Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"30" серпня 2016 р. Справа № 911/2129/16
Розглянувши матеріали справи за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м.Київ та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», с.Гора
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Промоушен 1», м.Київ
2. Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м.Київ
3. Бориспільської районної державної адміністрації, м.Бориспіль
За участю третіх осіб, що не заявляють вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропром-Технології», Приватного підприємства «Компанія «ОСОБА_1 технології», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика»
про визнання недійсними розпорядження, державного акту та витребування земельної ділянки
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача 1: не з'явився
Від позивача 2: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Від відповідача 1: не з'явився
Від відповідача 2: ОСОБА_5
Від відповідача 3: не з'явився
Від третіх осіб: не з'явились
Від прокуратури: ОСОБА_6
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач1) та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (далі - позивач2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Промоушен 1» (далі - відповідач1) Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - відповідач2) Бориспільської районної державної адміністрації (далі - відповідач 3) за участю третіх осіб, що не заявляють вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропром-Технології», Приватного підприємства «Компанія «ОСОБА_1 технології», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» про визнання недійсними розпорядження, державного акту та витребування земельної ділянки.
Провадження у справі №911/2129/16 порушено відповідно до ухвали суду від 07.07.2016 року та призначено справу до розгляду на 19.07.2016 року.
19.07.2016 року до господарського суду від позивача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Позивач 1, відповідач 1 та 3, а також треті особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 19.07.2016 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.
Представник відповідача2 у судовому засіданні 19.07.2016 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати відзив на позову заяву.
Крім того, представник відповідача2 у судовому засіданні 19.07.2016 року повідомив суд, що прокурором на його адресу надіслано копію позовної заяви поганої якості, яку неможливо прочитати та без усіх доданих до позову додатків, що позбавило його можливості підготувати відзив на позовну заяву. Тому, представник відповідача2 просить суд зобов'язати прокурора надіслати на його адресу копію позовної заяви належної якості з усіма доданими до неї документами. Розгляд справи відкладався на 02.08.2016 року.
Прокурор, відповідач1 та 3, а також треті особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 02.08.2016 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.
Представник відповідача2 у судовому засіданні 02.08.2016 року подав клопотання про долучення до справи додаткових документів та відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує. Розгляд справи відкладався на 16.08.2016 року.
Прокурор у судовому засіданні 16.08.2016 року подав письмові пояснення та докази направлення відповідачу2 позовної заяви з додатками. Представник позивача2 у судовому засіданні 16.08.2016 року подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 30.08.2016 року.
В судовому засіданні 30.08.2016 року прокуратурою подано заяву від 29.08.2016року № 05/2-1221 вих-16 про зменшення позовних вимог, в якій уточнено вимогу про визнання недійсним правочину у відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та ст. 217 ЦК України, п. 4 прохальної частини позовної заяви вважати викладеним у наступній редакції: визнати недійсним договір іпотеки № 151409269 від 18.12.2009 року, укладений між ТОВ «Агро-Промоушен 1» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в частині передання в іпотеку земельної ділянки площею 9,7799 га із кадастровим номером 3220882600:03:003:0054 розташованої в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
В судовому засіданні 30.08.2016 року прокуратура та позивач2 підтримали уточнені позовні вимоги, представники позивача1, відповідачів1,3 та третіх осіб в судове засідання не з'явились.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з викладених у позові обставин, заступник прокурора Київської області зазначає, що за результатами опрацювання матеріалів кримінальних проваджень № 12013000000000091 від 11.01.2013 року та № 12012000000000023 від 21.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_7, Чорного 1.1., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ч. 27 ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, розслідуваних Головним слідчим управлінням Національної поліції України, а також кримінального провадження № 12013000000000175 від 07.02.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 190 КК України, розслідуваних органами Головного управління національної поліції в Київській області на наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру щодо повернення державі лісових земель на території Бориспільського району Київської області, встановлено наступне.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 820671 від 15.03.2007 року, ОСОБА_12 значилась власником земельної ділянки площею 22,7713 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.03.2007 року № 416.
В подальшому, між ОСОБА_12, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропром-Технології», як покупцем, 21.01.2009 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за № 31, площею 22,3060.
ТОВ «Агропром-Технології» 12.03.2009 року отримало Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233288 на площу 22,3060 га з кадастровим номером 3220882600:03:003:0052.
Після цього, ТОВ «Агропром-Технології» за договором купівлі-продажу земельної ділянки 13.04.2009 року № 1654 відчужило частину земельної ділянки площею 9,7799 га на користь Приватного підприємства «Компанія «ОСОБА_1 Технології», якому видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії (ЯЗ № 348154), з кадастровим номером 3220882600:03:003:0054 для ведення підсобного сільського господарства в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 27.07.2009 року № 2472 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку, цільове використання якої було змінено з ведення підсобного сільського господарства на ведення садівництва ПП «Компанія «ОСОБА_1 Технології» та 21.08.2009 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 322663 площею 9,7799 га з кадастровим номером 3220882600:03:003:0054 в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
В подальшому, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2009 року № 6349 Приватне підприємство «Компанія «ОСОБА_1 Технології» відчужило земельну ділянку площею 9,7799 га з кадастровим номером 3220882600:03:003:0054 на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Практика», про що зроблено запис про перехід права власності на Державному акті на право власності на земельну ділянку від 21.08.2009 року серії ЯД № 322663.
Також, ТОВ «Компанія з управління активами «Практика» за договором купівлі-продажу від 09.12.2009 року № 7135 відчужило земельну ділянку площею 9,7799 га з кадастровим номером 3220882600:03:003:0054 на користь ТОВ «Агро-Промоушен 1», про що зроблено запис про перехід права власності на Державному акті на право власності на земельну ділянку від 21.08.2009 року серії ЯД № 322663.
Після цього, ТОВ «Агро-Промоушен 1» та ПАТ «Державний експортно- імпортний банк України» уклали договір іпотеки від 18.12.2009 року № 7497, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, за яким земельну ділянку площею 9,7799 га з кадастровим номером: 3220882600:03:003:0054 для ведення садівництва, що розташована в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області передано в іпотеку.
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.12.2012 року у справі № 14/009-12 в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Алта Проперті» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором № 15107К13 від 13.02.2007 року звернуто стягнення на заставлене майно - земельну ділянку площею 9,7799 га, кадастровий номер 3220882600:03:003:0054, належну на праві власності ТОВ «Агро-Промоушен 1», розташовану за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада шляхом проведення публічних торгів.
Прокуратура в позові зазначає, що вказана земельна ділянка незаконно вибула з державної власності, у зв'язку з чим виданий Державний акт на право власності підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка витребуванню на користь держави з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі ст. 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до приписів Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Як зазначено у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_12 та ТОВ «Агропром-Технології», продавець ОСОБА_12 є власником земельної ділянки на підставі Державного акту на право власності серії ЯЕ № 820671 від 18.05.2007 року, виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.03.2007 року №416.
Однак встановлено, що ОСОБА_12 не набувала права власності на вказану земельну ділянку, не була її власником та не укладала договору щодо її відчуження.
Зокрема, опрацюванням матеріалів кримінальних проваджень № 12013000000000091 від 11.01.2013 року, № 12012000000000023 від 21.11.2012 року, № 12013000000000175 від 07.02.2013 року встановлено, що Державний акт серії ЯЕ № 820671 від 18.05.2007 року про право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку із кадастровим номером 3220882600:03:003:0050 є підробленим і ніколи не видавався Бориспільським районним відділом земельних ресурсів, що підтверджується висновками судової експертизи.
Згідно висновку експерта № 4698/11-11 від 11.08.2011 року за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово- почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 222-5 (на даний час кримінальні провадження № 12013000000000091, № 12012000000000023, № 12013000000000175) встановлено, що на зазначеному вище Державному акті підписи в графі «Начальник Бориспільського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_14П.» виконані не ОСОБА_14
Відповідно до висновку експерта № 606 від 01.08.2012 року, за результатами проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС України в Київській області за матеріалами кримінальної справи № 222-5, встановлено, що реєстраційний номер « 0107323300083» та дату реєстрації « 18.05.2007» у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 820671 виконано ОСОБА_8, членом організованої злочинної групи, який не мав жодного відношення до видачі та реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки.
Бориспільським районним відділом Київської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» вказаний Державний акт на право власності на землю не реєструвався та не видавався.
Відповідно до інформації Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 01.06.2010 року № 5-1-1/2266 бланк Державного акту на право власності серії ЯЕ № 820671 не отримувався.
Згідно інформацій Державного комітету України із земельних ресурсів від 02.06.2010 року № 10608/13/12-10 та Державного агентства земельних ресурсів України від 25.07.2011 року № 11144/13/4-11 бланк Державного акту на право власності на земельну ділянку серії 820671 був переданий Рескомзему АР Крим згідно накладної від 03.03.2007 року № 604737.
Також за інформацією Державного комітету України із земельних ресурсів від 09.07.2010 року № 13047/13/4-10 встановлено, що в подальшому на підставі листа Державного агентства земельних ресурсів України від 19.06.2007 року № 14-13-7/1697 та накладної від 22.07.2007 року бланк Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 820671 передано Рескомземом АР Крим до Головного управління Держкомзему у Київській області.
Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.03.2016 року № 10-10-7777.47-7688/2-16 бланк Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 820671 був переданий Бородянському районному відділу земельних ресурсів згідно накладної від 11.09.2007 року № 592.
Таким чином, до Бориспільського районного відділу земельних ресурсів бланк Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 820871 не передавався взагалі, а до Бородянського районного відділу земельних ресурсів був переданий лише 11.09.2007 року. Тобто, дата видачі Державного акту на право власності на ОСОБА_12 серії ЯЕ № 820671 Бориспільським районним відділом 18.05.2007 року не відповідає дійсності.
Також, згідно висновку № 1067 експертного дослідження підписів від імені ОСОБА_12 від 12.02.2010 за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз почеркознавчої експертизи, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_12 в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 21.01.2009 року, укладеного між ОСОБА_12 та ТОВ «Агропром-Технології», бланк серії ВМА № 966655 виконано не ОСОБА_12, а іншою особою.
Крім цього, згідно протоколів допиту ОСОБА_12 у кримінальній справі №222-5, яка попереджена про кримінальну відповідальність за давання неправдивих показань за ст. 384 КК України встановлено, що в березні (квітні) 2001 року остання загубила паспорт та ідентифікаційний код в м. Києві. Про втрату паспорта написала заяву в Ленінградське (Святошинське) районне управління міліції в м. Києві. Там же, 03.04.2001 року отримала новий паспорт громадянина України серії СО № 560146. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.01.2009 року № 31 між ТОВ «Агропром-Технології» не укладала і підпис в договорі не її. Крім того, зазначила, що особа, яка підробила її підпис і підписалась від її імені, прізвище вказала не вірно, а саме «Шацьких», хоча її прізвище пишеться «Шатських». Також ніколи не набувала права власності на земельну ділянку, яка вказана в договорі № 31, не укладала договір купівлі-продажу від 15.03.2007 року про купівлю вказаної земельної ділянки та не отримувала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 820671.
Згідно інформації сектору по справам громадянства еміграції і реєстрації фізичних осіб Сакського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим від 14.05.2010 року № 10/877 встановлено, що ОСОБА_12 Сакським ГРО МВС України в АР Крим 26.03.1998 року видано паспорт серії ЕС № 610553. Згідно надісланого запиту по Ф-7 № 51/330 від 06.03.2001 року із Ленінградського РВВС м. Києва ОСОБА_12 заявила про втрату даного паспорта. По даним адресно-довідкового сектору по справах громадянства еміграції і реєстрації фізичних осіб Сакського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_12 Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 03.04.2001 року видано паспорт серії СО № 560146.
Вказане також підтверджується листом Святошинського районного управління ГУ МВС України в м. Києві від 13.05.2010 року № 51/в 5746.
Таким чином, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.01.2009 року № 31 від імені ОСОБА_12 із ТОВ «Агропром-Технології» на підставі недійсного та підробленого паспорту серії ЕС № 610553, що підтверджується копією паспорта, вилученого у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15
З огляду на викладене, ОСОБА_12 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.01.2009 року № 31 з ТОВ «Агропром-Технології» не укладала та не була власником спірної земельної ділянки.
Таким чином, майно - спірна земельна ділянка вибули з володіння власника злочинним шляхом, тбто поза волею власника, що з огляду на ст. 388 Цивільного кодексу України є підставою для витребування відповідного майна у добросовісного набувача.
Спірні земельні ділянки в силу положень ст. ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, відносились до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
Зокрема, згідно інформації ВО «Укрдержліспроект», ДП «Бориспільський лісгосп» та Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, квартал 41, виділи 4,5,8,10 Вишеньківського лісництва, які перебувають в користуванні ДП «Бориспільського лісгоспу» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства Бориспільського ДЛГ Державного лісогосподарського об'єднання «Київліс» 2004 року спірні земельні ділянки покриті лісовою рослинністю та мають відповідні таксаційні характеристики:
виділ 4: площа 3,3 га, склад - 10 дерев сосни звичайної, вік 55 років, висота - 22 м, діаметр - 26 см., запас на 1 га -366 метрів кубічних.
виділ 5: площа 1,9 га, склад - 10 дерев сосни звичайної, вік 75 років, висота - 22 м, діаметр - 28 см., запас на 1 га -323 метрів кубічних.
виділ 8: площа 1,7 га, склад - 10 дерев сосни звичайної, вік 55 років, висота - 20 м, діаметр - 20 см., запас на 1 га -321 метрів кубічних.
виділ 10: площа 9,8 га, склад - 10 дерев сосни звичайної, вік 70 років, висота - 24 м, діаметр - 24 см., запас на 1 га -450 метрів кубічних.
За інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Бориспільське лісове господарство» земельні ділянки знаходяться в одному кварталі лісництва, є єдиним лісовим масивом, використовуються для ведення лісового господарства.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Таким чином право користування спірними земельними лісовими ділянками посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування і належить ДП «Бориспільське лісове господарство».
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Однак, встановлено, що ДП «Бориспільське лісове господарство» погодження про можливість вилучення спірних земель лісогосподарського призначення в кварталі 41, виділах 4,5,8,10 Вишеньківського лісництва ДП «Бориспільське лісове господарство» не надавалось.
Частиною 9 ст. 149 Земельного кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 27 Лісового кодексу України органом, уповноваженим розпоряджатися земельними лісовими ділянками площею понад 1 га є Кабінет Міністрів України.
Отже, вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 20.03.2013 року у справі № 6-13цс13 та від 22.04.2015 року у справі № 6-65цс15 та від 16.12.2015 року у справі № 6-2510ц15.
Крім того, при набутті права власності відповідачами на спірні земельні ділянки змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення підсобного селянського господарства та садівництва.
Проте, зміна цільового призначення спірних земельних відбулась з порушенням ч. ч. 1, 4 ст. 20 та ст. 207 Земельного кодексу України, а саме - без прийняття компетентним органом відповідного рішення, без висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства, та без нарахування і сплати втрат лісогосподарського виробництва у зв'язку з вилученням лісових земель для нелісогосподарських потреб.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Згідно ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
Однак, Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення вищевказаної земельної ділянки не надавалось та відповідні рішення органів державної влади про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб не приймались.
Таким чином, з цих підстав підлягає визнанню недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 27.07.2009 року № 2473, яким змінено цільове використання земельної ділянки ПП «Компанія «ОСОБА_1 Технології» із ведення підсобного сільського господарства на ведення садівництва, так як первинне набуття прав на земельні ділянки відбулось з порушенням вимог Земельного та Лісового кодексів України.
Крім того, зміна цільового використання земельної ділянки ПП «Компанія «ОСОБА_1 Технології» із ведення підсобного селянського господарства на ведення садівництва розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації 27.07.2009 року № 2473, в частині затвердження технічної документації із землеустрою відбулася з порушенням вимог ст. 25 Закону України «Про землеустрій», Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502, не на підставі проекту із землеустрою, а на підставі технічної документації.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.03.2013 року у справі № 21 -417а12.
Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. ч. 2, Зет. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з приписами ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до вимог ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
З огляду на п. 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», відповідні обставини підпадають під кваліфікацію статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 386 Цивільного кодексу України визначає засади захисту права власності. Так, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно вимог ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як передбачено ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Таким чином, враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами, встановлено факт вибуття спірної земельної ділянки з власності держави та з користування лісогосподарського підприємства злочинним шляхом, тобто не з волі власника, що підпадає під кваліфікацію п.3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, відповідне майно може бути витребувано у добросовісного набувача (відповідача1) навіть якщо він не знав і не міг знати про порушення.
Відповідно до ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.11.2012 року у справі № 6-107цс 12, від 21.11.2012 року у справі № 6-136цс12, від 12.02.2013 року у справі № 3-3гс13, від 14.10.2014 року у справі № 3-140гс14, від 29.10.2014 року у справі № 6-164цс14, від 19.11.2014 року у справі № 6-170цс14, від 22.04.2015 року у справі № 3-54 гс 15, від 01.07.2015 року у справі № 6-619 цс 15 від 11.02.2015 року у справі № 6-1 цс15; від 16.04.2014 року у справі № 6-146цс13 та від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:
- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Таким чином, іпотекодавцем може бути особа, якій майно належить на праві власності або на праві господарського відання, та має право розпорядження таким майном.
Відповідно до ст. 316, 317, 328 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки, спірний Іпотечний договір укладено з порушенням ст. 5 Закону України «Про іпотеку» щодо предмету іпотеки, який не належав іпотекодавцю і в нього не було законного права розпорядження переданим в іпотеку майном, такий договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, що підпадає під дію ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини щодо незаконності набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Проушен 1» права власності на земельну ділянку, яку було передано банку в іпотеку, на момент укладення іпотечного договору № 7497 від 18.12.2009 року, іпотекодавець не мав прав власника на розпорядження цими земельними ділянками.
Крім цього, спірна земельна ділянка була предметом судового розгляду № 21/009-12 про звернення стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки) шляхом проведення публічних торгів, проте дійсний власник - Кабінет Міністрів України не був стороною зазначеного правочину та не був учасником вищезазначених судових розглядів, тому має право на витребування цього майна в порядку передбаченому ст. 388 Цивільного кодексу України.
Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі № 6-1цс15.
Таким чином, підлягає визнанню недійсним договір іпотеки від 18.12.2009 року № 7497, укладений між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Агро-ГІроушен 1» щодо передачі в іпотеку земельної ділянки площею 9,7799 га з кадастровим номером 3220882600:03:003:0054 на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються, серед іншого, на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
У зв'язку з відсутністю законних підстав для оформлення права власності на спірну земельну ділянку, Державний акт на право власності серії ЯД № 322663 з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ТОВ «Агро-Проушен 1» підлягає визнанню недійсним в судовому порядку як такий, що не відповідає законові та порушує права власника з огляду на незаконність дій щодо протиправного позбавлення держави лісових земель.
З наведеного вбачається, що вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду у ДП «Бориспільське лісове господарство», зміна їх цільового призначення та передача у власність, порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України використовувати спірні земельні ділянки.
Щодо викладених у відзиві Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» обставин, судове рішення від 26.12.2012 року у справі № 14/009-12, за яким звернуто стягнення в тому числі на спірну земельну ділянку в рахунок погашення кредитної заборгованості, на яке посилається банк, прийняте в період, коли обставини незаконності набуття іпотекодавцем у властість спірної земельної ділянки існували, однак не були і не могли бути відомі сторонам. Відповідні обставини встановлені в ході розслідування кримінальних справ та під час розгляду спору у даній справі і фактично є нововиявленими.
Встановлення в ході розгляду даного спору обставин щодо незаконності набуття іпотекодавцем у властість спірної земельної ділянки та наявності підстав для її витребування у добросовісного відповідача, жодним чином не суперечить рішенню від 26.12.2012 року у справі № 14/009-12.
Крім того, суду не надано відомостей щодо виконання рішення від 26.12.2012 року у справі № 14/009-12 шлхом продажу спірної земельної ділянки.
Як роз'яснено в розділі ІІІ ОСОБА_15 Верховного Суду України від 01.02.2015 року «ОСОБА_2 судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» у випадках, коли на час передачі нерухомості в іпотеку іпотекодавець був власником майна, що підтверджувалось правовстановлюючими документами, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване з відмовою іпотекодавцю у визнанні права власності на це майно, або на підставі договору, за яким іпотекодавець набув у власність конкретне нерухоме майно і який після укладення іпотечного договору судом був визнаний недійсним, необхідно враховувати, що в результаті судового вирішення справи не на користь іпотекодавця відбувається відновлення суб'єктивного речового права на майно в певної особи, у зв'язку із чим іпотекодавець не може вважатися його власником. У такій ситуації не може бути застосовано положення ст. 23 Закону N 898-IV, згідно з яким у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником. Зазначеної позиції дотримуються Вищий господарський суд України (рішення N 19979614 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також суди нижчих рівнів (наприклад, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської обл. від 11 грудня 2012 р. у справі N 1121/4572/12).
Таким чином, у разі задоволення судом позову власника про витребування майна із чужого незаконного володіння після набрання рішенням суду законної сили, іпотека цього майна припиняється.
Відповідно до інформації управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 01.12.2015 № 10-28-99.313/15-15 встановлено, що нормативна грошова оцінка 1 га земельної лісової ділянки ДП «Бориспільське лісове господарство» в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області становить 22230,65 грн.
Таким чином, вартість незаконно переданих за даним позовом у власність земельних ділянок загальною площею 9,7799 га становить 217413,53 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню відповідачами, зокрема, за першою позовною вимогою відповідачем3 в сумі 1378 грн., за другою позовною вимогою відповідачами1, 3 в сумі 1378 грн. в рівних частках по 689 грн., за третьою позовною вимогою відповідачами1, 2 в сумі 1378 грн. в рівних частках по 689 грн., за четвертою позовною вимогою відповідачем1 в сумі 3261,20 грн. Таким чином, на користь прокуратури Київської області на відшкодування витрат по сплаті судового збору з відповідача1 підлягає стягненню 4639,20 грн., з відповідача2 - 689 грн., з відповідача3 - 2067 грн.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Бориспільської районної державної адміністрації від 27.07.2009 року № 2472.
3. Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий Приватному підприємству «Компанія «ОСОБА_1 інвестиційні технології» серії ЯД № 322663 з кадастровим номером 3220882600:03:003:0054, площею 9,7799 га, з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Промоушен 1».
4. Визнати недійсним Договір іпотеки від 18.12.2009 року № 7497, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Промоушен 1» в частині передання в іпотеку земельної ділянки площею 9,7799 га із кадастровим номером 3220882600:03:003:0054, розташованої в адміністративних межах Гнідинської сільської ради, Бориспільського району, Київської області.
5. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул Грушевського, 12/2) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Промоушен 1» (01013, м. Київ, вул Деревообробна, 5, код 35462005) земельну ділянку площею 9,7799 га з кадастровим номером 3220882600:03:003:0054, яка розташована в адміністративних межах Гнідинської сільської ради, Бориспільського району, Київської області, вартістю 217413,53 грн.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Промоушен 1» (01013, м. Київ, вул Деревообробна, 5, код 35462005) на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. ОСОБА_16, 27/2) 4639,20 грн. витрат по сплаті судового збору.
7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код 00032112) на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. ОСОБА_16, 27/2) 689 грн. витрат по сплаті судового збору.
8. Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації (08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Київський шлях, 74) на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. ОСОБА_16, 27/2) 2067 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик
дата підписання 16.09.2016 р.