Справа № 362/969/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/1109/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 19 13.09.2016
Іменем України
13 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
при секретарі ОСОБА_6
з участю прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2016 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта професійно-технічна, не працюючого , не одруженого , раніше судимого: 02.10.2000 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 142, ст. 17 ч.3, ст. 117 ч.2, ст. 188-1 , ст. 42 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 15.12.2004 року умовно- достроково на 5 місяців 5 днів; 05.12.2007 року Жмеринським міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 186 , ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 70 КК України до 9 років 9 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна , ухвалою Сокальського райсуду Львівської області від 07.05.2014 року замінено невідбуту частину покарання у виді 2 років 1 місяця 15 днів позбавлення волі на виправні роботи на строк 2 роки з відрахуванням 15% заробітку в дохід держави, 03.11.2015 року Хустським районним судом Закарпатської області замінено невідбуту частину покарання у вигляді 7 місяців виправних робіт на 357 грн. штрафу, який сплачений 05.04.2016 року, засуджено за ч. 2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі.
Вироком також вирішено питання про речові докази по справі.
Колегія суддів, -
Згідно вироку суду, ОСОБА_10 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
13.02.2016 року, близько 11 годин ОСОБА_10 , перебуваючи на платформі залізничної зупинки « Корчі» в напрямку м. Києва, звернув свою увагу на жінку, яка вийшла з електропотягу та направилась в сторону лісосмуги с. Плесецьке Васильківського району Київської області. В цей час у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на збагачення за рахунок чужого майна, тобто на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 направився за ОСОБА_9 , яка вийшовши з потягу, рухалася пішою ходою по стежці через лісосмугу в напрямку с. Плесецьке Васильківського району Київської області. Через деякий час ОСОБА_10 наздогнав останню в лісосмузі, скориставшись відсутністю людей, підійшов ззаду до потерпілої та своєю лівою рукою схопив за капюшон куртки потерпілої , а правою за її сумку та усвідомлюючи при цьому протиправний характер своїх дій, наказав віддати йому гроші, бо забере сумку. Після відмови потерпілої ОСОБА_9 віддати гроші, ОСОБА_10 штовхнув її на землю та ривком вирвав з рук остатньої сумку вартістю 350 гривень, в якій знаходились її особисті речі , а саме: гаманець чорного кольору вартістю 200 гривень, грошові кошти у сумі 100 гривень, чоловічі тапки вартістю 70 гривень , скляний бокал вартістю 40 гривень, записна книга синього кольору вартістю 50 гривень та записна книга чорного кольору вартістю 16 гривень , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 . Після чого ОСОБА_10 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 826 гривень.
В апеляційній скарзі зі змінами та доповненнями прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 187 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що при призначенні покарання обвинуваченому суд належним чином не врахував дані, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість скоєного злочину, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, внаслідок чого призначив занадто м'яке покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що дії обвинуваченого в порушення вимог кримінального процесуального закону невірно перекваліфіковано з ч.2 ст. 187 на ч.2 ст. 186 КК України, так як його вина за ч.2 ст. 187 КК України повністю доведена сукупністю доказів зібраних в рамках кримінального провадження.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок суду змінити, пом'якшити ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, зобов'язавши його з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання. Мотивуючи апеляційну скаргу вказує на неповне врахування судом при призначенні покарання обставини, що пом'якшують покарання.
В апеляційній скарзі з доповненням обвинувачений просить пом'якшити йому покарання на підставі ст. 75, 76 КК України. Зазначає, що він повністю визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілій матеріальні та моральні збитки, позитивно характеризується, перебуває в цивільному шлюбі з ОСОБА_11 , яка в даний час вагітна, має на утриманні малолітнього сина та матір похилого віку.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав подану прокурором апеляційну скаргу з доповненнями та заперечив проти задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого, захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_10 , які підтримали подані ними апеляційні скарги та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, потерпілу ОСОБА_9 , яка вважає вирок суду законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_10 у скоєнні грабежу щодо потерпілої ОСОБА_12 , вчиненому повторно при зазначених у вироку обставинах, тобто у злочині, передбаченому ч.2 ст. 186 КК України, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Вина обвинуваченого у вчиненні злочину, за який його засуджено підтверджена показаннями потерпілої ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_11 , протоколом огляду місця події від 13.02.2016 року , протоколом огляду предмету від 14.02.2016 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання від 13.02.2016 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 17.02.2016 року за участі ОСОБА_10 та від 20.02.2016 року з участю ОСОБА_9 .
Так, сам обвинувачений визнав факт заволодіння майном потерпілої, проте, заперечував застосування ним ножа. Ці його твердження будь - якими доказами не спростовані.
Крім того, колегія суддів зазначає, що виходячи з паказань потерпілої ОСОБА_9 , вона бачила в руках обвинуваченого ножа, однак останній ніяких дій з ним не проводив та не застосовував. Також колегія суддів зазначає, що виходячи з показань потерпілої, вона навіть після того, як побачила ножа у обвинуваченого, чинила йому опір і обвинувачений забрав у неї сумку не внаслідок застосування ножа чи погрози його застосування, а шляхом “ ривка ”, тобто шляхом відкритого викрадення майна.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Колегія суддів зазначає, що вимоги прокурора в апеляційній скарзі про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 187 КК України нічим не обґрунтовані, а мається лише посилання на необхідність кваліфікації за ч. 2 ст. 187 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку суду, судом першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_10 враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який фактично позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнав рецидив злочинів при вчиненні нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого - добровільне відшкодування завданого збитку, щире каяття. Врахувавши характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відшкодування заподіяної моральної шкоди, те, що викрадене повернуте потерпілій, думки потерпілої, яка просила позбавити обвинуваченого волі, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, має матір похилого віку, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання пов'язаного з позбавленням волі.
Взявши до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення, вчинення нового тяжкого умисного злочину за наявності непогашених судимостей за попередні тяжкі злочини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Колегія суддів знаходить не обґрунтованими та безпідставними доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого стосовно того, що судом не враховані дані про особу обвинуваченого, поскільки це спростовується вироком суду, з якого вбачається, що ці обставини судом при призначенні покарання враховано.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і не знаходить підстав для пом'якшення призначеного покарання.
За таких обставин колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2016 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін.
У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання зарахувати час попереднього ув'язнення з 13.02.2016 року по 13.09.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, обвинуваченим у той же строк з моменту отримання копії ухвали.