№ 2- 1272 \2009
29 вересня 2009 року Iллiчiвський райсуд м.Марiуполя Донецькоii областi в складi : головуючого - суддi ОСОБА_1 при секретарi ОСОБА_2 , розглянувши у вiдкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "МЗВМ" про зміну підстави звільнення , дати звільнення , визнання недійсним наказу про звільнення , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги ,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "МЗВМ" про зміну підстави звільнення , дати звільнення , визнання недійсним наказу про звільнення , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги .В обґрунтування позову вказав , що 17 лютого 2005 року його прийняли на роботу у збирально - зварювальний цех 179 відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" у якості електрозварника ручного зварювання 3 розряду. Він вийшов на роботу 17 лютого 2005 року у даний цех та був готовий виконувати всі завдання відповідно фаху - електрозварника ручного зварювання. Але відповідач не видав йому спеціального одягу електрозварника , а різні керівники в цеху вказували йому виконувати самі різні завдання, починаючи з обов'язків вантажника, різноробочого , прибиральника різноманітного сміття . Така робота не за фахом, йому не подобалась, тому що він наймався на роботу електрозварником, а не на інші посади. Він не може назвати прізвище бригадира цеху , який давав йому накази виконувати роботу не за фахом , тому що він його прізвище та ім.»я не пам»ятає. Пропрацювавши два повних дня 17 та 18 лютого 2005р., виконуючи такі завдання, він був вимушений у кінці зміни 18 лютого 2005 року написати заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням, щодо частини 3 ст.38 КЗпП України, оскільки вважав , що відповідач не виконує законодавство про працю, а саме не надає йому роботи за фахом , а надає роботу , яка не обумовлена трудовим договором, і в заяві просив звільнити його в останній день роботи - 18.02.2005р. та дану заяву він віддав секретарю начальника цеху , прізвище якої він також не знає . В нього немає доказів того , що він писав та віддав дану заяву про звільнення його з роботи , такі докази він не може представити до суду , таку заяву він писав в одному екземплярі , а також він не знає прізвища робітників відділу кадрів . Відпочив два вихідні дні, він прийшов вранці у понеділок 21.02.2005р. на МЗВМ для того , щоб йому повернули трудову книжку, зробили повний розрахунок, та заплатили гроші за два дні, які він повністю відпрацював, хоч і не за фахом. Йому сказали, що заяву на звільнення по частині 3 ст. 38 КЗпП України ніхто, і ніколи йому не підпише, та мабуть її вже викинули до сміття, та сказали йому , щоб він приступав до роботи - сміття збирати або просто написав заяву про звільнення по ст.38 КЗпП України за власним бажанням , але він відмовився. Побачивши що 21.02.2005р. він не збирається приступати до роботи, його попередили, якщо він не відмовиться від своєї заяви від 18.02.2005р. про звільнення, то він буде звільнений за прогул. Оскільки від заяви про звільнення він не відмовився, йому сказали , щоб він добре подумав, а після прийшов та починав працювати, а щодо трудової книжки, щоб не було сварки, то ніхто йому її не дасть. У зв'язку з цим відповідач затримав видачу йому трудової книжки. Багато разів на протязі двох місяців він звертався до відповідача, щоб одержати трудову книжку , але йому було відмовлено , доказів того , що він неодноразово звертався за трудовою книжкою до відповідача в нього немає і представити їх до суду він не може. Повний розрахунок з ним ніхто не зробив, та відповідні гроші не видав. Він вважає дії відповідача незаконними, оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові згідно з ч. 4 ст. 235 КЗпП України виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Він зміг одержати трудову книжку тільки у лютому 2009 року . У трудової книжці було зроблений запис, який не відповідає дійсності, а саме: " Звільнено у зв'язку із прогулами без поважних причин п.4. ст. 40 КЗпП України", і дата звільнення 14.04.2005р., згідно наказу № 201 -п від 14.04.2005р . Але він вважає , що його звільнили незаконно , тому що протягом 4 років він не виходив на роботу , він вважає , що з поважних причин і в нього був вимушений прогул протягом 4 років , тому що підприємство - ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" не надавало йому роботу за фахом , а також протягом 4 років йому не видавали трудову книжку , але він не може представити суду докази того , що він звертався до ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" з проханням видати йому трудову книжку протягом цих 4 років , таких доказів в нього немає , а в лютому 2009 року він звернувся за трудовою книжкою і йому його трудову книжку одразу ж видали. Також йому стало відомо , що за два дня , які він працював, йому була нарахована сума 60,67грн., яку він до теперішнього часу не отримав. В судовому засіданні позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги та остаточне просив суд : змінити дату його звільнення з роботи ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" з 14.04.2005 року, на день розгляду справи в суді, та змінити підставу щодо його звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України на ч.З.ст.38 КЗпП України , визнати недійсним наказ ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" № 201-к від 14.04.2005р. про його звільнення з роботи ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" та стягнути з ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" на його користь заробітну плату в сумі - 60,67грн. , заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі - 34830 , 32 грн., вихідну допомогу 1911,42грн. , а всього стягнути - 36802, 41 грн. та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць.
Представник позивача - ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги позивача ОСОБА_3 та просив суд задовольнити їх повністю.
Представник відповідача позовні вимоги позивача ОСОБА_3 не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю. В судовому засіданні пояснив , що 17 лютого 2005 року позивач був прийнятий на роботу у збирально - зварювальний цех 179 відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" у якості електрозварника ручного зварювання 3 розряду та пропрацював в цеху тільки два дня : 17 та 18 лютого 2005р" , більше на роботу він не виходив , та потім ОСОБА_3 був звільнений з роботи у зв'язку із прогулами без поважних причин за п.4. ст. 40 КЗпП України згідно наказу № 201 -п від 14.04.2005р . Вважає , що позивач ОСОБА_3 був звільнений з підприємства на законних підставах у зв'язку із прогулами без поважних причин . ОСОБА_3 працював за фахом , ніяких заяв про звільнення його за ст.38 ч.3 КЗпП України до відділу кадрів від нього не поступало , доводи позивача ОСОБА_3 про те , що він працював не за фахом , нічим не підтверджені та позивач ОСОБА_3 ніяких доказів до суду не представив про те , що він працював не за фахом та йому була надана робота не за фахом , такі докази відсутні та до суду не представлені .Також в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження пояснення ОСОБА_3 про те , що він неодноразово протягом 4 років звертався до відділу кадрів ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" з проханням отримати трудову книжку , такі дані відсутні , нічим не підтверджені , позивач тільки в лютому 2009 року звернувся до відділу кадрів ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" з проханням отримати трудову книжку і він одразу її отримав і дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. А також позивачу ОСОБА_3 була нарахована та виплачена зарплата в сумі - 60,67грн.за відпрацьовані ним два дні , що підтверджується документами , які маються в матеріалах справи . ОСОБА_3 був звільнений з роботи у зв'язку із прогулами без поважних причин і дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджуються табелем обліку використання робочого часу , про то що позивач ОСОБА_3 не виходив на роботу , та актами , які маються в матеріалах справи про те , що працівники ВАТ «МЗВМ» приходили за місцем проживання до ОСОБА_3 , але за місцем його проживання він був відсутній. Сам позивач не заперечував в судовому засіданні , що він працював тільки два дня , а потім перестав виходити на роботу. ОСОБА_3 був відсутній на роботі без поважних причин , що підтверджується актами , та записом про те , що він на засідання цехового комітету не прийде і згоден з рішенням цехкомітету , та цеховий комітет дав згоду на звільнення ОСОБА_3 з роботи за прогули та згідно наказу ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" № 201-к від 14.04.2005р. ОСОБА_3 був звільнений з роботи за те , що він без поважних причин був відсутній на роботі з 21.02.2005 р. по 14.04.2005 року та 19.04.2005 року йому було направлено лист про те , щоб ОСОБА_3 з»явився в відділ кадрів для отримання трудової книжки , але він не з»явився за трудовою книжкою . Вважає , що позовні вимоги ОСОБА_3 про зміну дати його звільнення з роботи ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" , зміну підстави про його звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України на ч.З.ст.38 КЗпП України , визнання недійсним наказу ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" № 201-к від 14.04.2005р. про його звільнення з роботи ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" та стягнення з ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" на його користь заробітної плати в сумі - 60,67грн. , заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі - 34830 , 32 грн., вихідної допомоги в сумі - 1911,42грн. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні , позивач ОСОБА_3 не представив до суду ніяких доказів , які б підтверджували його позовні вимоги і тому він просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.
Суд , вислухавши позивача , представника позивача , представника відповідача , свідків , дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3П не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено , що позивач ОСОБА_3П був прийнятий на роботу 17 лютого 2005 року у збирально - зварювальний цех 179 відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" у якості електрозварника ручного зварювання 3 розряду , що підтверджується копією його трудової книжки , та копією наказу № 8 про прийняття його на роботу від 16.02.2005 року та він був ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку та пройшов інструктаж з техніки безпеки , протипожежному мінімуму , які маються в матеріалах справи .
Згідно наказу Генерального директора ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" № 201-к від 14.04.2005року вбачається , що ОСОБА_3 , робітник цеху № 179 з 21.02.2005 року по теперішній час здійснює прогули без поважних причин та згідно даного наказу ОСОБА_3 робітник цеху № 179 таб. № 30641 , був звільнений за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України .
У відповідності зі ст.40 п.4 КЗпП України - трудовий договір , укладений на невизначений строк , а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку - прогулу / в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня/ без поважних причин .
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи , що ОСОБА_3 - робітник цеху № 179 ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" - електрозварник ручного зварювання 3 розряду без поважних причин був відсутній на роботі з 21.02.2005 р. по 14.04.2005 року , про що свідчить докладна записка майстра ділянки № 7 цеха № 179 ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування « ОСОБА_5 , копія якої мається в матеріалах справи , про те , що робітник ділянки № 7 ОСОБА_3 таб. № 30641 , не працює з 21.02.2005 року по теперішній час без поважних причин і просить прийняти заходи до нього , а також підтверджується табелем обліку використання робочого часу , про то що позивач ОСОБА_3 не виходив на роботу з 21.02.2005 р. по 14.04.2005 року , та актом від 14.03.2005 року , копія якого мається в матеріалах справи про те , що працівники ВАТ «МЗВМ» приходили за місцем проживання до ОСОБА_3 , але за місцем його проживання він був відсутній , про що і було складено даний акт , та також було складено два акти від 11.04.2005 року працівниками ВАТ «МЗВМ» за місцем проживання ОСОБА_3П , копії яких також маються в матеріалах справи , де ОСОБА_3 було запропоновано надати пояснення за фактом прогулу з 21.02.2005 р. по теперішній час , але ОСОБА_3 відмовився від надання пояснень , а також він був запрошений на засідання цехового комітету на 14.04.2005 року на 12-00 годин і мається запис про те , що він на засідання цехового комітету не прийде і згоден з рішенням цехкомітету .
Судом встановлено та підтверджується письмовими матеріалами , залученими до справи , що до цехового комітету цеху № 179 з правами профкому було направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_3 за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважних причин , яке було розглянуто на засіданні цехового комітету цеху № 179 з правами профкому та згідно протоколу № 24 від 14.04.2005 року , за наслідками розгляду вказаного подання було прийняте рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_3 за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважних причин .
Згідно ст. 148 КЗпП України - дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку , але не пізніше одного місяця з дня його виявлення , не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Оскільки було встановлено , що ОСОБА_3 без поважних причин був відсутній на роботі з 21.02.2005 р. по 14.04.2005 року та дані обставини знайшли своє підтвердження , то ОСОБА_3 14.04.2005 року був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та наказом Генерального директора ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" № 201-к від 14.04.2005року ОСОБА_3 був звільнений з роботи ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважних причин .
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" - при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб , звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України , суди повинні виходити з того , що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом всього робочого дня , так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин / наприклад , у зв»язку з поміщенням до медвитверезника , самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів , чергової відпустки , залишенням роботи до закінчення строку трудового договору чи строку , який працівник зобов»язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу./
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи , що ОСОБА_3 - робітник цеху № 179 ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування"- електрозварник ручного зварювання 3 розряду без поважних причин був відсутній на роботі з 21.02.2005 р. по 14.04.2005 року , про що свідчить докладна записка майстра ділянки № 7 цеха № 179 ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування « ОСОБА_5 , табель обліку використання робочого часу , про то що позивач ОСОБА_3 не виходив на роботу , акти від 14.03.2005 року та два акти від 11.04.2005 року , які були складені працівниками ВАТ «МЗВМ» за місцем проживання ОСОБА_3
Допитані судом свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтвердили ті обставини , що вони приходили до ОСОБА_3 за місцем його проживання та були складені акти , які вони підписали , а саме : акт від 14.03.2005 року про те , що вони приходили за місцем проживання до ОСОБА_3 , але за місцем його проживання він був відсутній , про що і було складено даний акт , та також ними було складено два акти від 11.04.2005 року за місцем проживання ОСОБА_3П , де йому було запропоновано надати пояснення за фактом прогулу з 21.02.2005 р. по теперішній час , але ОСОБА_3 відмовився від надання пояснень , а також він був запрошений на засідання цехового комітету на 14.04.2005 року на 12-00 год .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив , що він є рідним братом позивача і в квітні- травні 2005 року він постійно , цілий день знаходився разом зі своїм братом - ОСОБА_3 - позивачем по справі за місцем його проживання , але робітники ВАТ «МЗВМ» не приходили в цей період часу до ОСОБА_3 , акти не складали . Суд показання свідка ОСОБА_8П оцінює критично і не приймає до уваги , оскільки він є зацікавленою особою - рідним братом позивача та дані його пояснення повністю спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які були допитані в судовому засіданні та пояснювали , що вони приходили до ОСОБА_3 за місцем його проживання та були складені акти , копії яких маються в матеріалах справи.
Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні доводи позивача ОСОБА_3 про те , що відповідач не видав йому спеціального одягу електрозварника і що йому наказували виконувати самі різні завдання, але тільки не за фахом, та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні посилання позивача на ті обставини , що він 18 лютого 2005 року написав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України з тих підстав , що відповідач не виконує законодавство про працю, а саме не надає йому роботи за фахом . Дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні , нічим не підтверджені та позивач ОСОБА_3 ніяких доказів до суду не представив , які б підтверджували дані його доводи і судом дані обставини не встановлені. Як пояснив сам позивач , в нього немає доказів того , що він писав та віддав заяву про звільнення його з роботи , такі докази позивач до суду не надав та судом дані обставини не встановлені.
Таким чином , в судовому засіданні достовірно встановлено , що 17 лютого 2005 року позивач був прийнятий на роботу у збирально - зварювальний цех 179 відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" у якості електрозварника ручного зварювання 3 розряду та пропрацював в цеху тільки два дня : 17 та 18 лютого 2005р" та більше на роботу він не виходив , ОСОБА_3 працював за фахом , ніяких заяв про звільнення його за ст.38 ч.3 КЗпП України до відділу кадрів від нього не поступало , доводи позивача ОСОБА_3 про те , що він працював не за фахом , нічим не підтверджені та позивач ОСОБА_3 ніяких доказів до суду не представив про те , що він працював не за фахом та йому була надана робота не за фахом , такі докази відсутні та до суду не представлені та судом не встановлені.
Ті обставини , що позивач ОСОБА_3 неодноразово протягом 4 років звертався до відділу кадрів ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" з проханням отримати трудову книжку , також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні , такі дані відсутні , нічим не підтверджені та судом не встановлені .
Згідно повідомлення начальника відділу кадрів ВАТ « МЗВМ», яке мається в матеріалах справи , на адресу позивача ОСОБА_3 за місцем його проживання 19.04.2005 року було направлено повідомлення про те , що він згідно наказу № 201-к від 14.04.2005року звільнений з роботи ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважних причин та йому необхідно з»явитися в кім.2 відділу кадрів для отримання трудової книжки.
Судом достовірно встановлено , що позивач ОСОБА_3 тільки в лютому 2009 року звернувся до відділу кадрів ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" з проханням отримати трудову книжку , яку він одразу і отримав і дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні .
Судом також встановлено, що позивачу ОСОБА_3 була нарахована та виплачена зарплата в сумі - 60,67грн.за відпрацьовані ним два дні , що підтверджується документами , які маються в матеріалах справи .
Таким чином , при таких обставинах , суд вважає , що відсутність ОСОБА_3 - робітника цеху № 179 ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування"- електрозварника ручного зварювання 3 розряду без поважних причин на роботі з 21.02.2005 р. по 14.04.2005 року , повністю знайшло своє підтвердження в судовому засіданні і його звільнення згідно ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважних причин , суд вважає , що є законним , факт відсутністі ОСОБА_3 без поважних причин на роботі з 21.02.2005 р. по 14.04.2005 року , суд вважає , встановлений та доказаний і суд вважає , що звільнення позивача ОСОБА_3 згідно наказу Генерального директора ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" № 201-к від 14.04.2005року ОСОБА_3 з роботи ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважних причин , було здійснено у відповідності з законом , а тому позовні вимоги позивача ОСОБА_3 про зміну дати його звільнення з роботи ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" з 14.04.2005 року, на день розгляду справи в суді, зміну підстави його звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України на ч.З.ст.38 КЗпП України , визнання недійсним наказу ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" № 201-к від 14.04.2005р. про його звільнення з роботи ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" та стягнення з ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" на його користь заробітної плати в сумі - 60,67грн. , заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі - 34830 , 32 грн., вихідної допомоги - 1911,42грн. , а всього стягнення - 36802, 41 грн. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 60 , 212 , 213, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 40 п.4 , ст.47 , 116 , 117 , 148 , 232 , 233 , 235 , КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" із змінами та доповненнями , суд-
ВИР1ШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "МЗВМ" про зміну підстави звільнення , дати звільнення , визнання недійсним наказу про звільнення , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги - відмовити .
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м.Маріуполя .
Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення .Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження .
Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження у строк , передбачений для подачі такої заяви.
Суддя