Справа № 361/8876/15-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А. О.
Провадження № 22-ц/780/4379/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 38 15.09.2016
Іменем України
15 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,
при секретарі: Волинець Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Броварської міської ради Київської області, Броварська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/2 частину квартири,-
У грудні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що 22 жовтня 1994 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, який було розірвано у 2006 році. Від цього шлюбу 22 листопада 1999 року народився син ОСОБА_4. Під час шлюбу ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5. 07 березня 2012 року ОСОБА_5 померла. Спадкоємцями першої черги за законом до майна померлої ОСОБА_5 є її мати - ОСОБА_2 та неповнолітній син - ОСОБА_4. У встановлений законом строк ОСОБА_2 та позивач, як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4, подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. 25 грудня 2012 року Броварською міською державною нотаріальною конторою Київської області на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2. Посилаючись на те, що зазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя, позивач вважає, що відповідно до ст. 70 СК України 1/2 частина квартири належить йому, як частка у спільному майні подружжя, а на іншу 1/2 частину відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_5, тому видане 25.12.2012 року свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири має бути визнано частково недійсним, оскільки порушуються його права як власника. У зв'язку з цим просив визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Броварською міською державною нотаріальною конторою Київської області 25 грудня 2015 року на ім'я ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/2 частину цієї квартири.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року позов задоволено, визнано частково недійсним, в 1/4 частці, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Броварською міською державною нотаріальною конторою Київської області 25 грудня 2015 року на ім'я ОСОБА_2, зареєстроване в реєстрі за № 1-3934, на 1/2 частку спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю у зв'язку зі спливом строку позовної давності, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги її неодноразові клопотання про порушення позивачем строку позовної давності.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і частки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є рівними, внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну їй 1/2 частину квартири, а тому спадкоємці мати- Теличко Є.П. та син- Буняк М.А. мають право по 1/4 частини квартири кожний.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст.
Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.
Встановлено, що 22 жовтня 1994 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, сумісно мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 придбали квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5) ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.06.2004 року, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.
У 2006 році шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ОК № 018595, виданого 24 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області.
07 березня 2012 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ОК № 240052, виданого 07 березня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області.
Спадкоємцями першої черги за законом до майна померлої ОСОБА_5 є її мати - ОСОБА_2 та неповнолітній син - ОСОБА_4.
14 серпня 2012 року за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини Броварською міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 343/2012 до майна померлої ОСОБА_5
07 вересня 2012 року законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті матері ОСОБА_5
25 грудня 2012 року Броварською міською державною нотаріальною конторою Київської області на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.
Свідоцтво про право на спадщину за законом на іншу 1/2 частину квартири ще не видавалось.
Судом також встановлено, що після розірвання шлюбу і по теперішній час позивач користується спірною квартирою.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов заявлений правомірно, оскільки спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності і частки сторін є рівними, внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну їй 1/2 частину квартири, а тому спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають право на 1/4 частину квартири кожний.
Посилання апелянта на те, що підставою для відмови у позові є пропущення строку позовної давності, а суд безпідставно не взяв до уваги її неодноразові клопотання про порушення позивачем строку позовної давності, не приймаються колегією суддів враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Враховуючи те, що після розірвання шлюбу позивач користується спірною квартирою по теперішній час, а його право спільної сумісної власності на квартиру порушено 25 грудня 2012 року у зв'язку з видачею на ім'я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину цієї квартири, а з даним позовом позивач звернувся до суду 23 грудня 2015 року, тобто в межах трирічного строку, колегія суддів вважає, що доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий:
Судді: