"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/13536/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Скелівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, треті особи - ОСОБА_5, відділ Держземагенства у Старосамбірському районі Львівської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 травня 2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, -
У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просила:
скасувати рішення Скелівської сільської ради Старосамбірського району № 83 від 08.12.2011 «Про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_4» в частині відмови у наданні земельної ділянки у власність площею 0,31 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1;
зобов'язати Скелівську сільську раду надати земельну ділянку у власність площею 0,06 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.
Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що 08.12.2011 Скелівською сільською радою Старосамбірського району прийнято рішення № 83 «Про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_4», у спірній частині якого ОСОБА_4 відмовлено у наданні земельної ділянки у власність площею 0,31 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.
Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Встановлено, що предмет спору у справі пов'язаний із набуттям позивачем права власності на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні суміжних землекористувачів.
За таких обставин спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року (справа № 21-544а14).
Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За змістом частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись статтями 157, 211, 220-1, 228, 230, 231 КАС України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 травня 2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року - скасувати.
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Скелівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, треті особи - ОСОБА_5, відділ Держземагенства у Старосамбірському районі Львівської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: