Справа № 378/688/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/1190/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 3 14.09.2016
Іменем України
14 вересня 2016 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю: прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повернуто прокурору, -
Ухвалою колегії суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115, п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 186 КК України повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував наступним.
В порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, викладаючи в обвинувальному акті анкетні відомості щодо кожного обвинуваченого, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, слідчий зазначив дані, які не входять до вичерпного переліку, визначеного законом, в тому числі щодо національності обвинувачених та потерпілих, порушуючи тим самим загальні засади кримінального провадження, щодо рівності перед законом і судом. Також суд послався на те, що як вбачається з наведених в обвинувальному акті обставин, досудове розслідування проводилося згідно з положеннями чинного КПК України, а при складанні обвинувального акту слідчим та прокурором застосовано положення ст. 223 КПК України 1960 року. В обвинувальному акті слідчим наведені хронологічні дані про прийняття в ході досудового розслідування процесуальних рішень та вчинення процесуальних дій, які відповідно до ст. 109 КПК України повинні бути наведенні в реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також здійснено посилання на докази, які зібрані в справі із зазначенням аркушів справи, що чинним КПК України не допускається. Крім того, за вчинення злочинів щодо потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кваліфіковані за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 та п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України. При цьому фактичні обставини вчинення даних злочинів, які прокурор вважає встановленими, викладені ідентично як за ч. 4 ст. 187, так і за ч. 2 ст. 115 КК України, із зазначенням, що в одному випадку обвинувачені мали умисел на вчинення розбійного нападу, а в іншому випадку умисел на вчинення кваліфікованого умисного вбивства, що суд розцінює як не сформульоване (неконкретне) обвинувачення. Судом також зазначено, що за наявності таких протиріч прокурору слід визначитись з правовою кваліфікацією діянь обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, в частині повернення обвинувального акту та повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 і ОСОБА_11 до суду першої інстанції на новий розгляд. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що вказані в ухвалі висновки суду є хибними і не відповідають змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні. Зокрема, у формулюванні обвинувачення викладені всі обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, а саме подія кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Слідчим правильно викладено обставини вчинення злочинів у відповідності до відомостей отриманих в ході досудового слідства і викладено відповідно до вимог КК та КПК України та правильно кваліфіковано дії обвинувачених. Відповідно до положень Постанови Пленуму ВС України №2 від 07.02.2003 ,,Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров”я особи”, п. 10 абз. 3 - у разі умисного вбивства під час розбійного нападу, вимагання, незаконного заволодіння транспортним засобом дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном (ч. 4 ст. 187 КК України). В даному випадку має місце ідеальна сукупність злочинів. А тому твердження суду першої інстанції про неконкретність обвинувачення є хибним. Також, на думку апелянта, зазначення в обвинувальному акті національності підозрюваних та потерпілих не є порушенням засад кримінального провадження, оскільки не обмежує їх процесуальних прав. Крім того, прокурор в апеляційної скарзі зазначає, що посилання слідчого в обвинувальному акті на докази, без розкриття їх змісту, або рух кримінального провадження не є підставою для повернення обвинувального акту, оскільки такі посилання не суперечать вимогам ст. 291 КПК України та іншим вимогам КПК України, в яких би було вказано на заборону слідчому та прокурору викласти відомості, які вони вважають за необхідне зазначити в обвинувальному акті.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення: прокурорів та потерпілої, які підтримали апеляційну скаргу; захисника, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам вказаного Кодексу.
Вивченням колегією суддів апеляційного суду наданих матеріалів, обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 встановлено, що він, в супереч ствердженням суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 291 КПК України. В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не наведено таких порушень, недоліків, які б унеможливлювали призначення справи до розгляду та були б підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Також з ухвали суду першої інстанції вбачається, що суд, зазначивши про наявність протиріч та не вказавши їх в ухвалі, зобов'язав прокурора визначитись з правовою кваліфікацію діянь обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , хоча, як вбачається з обвинувального акту в ньому міститься правова кваліфікація скоєного, в якому обвинувачуються вказані особи. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що при прийнятті рішення під час підготовчого судового засідання оцінка даних, зібраних органами досудового слідства, є не припустимою на даній стадії судового провадження, оскільки така оцінка повинна здійснюватися судом під час розгляду справи по суті.
За таких даних колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в частині повернення обвинувального акту прокурору - скасуванню з направленням матеріалів даного кримінального провадження до суду першої інстанції для виконання вимог ст. ст. 314, 315 та 316 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів;-
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2016 року, в частині повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115, п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 186 КК України прокурору скасувати, а обвинувальний акт з додатками направити до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для виконання вимог ст. ст. 314, 315 та 316 КПК України.
Головуючий підпис
Судді: підпис підпис