91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
06.10.09 Справа № 15/253.
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Зелений бор Київської області
до товариства з обмеженою відповідальністю “Східно-Промислова Логістика”, м. Луганськ
про стягнення 9 815 грн. 91 коп.
Суддя Пономаренко Є.Ю.
за участю:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - Нечай С.В., директор ТОВ "Східно-Промислова Логістика".
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій за понаднормові простої автомобілів у сумі 9 815 грн. 91 коп. за договором про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів № 345 від 20.05.09
Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті, а також за іншою адресою, вказаною позивачем у позовні заяві.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Представник відповідача заявив про часткове врегулювання спору, надавши рахунок-фактуру № 193/1 від 27.07.09 на суму 6 543 грн. 96 коп. на сплату штрафних санкцій за понаднормовий простій автомобілів WL63277/LU7583Р, WL63278/LB92281 та LB29246/LВ92283 та виписку з банківського рахунку від 17.08.09 на суму 6 543 грн. 96 коп. В решті вимог представник відповідача вважає позов необґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи та додатково надані документи суд встановив наступне.
Між сторонами у справі укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів № 345 від 20.05.09, за яким відповідач для перевезення автомобільним транспортом позивача діє за дорученням та за рахунок коштів замовника в міському, міжміському та міжнародному сполученні.
На виконання договору позивач та відповідач уклали заявки № 289, 292, 293 від 07.07.09.
Відповідно до даних заявок автомобілями WL63277/LU7583Р, WL63278/LB92281 та LB29246/LВ92283 було здійснено перевезення, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, міжнародними товарно-транспортними накладними та не заперечується відповідачем.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 6.2 договору № 345 від 20.05.09 відповідачу були направлені рахунки-фактури № 193/1 від 27.07.09 на суму 3 271 грн. 97 коп., № 194/1 від 27.07.09 на суму 3 271 грн. 97 коп. та № 195/1 від 27.07.09 на суму 3 271 грн. 97 коп. Проте доказів направлення вказаних рахунків-фактур суду не надано.
Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що ним отримано рахунок-фактуру № 193/1 від 27.07.09 на суму 6 543 грн. 96 коп. на сплату штрафних санкцій за понаднормовий простій автомобілів WL63277/LU7583Р, WL63278/LB92281 та LB29246/LВ92283, за яким здійснено сплату встановленого штрафу (виписка з банківського рахунку від 17.08.09 на суму 6 543 грн. 96 коп.)
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Належним доказом перевезення вантажу є вантажна товарно-транспортна накладна.
Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідачем надано докази виконання зобов'язань за договором.
Відповідачем здійснено сплату штрафу після подачі позову до суду в сумі 6 543 грн. 96 коп. (виписка з банківського рахунку від 17.08.09).
В решті позовних слід відмовити за недоведеністю фактичних обставин, що є підставами застосування штрафної санкції.
На підставі вищевикладеного у задоволенні позову слід відмовити частково, провадження в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 6 543 грн. 96 коп. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі: 68 грн. 00 коп. державного мита, а також 78 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Квитанцією № 202 від 06.08.09 позивач при подачі позову сплатив державне мито у сумі 99 грн. 00 коп.
Відповідно до підпункту а пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005р. № 2505-I\/, що набули чинності до подачі позовної заяви) розмір державного мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 102 грн. і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, з позивача слід стягнути в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 3 грн. 00 коп. (102,00 -99,00).
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити частково.
2. Провадження в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 6 543 грн. 96 коп. припинити.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика», м. Луганськ, вул. 26 Бакінських комісарів, б. 155, офіс 15 ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35773803, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1: витрати зі сплати державного мита у сумі 68 грн. 00 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 78 грн. 67 коп. Наказ видати позивачу.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, у доход державного бюджету України рахунок 31113094700002, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 3 грн. 00 коп. Видати наказ органу Державної податкової інспекції.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 12.10.2009р.
СуддяЄ.Ю. Пономаренко