15 вересня 2016 року м. Київ К/800/49727/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Олексієнка М.М.,
Швеця В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
В квітні 2015 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області по нарахуванню їй заробітної плати за період з 26.10.2014р., виходячи з розміру посадового окладу в сумі 1218,00 грн.; стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на її користь заборгованості по заробітній платі в сумі 12528,35 грн.; зобов'язання відповідачів здійснити розрахунково-касове обслуговування розпорядника коштів - Державної судової адміністрації України для нарахування та виплати їй заробітної плати за жовтень та листопад 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015р., в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 22.05.2006р. працювала у Перевальському районному суді Луганської області на посаді секретаря судового засідання, а з 19.06.2012р. - на посаді помічника судді та має 10 ранг державного службовця.
Вважаючи, що при нарахуванні їй заробітної плати відповідачами не були враховані норми Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності 26.10.2014р. і яким внесені зміни до ст.144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ (далі - Закон №2453-VІ) в частині визначення розміру посадового окладу працівників апарату суду, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом у даній справі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26.10.2014р. набрав чинності Закон України від 14.10.2014р. №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), яким внесено зміни до ст.144 Закону №2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VІ.
З 28.03.2015р. Законом України від 12.02.2015р. №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон №192-VІІІ) затверджено нову редакцію Закону №2453-VІ, у ст.147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.
Наведене узгоджується з положеннями частин 7 та 8 статті 33 Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також ч.2 ст.8 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст.13 Закону №108/95-ВР).
За правилами ст.142 Закону №2453-VІ (у редакції до 28.03.2015р.) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст.143 Закону №2453-VІ).
Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону №2453-VІ у редакції з 28.03.2015р.
З 01.01.2015р. пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015р. установлено, що норми і положення Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова №268), зокрема, її Додатком №47, який залишався незмінним до 09.09.2015р.
Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Таким чином, оскільки з 26.10.2014р. по 09.09.2015р. Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу 2 ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ та ч.1. ст.147 цього ж Закону у редакції з 28.03.2015р. не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 12.07.2016р. у справі №21-1726а16 та від 13.07.2016р. у справах №21-1888а16, №21/1488а16.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність дій управління ДСА при обчисленні й виплаті ОСОБА_4 заробітної плати, а отже й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За правилами статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: Пасічник С.С.
Олексієнко М.М.
Швець В.В.