36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
про передачу за підсудністю
15.09.16 Справа № 917/1203/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , 36010, АДРЕСА_1
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094
про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу № DNH2LNI04547 від 03.12.2013 р.
Суддя Мацко О.С.
Представники:
від позивача: Пістряк М.С., довіреність від 03.08.2016р.
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про визнання недійсними пп.2.3.1, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7, 3.4, 4.5, 5.1, 5.2.1, 7.2.13, 7.2.20, 8.1.2, 8.3, 8.4, 8.7, 8.8, 8.9, 8.10, 8.11, 8.12, 8.14, 8.15 Договору фінансового лізингу № DNH2LNI04547 від 03 грудня 2013 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ "Приватбанк".
Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надіславши до суду клопотання про розгляд справи без його участі. При цьому відповідач наполягає на поданому раніше клопотанні про передачу справи за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.
Представник позивача заперечував проти задоволення даного клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю за мотивами письмових заперечень (у матер.справи).
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю, виходячи з наступного:
Відповідно до статей 13, 15 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадськх формувань.
Пунктом 20.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року, передбачено, що спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними договорів, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї з сторін, до якої звернувся заявник. У даному випадку позивач звернувся до сторони (відповідача), місцезнаходженням якої є: АДРЕСА_2
У питаннях визначення підвідомчості і підсудності справ зі спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними слід враховувати також викладене у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
Відповідно до п. 1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
В обґрунтування позовної заяви щодо територіальної підсудності позивач посилається на ч.1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, в частині звернення до суду за своїм місцезнаходженням як сторона, зобов'язана вчинити певні дії за договором.
Так, за твердженням позивача у відносинах, які склалися на підставі спірного договору, у позивача виник обов"язок сплати лізингових платежів та виконання цілого ряду інших обов"язків.
Натомість, якщо врахувати підстави позовних вимог, то стає зрозумілим, що визначити однозначно підсудність даної справи до її вирішення по суті за правилами ч. 1 ст. 15 ГПК України неможливо (договір фінансового лізингу є двостороннім договором, і обов"язку лізингоодержувача сплачувати відповідні платежі кореспондує права лізингодавця вимагати їх сплати у порядку та розмірі, встановленому договором), а тому слід застосовувати правила ч. 2 ст. 15 ГПК України.
Такої правової думки дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 02.08.2011 року по справі № 5005/2198/2011-27/56. Згідно практики суду касаційної інстанції, спори про визнання недійсними договорів, у яких зобов"язаними є обидві сторони, підлягають вирішенню судами за місцезнаходженням відповідача (постанова Вищого господарського суду України від 27.01.2015р. у справі №916/6429/15, від 02.08.2016р. у справі №908/511/16 , від 24.07.2016р. у справі №909/757/15, від 28.03.2016р. у справі № 910/5427/15, від 12.10.2015р. у справі № 915/538/15, від 23.09.2014р. у справі № 906/450/14 і ін.).
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
У відповідності з вимогами ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
Таким чином, враховуючи викладене та зважаючи на той факт, що місцезнаходженням відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк.справи 37-43) є місто Дніпро, матеріали справи №917/1203/16 слід передати за встановленою підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.15,17,86 ГПК України, суд,-
Передати матеріали справи №917/1203/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу № DNH2LNI04547 від 03.12.2013 р. за встановленою підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.
Суддя О.С.Мацко