпідставному неправомірному зволіканні та ухиленні від укладення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 117,35 га ріллі, надану ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду терміном на 21 рік, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району, Полтавської області;
зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме - виконати Наказ Головного управління Держземагентства України у Полтавській області від 04 листопада 2014 року № 4259-СГ та укласти договір оренди вказаної земельної ділянки.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 9 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та ухвалено у цій частині нове судове рішення про задоволення позову. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, до якої приєдналось Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Встановлено, що Наказом Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 04 листопада 2014 року № 4259-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» вирішено:
затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Лукімської сільської ради (за межами населеного пункту) Оржицького району Полтавської області;
надати ОСОБА_4 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 117,35 га ріллі для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду терміном на 21 рік, розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області;
укласти договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держземагенства у Полтавській області.
Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Встановлено, що предмет спору у справі пов'язаний із укладенням договору оренди земельної ділянки.
За таких обставин спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року (справа № 21-544а14), від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14) та від 9 грудня 2014 року (справа № 21-308а14).
Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У частині 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Отже, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись статтями 157, 211, 220-1, 228, 230, 231 КАС України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - задовольнити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 9 липня 2015 року і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року - скасувати.
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держземагенства України у Полтавській області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: