01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.09.2009 № 54/76
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Андрійчук Оксана Василівна - юрист;
від відповідача1: Конта Марина Петрівна - юрист;
від відповідача2: представник не з'явився;
від відповідача3: представник не з'явився;
третя особа 1: Мех Юлія Андріївна - юрист;
третя особа 2: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.06.2009
у справі № 54/76 (суддя
за позовом Державне підприємство "Укрінвестбуд" Державного управління справами
до Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву
ТОВ "Гудзон Плюс"
Київська міська рада
третя особа позивача
третя особа відповідача Державне управління справами Президента України
ОСОБА_5
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.06.2009 року по справі №54/76 позовні вимоги Державного підприємства «Укрінвестбуд» Державного управління справами до 1- Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву., 2- Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудзон плюс»., 3- Київської міської ради., треті особи- Державне управління справами Президента України., ОСОБА_5., про визнання недійсним договору купівлі-продажу-задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач 1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва по справі №54/76 від 24.06.2009р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Укрінвестбуд» Державного управління справами відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі Відповідач посилається, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи. А саме, при винесенні рішення, суд першої інстанції порушив ч.6 ст. 80 ГПК України не припинивши провадження в справі через об'єктивну неможливість подальшого судочинства, оскільки одну із сторін ліквідовано, що підтверджено витягом з єдиного державного реєстру. Також судом першої інстанції неправильно застосовано норму ст. 21 ГПК України, щодо визначення процесуального становища Відповідача три. Також при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми ч. 2. ст. 35 ГПК України та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, ст. 27 ЗУ «Про приватизацію державного майна», статтю 215 ЦК України.
Представниками відповідачів та третіми особами не було використано право надано їм статтею 96 ГПК України і не надано суду письмових відзивів на апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія встановила наступне:
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 674-р від 16.11.2002 р. "Про передачу об'єктів державної власності в управління Державного управління справами" в управління Державного управління справами були передані об'єкти державної власності, в тому числі санаторій "Конча-Заспа", на балансі якого перебувала будівля по АДРЕСА_1.
У подальшому зазначена будівля була передана на баланс ДП "Укрінвестбуд" для його обслуговування та експлуатації.
06.10.2005 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 40/3504 "Про внесення змін до рішення Київради від 27.11.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва", згідно з яким будівлю по АДРЕСА_1 включено до комунальної власності територіальної громади м. Києва. На підставі зазначеного рішення Київською міською державною адміністрацією було видано розпорядження № 2139 від 22.11.2005 р. "Про закріплення об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва за КП "Київжитлоспецексплуатація", на підставі якого будинок по АДРЕСА_1 перейшов в управління КП "Київжитлоспецексплуатація".
Рішенням Київради № 20/3111 від 02.02.2006 р. "Про внесення змін до рішень Київради від 12.02.2004 р. № 36/1246 та 18.03.2004 р. № 100/1310 з питань приватизації" визначено, що нежилий будинок площею 1210,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, підлягає приватизації шляхом викупу ТОВ "Гудзон Плюс".
Відповідно до вказаного рішення та на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс" про приватизацію 31.03.2006 р. РВ ФДМУ по м. Києву видано Наказ № 124 про приватизацію об'єкта групи "А" комунальної власності шляхом викупу заявником.
11.05.2006 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс" був укладений договір № 1113 купівлі-продажу нежилого будинку, площею 1210,4 кв.м., комунальної власності шляхом викупу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У подальшому вказане нерухоме майно було відчужене фізичним особам і згідно з довідкою Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" станом на 13.04.2009 р. власником нежилого будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_5
Позивач, вважаючи рішення Київради № 40/3504 "Про внесення змін до рішення Київради від 27.11.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" незаконним, звернувся до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання нечинними рішення Київської міської ради № 40/3504 від 06.10.2005 р. "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" в частині доповнення Додатку № 1 до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 позицією 360 наступного змісту: 360 вул. Матикіна, 7 1 842,00, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2139 від 22.11.2005 року "Про закріплення об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" будівлі по АДРЕСА_1.
Постановою Господарського суду м. Києва у справі № 23/230-а від 11.12.2006 р. позовні вимоги ДП "Укрінвестбуд" задоволено повністю, визнано нечинними рішення Київської міської ради № 40/3504 від 06.10.2005 р. "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" в частині доповнення Додатку № 1 до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 позицією 360 наступного змісту: 360 вул. Матикіна, 7 1 842,00, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2139 від 22.11.2005 р. "Про закріплення об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" будівлі по АДРЕСА_1.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі з огляду на наступне:
Відповідно до статті 203 ЦК України:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Як визначено у ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація державного майна -це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Стаття 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Передача майна із державної до комунальної власності регулюється положеннями Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача оформляється актом приймання-передачі. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Відповідачі або їх уповноваженні представники в ході розгляду справи не надали суду апеляційної інстанції доказів виникнення у територіальної громади міста Києва права власності на будівлю по АДРЕСА_1 у порядку, передбаченому ст.ст. 4, 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" .
Посилання відповідачів на Рішення Київської міської ради № 40/3504 від 06.10.2005 р. "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" та подальші рішення Київської міської ради, що стосуються приватизації будівлі по АДРЕСА_1, як на докази, що свідчать про правомірність відчуження зазначеної будівлі, не приймаються судовою колегією до уваги виходячи з наступне:
Постановою Господарського суду м. Києва від 11.12.2006 р. у справі 23/230-а визнано нечинним рішення Київської міської ради № 40/3504 від 06.10.2005 р. "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" в частині доповнення Додатку № 1 до рішення Київради від 27.12.2001 р. № 208/1642 позицією 360 наступного змісту: 360 вул. Матикіна, 7 1 842,00, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2139 від 22.11.2005 року "Про закріплення об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" будівлі по АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Виходячи із зазначеного, та враховуючи, що суду не надано належних доказів на підтвердження того, що територіальною громадою міста Києва отримано право власності на будівлю по АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, а рішення, на підставі яких зазначена будівля була включена до переліку об'єктів комунальної власності, визнані нечинними, подальша приватизація та продаж вказаного об'єкта не відповідає положенням ст.ст. 317, 319, 321, 328, 658 ЦК України.
Відповідно до п. 6 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.
Враховуючи те, що крім Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудзон Плюс" позов заявлено і до інших відповідачів, та виходячи з того, що позивачем не заявлено вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в припиненні провадження.
Також Позивач в судовому процесі 22.09.2009 року звернувся з проханням до суду не застосовувати реституцію, пояснивши судовій колегії це тим, що з цим питанням вони будуть звертатися до суду з окремим позовом.
Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського
суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі, вважає, що рішення прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ч.1-2 ст. 101 ГПК України у процесі справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатковими поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього., апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, Відповідачем , всупереч вимог вказаної норми закону, не надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2009р. у справі №54/76 залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву - без задоволення.
2.Матеріали справи №54/76 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді