Справа № 505/2602/16-ц
Провадження № 2/505/1531/2016
05.09.2016 року Котовський міськрайонний суд Одеської області
в складі: г о л о в у ю ч о г о суді - ОСОБА_1
при с е к р е т а р і - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Котовський РВ ГУДМС України в Одеській області, про усунення перешкод у користуванні власністю,
Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає у м. Подільську (Котовськ) Одеської області по вул. Тиха (К.Лібкнехта), буд. 9а, звернувся в суд з цим позовом до відповідача, вказуючи, що він є власником житлового будинку № 9а, що знаходиться по вул. Тиха (К.Лібкнехта), у м. Подільську (Котовськ) Одеської області.
07.09.2012 року він прописав дружину свого онука - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В літку 2015 року сімейні відносини між його онуком та відповідачкою погіршились і вона переїхала мешкати в інше житло.
08.12.2015 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було розірвано.
Реєстрація відповідачки у будинку порушує його права власника будинку, оскільки він позбавлений можливості оформити субсидію на житлово-комунальні послуги.
При зверненні до ОСОБА_4 з проханням знятись з реєстрації він отримав категоричну відмову.
З урахуванням зменшення і уточнення заявлених позовних вимог в кінцевому просив суд постановити рішення суду, яким визнати ОСОБА_4, 08.07.1990 р.н, такою, що втратила право на користування житловим приміщенням в будинку №9а, який розташований по вул. Тиха (К.Лібкнехта), у м. Подільську (Котовськ) Одеської області згідно положень ст.71,72 і ч.2 ст.168 ЖК УРСР,.
Позивач та його представник адвокат ОСОБА_7 на позові наполягав.
Додатково позивач пояснив, що відповідачка не є членом сім'ї позивача. Проживала в у будинку позивача як член сім'ї його внука, який окремо з позивачкою проживав у літній кухні зі всіма зручностями. Фактично між ним, позивачем, і сім'єю відповідачки склався безоплатний договір наймача житла у вигляді житлової літньої кухні. Тому оскільки відповідачка виселилась, вона зобов'язана знятись з реєстрації за його будинком.
Відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована на постійне місце поживання за адресою: Одеська область, м. Подільск (Котовськ), вул. Тиха (К.Лібкнехта), 9-а, та її представник адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні позов не визнавали з тої підстави, що відповідач не повертає особисті речі відповідача. Тому позові просили відмовити.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Котовського РВ ГУДС України в Одеській області в судове засідання не з'явився. Причин своєї неявки суду не повідомив. Заяви про розгляд справи у свою відсутність суду не надав. Тому справу розглянуто у відсутність цього представника.
Вислухавши пояснення сторін, покази свідків та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
Згідно положень ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок /частину будинку/, квартиру, користуються ним /нею/ для особистого проживання і членів їх сімей, мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд.
Встановлено, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є власником житлового будинку за адресою: Одеська область, м. Подільск (Котовськ), вул. Тиха (К.Лібкнехта), 9-а, на підставі договору купівлі-продажу від 12 січня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Котовської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, зареєстровано у реєстрі за №40.
В цьому будинку на постійне місце проживання зареєстрована з 07.09.2012року відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Як свідчить із пояснень сторін і ці обставини ними визнаються, відповідачка з 23.08.2015 року перейшла жити в інше житло.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами у справі регулюються нормами ЖК УРСР та Цивільного кодекса України.
Допитані у судовому засіданні свідки з боку позивача ОСОБА_10 і ОСОБА_5 показали, що відповідачка вселилась у будинок позивача за його згоди, як член сім'ї (дружина) ОСОБА_5 Проживали вони у літній кухні окремо від сім'єю позивача і складали окрему сім'ю. Письмових догорів найму житла сторони не укладали, однак приймали участь у витратах на комунальні послуги. При цьому свідок ОСОБА_5 свідчив, що після чергового сімейного скандалу він запропонував відповідачці виселитись в інше житло, оскільки спільне проживання не було можливе. Остання з цим погодилась і переїхала в інше житло. Він особисто передав її речі, окрім майна на яке вона не має права.
В свою чергу свідок з боку відповідачки ОСОБА_11 свідчила, що її дочка, позивач у справі, не вважає за необхідне знятись з реєстрації по будинку позивача до тих пір доки останній не поверне її особисті речі.
Згідно ч.4 ст.156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Таким чином суд вважає, що позивачка вселилась у спірне житло як член сім'ї наймача цього житла.
Згідно ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Після припинення шлюбу між внуком позивача і відповідачкою, остання з власником житла ніяких самостійних догорів найму житла не укладала.
Згідно ст.167 ЖК України наймач жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму.У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.
Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Відповідно до цієї норми закону відповідачка зобов'язана була зареєструватись за новим постійним місцем проживання протягом 10 днів з дня переїзду до цього постійного місця проживання. Її доводи про не бажання знятись з реєстрації до повернення особистих речей, на переконання суду не можуть бути підставою у відмові позивачу позові, виходячи з установлених судом обставин справи.
Тому суд вважає, що реєстрація її постійного місця проживання за адресою будинку позивача, є формальною, без наміру фактичного проживання у спірному житлі. Отже, вона втратила право на користування цим житлом, оскільки припинила користуватись ним і переселилась на інше місце проживання.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1 ст.7 цього Закону зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Тому ухвалення судом рішення у цій справі буде підставою для зняття відповідачки з реєстрації за адресою будинку позивача, що стане відповідним захистом прав його власності.
Питання розподілу судових витрат між сторонами у справі судом не вирішується, оскільки таких вимог вони не заявляли.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати ОСОБА_4, 08.07.1990 р.н, такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку №9а, який розташований по вул. Тиха (до перейменування - К.Лібкнехта), у м. Подільську (до перейменування -Котовськ) Одеської області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд який його ухвалив протягом 10 днів з дня проголошення.
Су д д я -