Справа № 357/4442/16-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г. О.
Провадження № 22-ц/780/5156/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 49 14.09.2016
Іменем України
14 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,
суддів : Фінагєєва В.О., Сушко Л.П.,
за участю секретаря : Топольського В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на своє утримання як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн. до закінчення навчання, але не більше до досягнення 23 років.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є батьком позивача, яка навчається на першому курсі денної форми навчання в Рівненському державному гуманітарному університеті, що потребує значних витрат. Відповідач сплачував аліменти на дочку до досягнення нею повноліття. У зв'язку з тим, що в даний час відповідач в добровільному порядку відмовляється надавати допомогу на утримання дочки, хоча вона її потребує, та приховує свої реальні доходи, остання була змушена звернутися до суду.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на час навчання у Рівненському державному гуманітарному університеті в розмірі 300 грн. щомісяця, починаючи з 13 квітня 2016 року, але не більше до досягнення ОСОБА_2 23 років.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначила, що суд не мотивував свого висновку про стягнення аліментів саме у розмірі 300 грн., тоді як відповідно до ст. 182 СК України розмір аліментів на дитину не може бути меншим 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку. Вважає, що довела в судовому засіданні свої потреби у матеріальній допомозі батька, оскільки розмір отримуваної стипендії не покриває витрати на проживання в гуртожитку, харчування, придбання одягу та інших потреб.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня ОСОБА_2 навчається у навчальному закладі, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а її батько - відповідач у справі, має можливість таку допомогу надавати у лише розмірі 300 грн., оскільки має на утриманні неповнолітнього сина та отримує середньомісячний дохід у розмірі 927, 16 грн.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що міськрайонний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 1 жовтня 1997 року по 25 квітня 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Повнолітня ОСОБА_2 навчається на першому курсі денної форми навчання в Рівненському державному гуманітарному університеті, з грудня 2015 року отримує щомісячно стипендію у розмірі 825 грн. та проживає в гуртожитку № 4 по вул. Остафова, 39 у м. Рівне, плата за проживання в якому за період з вересня по червень 2015 року включно складає 2 066,40 грн.
Запланований термін навчання позивача становить до 30 червня 2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач працює робітником у дитячому навчальному закладі (садок) комбінованого типу № 34 «Чебурашка» та отримує заробітну плату за листопад 2015 року - 691,50 грн., грудень 2015 року - 826,57, січень 2016 року - 691,50 грн., лютий 2016 року - 691,50 грн., березень 2016 року - 691,50 грн., квітень 2016 року - 2 137,08 грн., травень 2016 року - 760,50 грн., з якої вираховуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку згідно виконавчого листа, виданого 26 травня 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач звернувся з заявою, в якій погоджувався сплачувати аліменти на утримання дочки у розмірі 200 грн., оскільки стягнення аліментів у більшому розмірі поставить його у скрутне становище.
Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_6 України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Аналіз ст. ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що встановлений розмір аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, відповідає вимогам ст. ст. 182, 200 СК України, врахувавши при цьому вимоги позивача та можливість відповідача надавати таку допомогу.
Зокрема, судом обґрунтовано враховано той факт, що позивач є працездатною особою, отримує стипендію та допомогу від матері; відповідач має на утриманні неповнолітнього сина та отримує заробітну плату, розмір якої не дозволяє здійснювати сплату аліментів у заявленій позивачем сумі і разом з тим повноцінно утримувати себе.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір аліментів на дитину за жодних обставин не може бути меншим 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку не заслуговують на увагу, оскільки ч. 2 ст. 182 СК України, на яку посилається позивач, містить застереження з цього приводу з посиланням на ст. 184 СК України.
Крім того, правила прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не можуть бути розповсюджені на правовідносини, які виникли між повнолітньою та її батьком.
Також не ґрунтується на доказах доводи позивача про те, що відповідач приховує свої реальні доходи.
Враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав лише для часткового задоволення позову.
Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: В.О. Фінагєєв
ОСОБА_6