Справа № 477/841/16-ц
Провадження № 2/477/620/16 Р І Ш Е Н Н Я
06 вересня 2016 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Саукової А.А.,
при секретарі - Сірюк С.В.,
розглянувши без участі сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовому публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,
22 квітня 2016 року позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство ОСОБА_1 «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором на загальну суму - 36260 грн. 45 коп. та судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.
В позовній заяві зазначав, що 5 серпня 2008 року відповідач ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору б/н отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Посилаючись на те, що відповідач не виконав умови договору, та станом на 31 березня 2016 року за ним рахується заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 7838 грн. 34 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 22208 грн. 67 коп., заборгованість по пені в сумі 4248 грн. 66 коп., штраф (фіксована частина) в сумі 250 грн. та штраф (процентна складова) в сумі 1714 грн. 78 коп. просив стягнути з нього на свою користь дану заборгованість та понесені судові витрати.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та дату слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність за наявними у справі доказами.
Відповідач в наданій суду заяві просив розглянути справу у його відсутності та застосувати строки позовної давності.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 05 серпня 2008 року між банком та відповідачем був укладений в письмовій формі договір без номеру у вигляді заяви ОСОБА_2 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (далі - Договір), в якому вони узгодили всі умови цього Договору. Відповідно до договору банк надав відповідачу кредит у в сумі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Вказаний договір складався із заяви позичальника, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів.
Зазначений кредитний договір в судовому порядку недійсним не визнавався.
Пунктом п. 9.12 Правил користування платіжною карткою передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання, якщо на протязі цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення договору, він автоматично лонгується на той же строк.
Також в розділі 3 цих же Умов визначений строк дії картки, який зазначається на самій картці, у разі закінчення цього терміну картка продовжується на новий термін, але з наданням нової картки із зазначенням нового терміну її дії та при умові наявності грошових коштів на рахунку картки.
Відповідно до п.п. 5.4 Умов, строк погашення процентів встановлюється щомісячно за минулий місяць, строк погашення кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці.
Як вбачається з наданої відповідачем копії кредитної картки, строк її дії - серпень 2010 року ( а.с. 46).
Згідно положень ч.1 , за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із заяви ОСОБА_2 вбачається, що банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначеною заявою відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві.
Відповідно до ст.526, ч.1 ст.430 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки (ст.611 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання, а позичальник навпаки, порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту, процентів, в зв'язку з чим 23 листопада 2011 року заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва, в цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, з відповідача був стягнутий борг за вказаним кредитним договором в загальній сумі 18225 грн. 32 коп., який утворився станом на 30 червня 2011 року. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2015 року заочне рішення цього ж суду від 23 листопада 2011 року скасовано і справа призначена до нового розгляду та передана за підсудністю до Жовтневого районного суду Миколаївської області.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2015 року позов залишений без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 207 ЦПК України - в зв'язку з тим, що представник позивача залишив судове засідання і не подав суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Крім того, у січні 2015 року ПАТ КБ “ОСОБА_1 банк “Приватбанк” звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 5 серпня 2008 року в загальній сумі 32080 грн. 34 коп. Під час розгляду справи зменшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача на свою користь борг за кредитом станом на 30 листопада 2014 року в сумі 13195 грн. 26 коп., а саме: борг за процентами в сумі 10546грн.60коп. та борг по комісії в сумі 2648грн.66коп., відрахувавши суму боргу 18225 грн. 25 коп., яка була стягнута з ОСОБА_2 заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2011 року.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області суду від 24 грудня 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ “ОСОБА_1 банк “Приватбанк” до ОСОБА_2 про стягнення кредитного боргу за договором від 5 серпня 2008 року в сумі 13195 грн. 26 коп., який складається з боргу по процентам в сумі 10546 грн. 60 коп. та боргу по комісії в сумі 2648 грн. 66 коп. відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ “ОСОБА_1 банк “Приватбанк” про визнання кредитного договору б/н від 5 серпня 2008 року недійсним - відмовлено.
Як вбачається з матеріалів досліджених цивільних справ ( справа № 2/487/3073/15, справа № 487/507/15-ц), а саме: цивільного позову та заяви про уточнення позовних вимог, яка міститься в матеріалах цивільної справи № 487/507/15-ц, до Заводського районного суду м. Миколаєва банк звертався з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу, який утворився станом на 30.06.2011 року та складався з заборгованості за кредитом в сумі 7838.34грн., заборгованості за процентами в сумі 8481.01грн., заборгованості по комісії в сумі 800грн., а також штрафів в сумі 250грн. ( фіксована частина), та 855,97грн. (процентна складова).
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
На підставі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, у відповідності до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тощо.
Відповідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається з дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.254 ЦК України строк виконання щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місця строку.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, тобто несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів (Постанова Верховного суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, Постанова Верховного суду України від 19 березня 2014 року).
Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання свого боргу.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що строк дії кредитної картки закінчився у серпні 2010 року, а нова картка йому не була видана і коштів на рахунку для сплати кредиту та його обслуговування не було, відповідачем була здійснена остання проплата за кредитним договором в листопаді 2009 року.
23 листопада 2011 року заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача був стягнутий борг за вказаним кредитним договором в загальній сумі 18225 грн. 32 коп. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2015 року вищевказане заочне рішення було скасовано і справа призначена до нового розгляду та передана за підсудністю до Жовтневого районного суду Миколаївської області. Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2015 року позов ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором від 05 серпня 2008 року був залишений без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Позивач звернувся із даним позовом про стягнення заборгованості лише 22 квітня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права.
Як передбачає ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи, що відповідачем надано таку заяву, суд приходить до висновку про застосування позовної давності до вимог позивача.
Разом з тим, з правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, вбачається наступне.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зазначеною у договорі датою: не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці, визначено кінцеву дату здійснення позичальником дій щодо повернення кредиту за умови відсутності порушень, а не кінцевий термін спливу виконання грошових зобовязань за договором та припинення зобов'язань в цілому.
Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі та встановлений договором строк повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах трирічного строку позовної давності.
Позивач звернувся до суду 22 квітня 2016 року, просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 31.03.2016 року, таким чином проценти за кредитом в межах трирічного строку позовної давності за період з 22 квітня 2013 року по 31березня 2016 року складають 6969,59грн. Однак, рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2015 року, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу по процентам та комісії станом на 30 листопада 2014 року, у зв'язку з чим стягненню підлягають проценти в сумі 3004грн.97коп., за період з 01 грудня 2014 року по 31.03.2016р.
В іншій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають через сплив строку позовної давності звернення до суду.
На підставі з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215,
Позов публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк “ПриватБанк” проценти за користування кредитом в сумі 3004 (три тисячі чотири)грн. 97коп. та судовий збір в сумі 114грн.24коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя А.А. Саукова