13 вересня 2016 року № 876/5775/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
за участі секретаря судового засідання: Чопко Ю.Т.
представника відповідача - Смілки В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних сил України, Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
15.01.2016 позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Командування Сухопутних військ Збройних сил України (далі - Командування СВ ЗСУ), Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісія МОУ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо розгляду звернення від 30.07.2015 та 05.12.2015 про визнання позивача учасником бойових дій та зобов'язати розглянути вказані звернення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у період з жовтня по грудень 2014 року, з певними проміжками, ОСОБА_1 , як військовослужбовець у складі військової частини НОМЕР_1 , брав безпосередню участь в антитерористичній операції. У зв'язку із проблемами при отриманні статусу учасника бойових дій та відповідного посвідчення позивачем було самостійно направлено звернення від 30.07.2015 до Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій для надання йому статусу учасника бойових дій. Відповіді на вказане звернення від комісії позивач протягом встановленого законодавством строку не отримав та відповідного статусу йому присвоєно не було.
Вважаючи тривалу бездіяльність, щодо розгляду його звернення протиправною та такою, що порушує його права та інтереси, позивач 05.12.2015 направив до Командування Сухопутних військ Збройних сил України скаргу на бездіяльність Комісії, яка теж залишена без належного реагування.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована, оскільки прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що він тривалий час не міг отримати статусу учасника бойових дій через бездіяльність відповідачів, які на його звернення не реагували.
Представник відповідача Міністерства оборони України у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
Позивач та представник відповідача Командування СВ ЗСУ в судове засідання не прибули, хоча належним чином про нього повідомлені, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності, оскільки участь їх у розгляді справи обов'язковою не визнавалась.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача Комісії МОУ, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем направлено заяву від 30.07.2015 до Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, в якій просив вирішити питання про визнання його учасником бойових дій та надання відповідного посвідчення.
На неодноразові звернення до Комісії, через електронну пошту, позивач отримав відповідь у вигляді електронних листів: від 01.10.2015 про те, що надіслані ним документи до Комісії не надходили; від 09.10.2015 про отримання надісланих ним документів, а листом від 15.01.2016 вих. № 116/8/583, що подані документи, відповідно до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок), 30.09.2015 було повернуто до військової частини НОМЕР_1 на доопрацювання у зв'язку із допущенням помилок при їх оформленні.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що вважаючи неналежним розгляд заяви від 30.07.2015, позивач направив до Командування Сухопутних військ Збройних сил України скаргу від 05.12.2015, яка отримана відповідачем 18.12.2015.
Письмова відповідь на цю скаргу Командуванням СВ ЗСУ була надана 15.01.2016 за вих. № 116/8/583 та позивачу роз'яснено підстави направлення Комісією на доопрацювання матеріалів, щодо отримання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, до військової частини НОМЕР_1 .
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що Комісією Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Командуванням Сухопутних військ Збройних сил України не було допущено протиправної бездіяльності при розгляді звернення ОСОБА_1 від 30.07.2015 та скарги від 05.12.2015.
Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, з огляду на таке.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Із матеріалів справи вбачається, що 30.07.2015 позивачем надіслано заяву на адресу Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій з проханням вирішити питання про визнання його учасником бойових дій та надання відповідного посвідчення (а.с. 17).
Із довідки виданої Центром поштового зв'язку № 2 Волинської дирекції УДППЗ "Укрпошта" № 21 від 13.01.2016 вбачається, що адресатом це звернення ОСОБА_1 отримано за довіреністю 06.08.2015 (рекомендований лист № 430250964753 від 03.08.2015) (а.с. 19).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Комісією МОУ відповідь на заяву у встановлений законодавством місячний строк позивачу надана не була, чого не заперечив і представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції, чим порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян», а тому таку бездіяльність відповідача слід визнати протиправною.
Також, як вбачається із матеріалів справи 05.12.2015 позивач направив до Командування Сухопутних військ Збройних сил України скаргу, щодо тривалого не визнання його учасником бойових дій та надання відповідного посвідчення, яка отримана адресатом 18.12.2015 (а.с. 49).
Відповідь позивачу ОСОБА_2 на цю скаргу Командуванням СВ ЗСУ надано 15.01.2016 за вих. № 116/8/583 та роз'яснено підстави направлення Комісією на доопрацювання матеріалів, щодо отримання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 52).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки вищезазначена скарга розглянута відповідачем Командуванням СВ ЗСУ у встановленому законодавством порядку та у строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян», що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому в цій частині підстав для задоволення позовних вимог не має.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги до Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування в цій частині та прийняття нової постанови, якою задовольнити вказану вимогу. У іншій частині суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року справі № 803/28/16 скасувати в частині позовних вимог до Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та прийняти нову постанову в цій частині, якою позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 30.07.2015.
Зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій надати відповідь у встановленому законодавством порядку на заяву ОСОБА_1 від 30.07.2015.
У решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 у справі № 803/28/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
В.В. Ніколін
Постанова у повному обсязі складена та підписана 16.09.2016.