Справа № 496/46/16-к
Провадження № 1-кп/496/63/16
15 вересня 2016 року місто Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою,
До Біляївського районного суду Одеської області з Іллічівської місцевої прокуратури надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, 06.11.2015 року обвинуваченому ОСОБА_9 , а 08.11.2015 року обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Наявне кримінальне провадження надійшло до Біляївського районного суду Одеської області 12.01.2016 року та ухвалами суду неодноразово продовжено строк тримання обвинувачених під вартою.
На даний час строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , встановлений ухвалою суду від 20.07.2016 року спливає, отже слід розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив суд продовжити тримання обвинувачених під вартою з огляду на те, що не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не заперечували, та вважали за можливе вирішити вказане питання на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи суд вважає, що обвинуваченим необхідно продовжити строк тримання під вартою, виходячи з наступного.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до пунктів 61 та 62 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
При цьому суд виходить і з того, що ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу, на цей час не відпали, а також враховує відсутність у обвинувачених міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та проживання. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Вказані обставини у сукупності та дані про особу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 свідчать про наявність підстав для продовження строку їх тримання під вартою на строк 60 днів, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями ст. 2 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 331 КПК України, суд -
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань на 60 днів з 15.09.2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3