07 вересня 2016 року м. Київ К/800/57232/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Кочан В.М., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Котовську та Котовському районі Одеської області на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18.03.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Котовську та Котовському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173.
Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18.03.2013р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013р., позов задоволено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою КМ України від 12.08.1993р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пункту 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників
В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач, 13.02.1962 р. н., з 24.08.1981р. по 06.08.1998р. працювала повний робочий день в ремонтно-будівельному тресті Чорноморського морського пароплавства та виконувала ізолювальні роботи по ремонту і будівництву суден та інші роботи.
Згідно виписки із наказу керівника ремонтно-будівельного треста ЧМП №60 від 04.07.1991р. враховуючи постійне виконання ізолювальних робіт по ремонту і будівництві суден, ізолювальників і майстрів госпрозрахункової дільниці рембудтреста назвали ізолювальниками судовими.
В зв'язку з цим в трудовій книжці позивача було внесено зміни: замість «ізолювальниця» дописано «ізолювальниця судова».
Листом УПФУ у м. Котовську та Котовському районі Одеської області від 28.02.2013р. позивача повідомлено, що оскільки в розділі ХХІХ Списка №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 включена посада «изолировщики», а в її трудовій книжці вказана спеціальність «изолировщица судовая», а тому визначити право на пільгову пенсію без уточнюючої довідки від підприємства немає можливості.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в спірний період позивач працювала ізолювальницею, однак в силу специфічної роботи, її посаду назвали ізолювальниця судова, що є також спеціальністю, яка відноситься до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, а тому відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи на підставі наказу керівника ремонтно-будівельного треста ЧМП №60 від 04.07.1991р. встановлено факт роботи позивача у період з 24.08.1981р. по 06.08.1998р. на посаді «ізолювальниця судова», яка відповідає посаді «ізолювальниця», яка відноситься до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, спірний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Котовську та Котовському районі Одеської області відхилити, а постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18.03.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013р. у даній справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: О.П. Стародуб
В.М. Кочан
С.С. Пасічник