Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"06" вересня 2016 р. Справа № 911/5309/14
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс»
до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
за участю прокуратури Київської області
про стягнення 73 791 870, 56 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1
Від третьої особи: не з'явився
Від прокуратури: ОСОБА_2
Обставини справи:
В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/5309/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 73 791 870,56 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» 58 993 812,43 грн. основного боргу, 11 470301,634 грн. інфляційних втрат, 3 327 756,50 грн. 50 коп. 3 % річних та 73 080 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 року залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року та рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 року скасовано; справу №911/5309/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу суддю А.Ю.Кошика визначено для розгляду справи №911/5309/14.
Ухвалою від 16.10.2015 року справу №911/5309/14 прийнято до провадження. В ході нового розгляду справи ухвалою від 03.11.2015 року у справі №911/5309/14 призначено судову експертизу, виконання якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Дніпропетровськ, наб. Леніна, 17, оф. 361); провадження у справі №911/5309/14 зупинялось до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експертів.
Матеріали справи №911/5309/14 було скеровано до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення зазначених експертиз.
Комплексна економічна та товарознавча експертиза призначалась судом у справі № 911/5309/14 з метою визначення та встановлення правильної вартості товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» за Договором про закупівлю товарів № т15-124/НОМЕР_1 від 17.09.2012 року, а також наявності факту підтвердження або спростування завищення ціни за договором.
01.08.2016 року до Господарського суду Київської області повернулися матеріали справи №911/5309/14 з висновком комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи №5972/5973-15 від 19.07.2016 року.
Таким чином, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі відпали, тому провадження у справі №911/5309/14 було поновлено ухвалою від 03.08.2016 року та призначено справу до розгляду на 30.08.2016 року.
11.08.2016 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути 58 993 812,43 грн. основного боргу як заявлено в позові, донарахував річні та інфляційні за фактичний період прострочення по день розгляду спору і просить стягнути з відповідача 52100719,75 грн. інфляційних та 6295226,08 грн. 3% річних.
В судовому засіданні 30.08.2016 року відповідач та прокуратура проти позову заперечували та заявили додаткові клопотання, у зв'язку з чим, оголошувалась перева до 06.09.2016 року.
В судовому засіданні 06.09.2016 року відповідач та прокуратура проти позову заперечечували.
Щодо поданого відповідачем клопотання про призначення повторної експертизи та доручення її проведення іншій експертній установі, відповідне клопотання було відхилено судом у зв'язку з його необґрунтованістю та враховуючи, що у справі призначалась експертиза, у відповідача була можливість і достатньо часу забезпечити проведення всіх необхідних йому експертних досліджень.
Також, відповідачем заявлялось клопотання про призначення у справі колегіального розгляду, яке було відхилено судом як необґрунтоване. Зокрема, відповідач в клопотанні зазначає про особливу складність спору, посилаючись на обставини розслідування у кримінальній справі № 42014000000000259 та неповноту висновку експертизи і необхідність проведення повторної судової експертизи. Однак, суд зазначає про безпідставність посилань відповідача на особливу складність справи в поданому 30.08.2016 року клопотанні, враховуючи, що провадження у справі № 911/5309/14 порушено ще в грудні 2014 року, попереднє рішення у справі переглядалось апеляційною та касаційною інстанцією, під час нового розгляду судом було створено всі умови для забезпечення відповідача можливістю доведення своєї позиції шляхом проведення експертних досліджень, які частково не були проведені через ненадання саме відповідачем необхідних вихідних даних. Щодо посилання відповідача на обставини розслідування у кримінальній справі № 42014000000000259, що з огляду на ст. 79 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для зупинення провадження у справі, суд зазначає, що про необхідність врахування результатів розслідування у наведеній кримінальній справі відповідач заявляв ще у квітні 2015 року в клопотанні від 22.04.2015 року № 5193/6 (під час апеляційного перегляду), однак, станом на момент розгляду справи в порядку нового розгляду у вересні 2016 року, відсутні результати розслідування у наведеній кримінальній справі. Таким чином, відповідачем не наведено жодних обставин, які свідчать про особливу складність справи, що потребує колегіального розгляду.
Таким чином, розглянувши подану відповідачем заяву про колегіальний розгляд справи, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до частини першої ст. 46 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово і заявником не наведено обґрунтованих підстав необхідності призначення розгляду справи в колегіальному складі суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.
Під час нового розгляду справи судом встановлено, що позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 73 791 870,56 грн. заборгованості за Договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/НОМЕР_1 від 17.09.2012, з яких: 58 993 812, 43 грн. - основного боргу, 11 470 301, 63 грн. - інфляційних втрат та 3 327 756, 50 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару.
В ході нового розгляду спору позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути 58 993 812,43 грн. основного боргу як заявлено в позові, донарахував річні та інфляційні за фактичний період прострочення по день розгляду спору (станом на 11.08.2016 року) і просить стягнути з відповідача 52100719,75 грн. інфляційних та 6295226,08 грн. 3% річних.
Вищий господарський суд України в постанові від 01.10.2015 року у справі №911/5309/14 при направленні матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав, що в даному судовому спорі до предмета доказування входять: правова підстава для відвантаження товару, встановлення відповідності порядку, дати поставки товару обумовленим сторонами договірним умовам, встановлення факту поставки та приймання товару по якості, кількості та асортименті передбаченими договором та специфікацією до нього, що має підтверджуватись відповідними документами, та встановлення факту і строку оплати за отриманий товар.
Також, суд касаційної інстанції наголошував на необхідності дослідження умов договору, встановлення реальності здійснення господарських операцій, надання належної правової оцінки тим обставинам, що спірний договір підписаний з однієї сторони Товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс», в особі директора ОСОБА_3, що діяла на підставі Статуту товариства, а з другої сторони - Дочірньою Компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в особі заступника директора з капітального будівництва та матеріально-технічного забезпечення філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укртрансенергосервіс» ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності від 20.03.12 №278. Для чого, необхідно встановити, чи відповідають документи про відвантаження товару, транспорті накладні, рахунки-фактури, документи на отримання товару, якість і кількість самого товару, умовам договору, зокрема приписам його пункту 6.1.2, яким унормовано, що покупець зобов'язаний приймати поставлені товари, згідно з супроводжуючими товар документами, зазначеними в пункті 4.2 розділу 4 договору. Перевірити доводи представників відповідача та прокуратури щодо укладання спірної угоди за завищеними цінами, та неможливість без слідчих дій перевірити факти отримання спірного товару, оскільки перші примірники документів за спірними операціями вилучені слідчими органами.
Як визначено ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
В ході нового розгляду спору на виконання вкзівок касаційної інстанції ухвалою від 03.11.2015 року у справі №911/5309/14 призначалась судова комплексна економічна та товарознавча експертиза, виконання якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, з метою визначення та встановлення правильної вартості товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» за Договором про закупівлю товарів № т15-124/НОМЕР_1 від 17.09.2012 року, а також наявності факту підтвердження або спростування завищення ціни за договором.
Також, встановлено, що на момент нового розгляду спору протягом тривалого часу відсутні результати розслідування в кримінальній справі № 42014000000000259, і така кримінальна справа з огляду на ст. 79 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для зупинення провадження у справі.
Щодо вказівок касаційної інстанції на необхідність дослідження повноважень представників сторін, які укладали спірний Договір поставки, суд зазначає, що відповідні обставини мають значення при вирішенні спору про визнання недійсним договору в сукупності всіх обставин з врахуванням ст. 241 Цивільного кодексу України, в той час, як у справі, що розглядається, заявлено про стягнення заборгованості за поставлений товар за Договором поставки, якийне визнавався недійсним і з огляду на ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним. Крім того, навіть в разі відсутності в особи, що підписала Договір поставки достатнього обсягу повноважень, відповідні обставини не є безумовною підставою недійсності правочину і не пов'язанаі з порушенням закону (що визначено єдиною підставою визнання договору недійсним за ініціативою суду) за виключенням випадків підроблення чи інших злочинних дій та явних ознак порушення закону, що сторонами не доведено.
З врахуванням встановлених на виконання вказівок касаційної інстанції обставин, в ході нового розгляду справи судом встановлено, що 17.09.2012 року між сторонами укладено Договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/НОМЕР_1 від 17.09.2012 року, за умовами якого позивач зобов'язався з моменту підписання цього договору до 31.12.2012 року поставити і передати відповідачу товари (вузли до турбін, код згідно ДК 016-97-29.11.3 (запасні частини до газоперекачувальних агрегатів типів ГТК-10І, ГТК-25І), зазначені в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.
Згідно з п. 1.3 Договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків відповідача. Про таке зменшення та у разі зміни істотних умов договору у випадках, передбачених чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про здійснення державних закупівель», сторони укладають додаткову угоду (додаткові угоди) до цього договору, при цьому відповідач має право вимагати від позивача документального підтвердження наявності обставин, які передбачають внесення змін до договору.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна договору становить 105 800 641,49 грн. (в т.ч. ПДВ 17 633 440, 25 грн.). Відповідно до п. 3.2 Договору ціна договору (сума, визначена в договорі) може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Згідно з п. 3.3 Договору ціна за одиницю товару зазначена в специфікації.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем фактичної поставленої партії товарів після пред'явлення позивачем рахунку на оплату товару (далі - рахунок) протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною. На вимогу позивача, відповідач може здійснити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі не більше 30 відсотків від суми цього договору. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар - є дата передачі товару позивачем уповноваженій особі відповідача. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.
Відповідно до п. 4.2 Договору до рахунка на кожну партію товару додаються: видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар, виходячи з цін даного договору; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовою.
Згідно з п. 5.1 Договору термін поставки товарів: партіями в період зазначений в пункті 1.1 розділу І цього договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання відповідачем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (надалі - рознарядка).
Пунктом 5.2 Договору передбачено місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП «Укргазенергосервіс»). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.
Відповідно до п. 6.1.1 Договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Згідно з п. 6.2.3 Договору відповідач має право зменшити обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.
Пунктом 6.4.1 Договору передбачено, що позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Згідно з п. 7.2.5 Договору у випадку прострочення відповідачем грошового зобов'язання за даним договором, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання.
Відповідно до п. 11.4 Договору всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача.
Специфікацією, що є додатком № 1 до Договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/НОМЕР_1 від 17.09.2012 року, сторони визначили найменування, номер креслення, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, яка становить 105 800 641,49 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно п. 5.1 Договору було надано позивачу рознарядку № 2393/15 від 29.11.2012 року та рознарядку № 2502/15 від 13.12.2012 року на поставку товару, передбаченого договором та специфікацією, а також відповідно до п. 4.1 Договору здійснено попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі 31 740 192,45 грн.
На виконання умов Договору позивач по товарно-транспортних накладних № 010698 від 03.12.2012 року на суму 15 741 850,00 грн., № 010699 від 03.12.2012 року на суму 23 211 859,99 грн., № 010700 від 18.12.2012 року на суму 39 450 051,00 грн., № 010701 від 18.12.2012 року на суму 27 396 880,50 грн. та по накладних № 1 від 04.12.2012 року на суму 38 953709,99 грн., № 2 від 19.12.2012 року на суму 66 846 931,50 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 105 800 641,49 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 276 від 04.12.2012 року та № 304 від 19.12.2012 року, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.
Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 1 від 04.12.2012 року на суму 27 267 596,99 грн. та рахунок № 2 від 19.12.2012 року на суму 46 792 852,05 грн. для оплати поставленого товару (за виключенням здійсненої відповідачем попередньої оплати), примірники яких залучено до матеріалів справи.
Однак, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними накладними та рахунками розрахувався частково, а саме на суму 46 806 829,06 грн., включаючи суму попередньої оплати, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та довідкою Публічного акціонерного товариства «Південком Банк «Комерційний банк» № 14/04 від 05.01.2015 року, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 58 993 812,43 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у відповідності з приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що він при здійсненні своєї фінансово-господарської діяльності, в тому числі при виконанні договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/НОМЕР_1 від 17.09.2012, повинен використовувати кошти в порядку встановленому чинним законодавством, статутом та у відповідності до затверджених НАК «Нафтогаз України» фінансових планів. Разом з тим, за твердження відповідача його фінансові плани на 2013-2014 роки з незалежних від нього обставин до цього часу не затверджені, хоча відповідач вжив всіх необхідних та обов'язкових для цього дій з дотриманням вимог законодавства, а тому до моменту погодження його фінансового плану на 2013-2014 роки відповідач позбавлений можливості здійснення у 2013-2014 роках фінансування оплати товару, отриманого по договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/НОМЕР_1 від 17.09.2012 року, у зв'язку з чим його зобов'язання по оплаті отриманого товару не є простроченим.
Пунктом 4 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005 № 173, на який відповідач посилається у своєму відзиві, передбачено, що проект фінансового плану підприємства з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими печаткою сторінками у двох примірниках за формою згідно з додатком 1 у паперовому та електронному вигляді подається органу, уповноваженому управляти державним майном або корпоративними правами держави, до 15 червня року, що передує плановому. До проекту фінансового плану підприємства додається пояснювальна записка, яка включає результати аналізу його фінансово-господарської діяльності за попередній рік, а також показники господарської діяльності та розвитку підприємства в поточному році та на плановий рік. У разі необхідності органи управління державним майном або корпоративними правами держави та органи, відповідальні за забезпечення реалізації державної політики у відповідній сфері, можуть самостійно встановлювати диференційовані строки подання проектів фінансових планів підприємств, але не пізніше 15 червня року, що передує плановому.
Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку органи, уповноважені управляти державним майном або корпоративними правами держави, у місячний строк здійснюють аналіз проекту фінансового плану підприємства з обов'язковим порівнянням його показників з показниками фінансово-господарської діяльності підприємства за два попередні роки, приймають рішення щодо затвердження/погодження фінансового плану або повернення його на доопрацювання та в письмовій формі повідомляють підприємство про прийняте рішення. Органи, уповноважені управляти державним майном, затверджують фінансовий план підприємства, а органи, уповноважені управляти корпоративними правами держави, або затверджують фінансовий план підприємства, або погоджують проект фінансового плану підприємства до 1 вересня року, що передує плановому, та в паперовому й електронному вигляді подають до Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України завізовані та завірені печаткою копії затверджених/погоджених фінансових планів підприємств разом із пояснювальною запискою.
Проте, відповідачем будь-яких доказів звернення до НАК «Нафтогаз України» із фінансовим планом підприємства, а також вжиття інших дій щодо фінансування оплати товару, отриманого по договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/НОМЕР_1 від 17.09.2012 року, суду не надано.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно з п. 1.3 Договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків відповідача. Про таке зменшення та у разі зміни істотних умов договору у випадках, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про здійснення державних закупівель», сторони укладають додаткову угоду (додаткові угоди) до цього договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору ціна договору (сума, визначена в договорі) може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Згідно з пп. 6.2.3 п. 6.2 Договору відповідач має право зменшити обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.
Пунктом 11.4 Договору передбачено, що всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача.
Таким чином, Договором про закупівлю товару за державні кошти була передбачена можливість зменшення загальної вартості цього договору залежно від реального фінансування видатків відповідача шляхом укладення додаткової угоди. Проте, як слідує з матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору, і жодної угоди про внесення змін до договору в частині зменшення обсягу закупівель, виходячи з реального фінансування видатків відповідача, сторонами не укладалося.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, а відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Також і згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, враховуючи те, що Договір про закупівлю товару за державні кошти був укладений між позивачем і відповідачем та на наведених вище умовах, посилання відповідача на відсутність погоджених НАК «Нафтогаз України» фінансових планів не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару.
Крім того, представники прокуратури та відповідача, в усному порядку заперечуючи проти задоволення позову, посилалися на те, що товар за Договором про закупівлю товару за державні кошти фактично позивачем не поставлявся, а також на те, що відповідач придбав товар за вказаним договором по завищеній ціні.
Судом встановлено, що позивачем згідно зазначених вище рознарядок відповідача, у відповідності до умов Договору, було здійснено за відповідними товарно-транспортними накладними та накладними поставку відповідачу визначеного Договором, Специфікацією та рознарядками товару, а відповідачем, у відповідності до пп. 6.1.2 Договору, на підставі належним чином оформлених довіреностей вказаний товар отримано.
Вказані документи відповідають умовам Договору та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій у відповідності до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Як вбачається з Висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №5972/5973-15 від 19.07.2016 року, за наслідками проведення призначеної у справі судового експертизи в стаовлено, що документально підтверджується поставка товару за Договором на суму 88167201,24 грн. (без ПДВ), 105800641,49 грн. (з ПДВ), ринкова вартість спірного Товару на території України становить 88167138,20 грн. без ПДВ, встановити вартість Товару за межами України не можливо у зв'язку з ненаданням відповідачем достатніх вихідних даних. Вартість Товару за Договором відповідає ринковій вартості. Документально підтверджується заборгованість відповідача за Договором на суму 58993812,43 грн.
Клопотання відповідача про доручення проведення судової експертизи іншій експертній установі залишене судом без задоволення з огляду на неподання відповідачем доказів того, що саме перешкоджало останньому вжити заходів для надання експертам інформації щодо цін продажу досліджуваного обладнання (в частині звернень до відповідних органів та організацій, у т.ч. до ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ»), як і не подано доказів наявності відповідних спеціалістів та можливості її проведення Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз.
Поставлені на експертизу за клопотанням відповідача питання про комплектність та якість товару, як і його вартість за межами України, не мають значення для правильного вирішення спору про прострочення оплати поставленого товару.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що заперечення представників прокуратури та відповідача спростовуються матеріалами справи та не підтверджуються жодними належними доказами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог про стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, доказів його оплати останнім не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 58993812,43 грн. основного боргу за Договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/НОМЕР_1 від 17.09.2012 року є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, і, відповідно, підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акти звірки розрахунків за період з 01.07.2013 року по 31.10.2013 року по договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/НОМЕР_1 від 17.09.2012 року, яким підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 58 993 812,43 грн.
Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання, що згідно з заявою про збільшення позовних за фактичний період прострочення по день розгляду спору складає 52100719,75 грн. інфляційних та 6295226,08 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 7.2.5 Договору у випадку прострочення відповідачем грошового зобов'язання за даним договором, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Згідно розрахунку позивача (за заявою про збільшення розміру позовних вимог) 3 % річних з прострочених сум складають загалом 6295226,08 грн. Згідно розрахунку позивача (за заявою про збільшення розміру позовних вимог) інфляційні втрати з прострочених сум складають загалом 52100719,75 грн. (за розрахунком сатном на 11.08.2016 року).
Проте, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних та виявлено помилки в нарахуванні та недотримання ст. 253 Цивільного кодексу України. Як визначено п. 3.2.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».
Узв'язку з чим, судом здійснено правильний розрахунок, за яким стягненню підлягають 3% річних та інфляційні в сумі, що перевищує заявлену в позові. Оскільки, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягають 3% річних та інфляційні в заявленій в позові (заяві про збільшення) сумі.
Крім того, до розрахунку позову під час касаційного перегляду Вищим господарським судом України не наведено зауважень.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі. Оскільки, рішення у справі прийнято не на користь відповідача, який оплачував експертизу, відповідні витрати за проведення експертизи не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код - 30019801) в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (08151, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Маяковського, будинок 49, ідентифікаційний код 00156127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» (03150, місто Київ, вулиця Горького, будинок 48, ідентифікаційний код 35730031) 58 993 812,43 грн. основного боргу, 6295226,08 грн. 3 % річних, 52100719,75 грн. інфляційних втрат та 73 080 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик
дата підписання 16.09.2016 р.