Справа № 127/18710/13-к
Провадження №11-кп/772/168/2016 Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
01 вересня 2016 року м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6
обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12013010060000296 за апеляційними скаргами: прокурора у кримінальному проваджені ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Шаргород Вінницької області, громадянин України, не працюючий, одружений, освіта вища, проживаючий в АДРЕСА_1 , в силі ст.89 КК України раніше не судимий,
засуджений за ст.368-4ч.3 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн., без позбавлення права обіймати посади, пов'язані із наданням публічних послуг.
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Липовець Вінницької
області, громадянка України, одружена, освіта вища, не
працююча, проживаюча в
АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-4ч.3 КК України виправдана за відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено попередній у виді застави, а відносно ОСОБА_8 у виді особистого зобов'язання - скасовано. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 про стягнення на його користь матеріальної шкоди у розмірі 100000 грн. залишено без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 3230.04 грн. Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 91760грн., внесений ОСОБА_12 відповідно до квитанції № 150Х60947 від 8.07.2013 року на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області повернути останній. Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 в червні 2013 року намагався незаконно отримати неправомірну вигоду у розмірі 400000грн. від ректора Вінницького національного медичного університету ім. ОСОБА_13 . З цією метою він як засновник та головний редактор друкованих засобів масової інформації: газети « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та Інтернет видання «Тарасова правда. Проект вільних людей» організував публікацію ряду статей про професійну діяльність ОСОБА_11 , які на думку останнього принижують його честь та гідність та через посередників висунув йому вимогу про передачу вказаної суми шляхом її перерахування на рахунок приватного підприємця ОСОБА_8 2 липня 2013 року ОСОБА_11 під контролем правоохоронних органів перерахував на рахунок ОСОБА_8 100000грн., після чого ОСОБА_7 було видалено всі статті зі своїх Інтернет ресурсів, що стосувалися ОСОБА_11 .
Органом досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачувалась в пособництві отримання ОСОБА_7 неправомірної вигоди в сумі 400000 грн., так як на її рахунки ОСОБА_11 мав перерахувати вказану суму та фактично перерахував 100000 грн., однак судом була виправдана за відсутністю в її діях складу правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду в частині виправдання ОСОБА_8 та ухвалити відносно неї обвинувальний вирок. На думку прокурора суд безпідставно не взяв до уваги телефонні розмови між нею та ОСОБА_7 з яких слідує, що вона приймала активну участь в скоєнні злочину відносно ОСОБА_11 та була обізнана щодо злочинних дій ОСОБА_7 . Суд дав однобічну оцінку показам свідків обвинувачення ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також не взяв до уваги письмові докази - платіжні доручення з реквізитами ФОП ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить частково скасувати вирок відносно нього та ухвалити виправдувальний вирок. На його думку в даному кримінальному провадженні не зібрано доказів скоєння ним злочину, передбаченого ч.3 ст.368-4 КК України. Він не є суб'єктом даного злочину, оскільки не надавав будь-яких публічних послуг від імені держави, а займався як журналіст підприємницькою діяльністю. Крім того, суд дав не вірну оцінку фактичним обставинам справи. Він лише здійснював журналістську діяльність на комерційній основі, виконуючи замовлення певних осіб щодо журналістського розслідування відносно діяльності керівництва медичного університету, зокрема, ректора ОСОБА_11 . А вказані гроші, це компенсація за припинення розслідування, відшкодування понесених витрат в ході розслідування та втрату комерційної вигоди за її припинення.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_9 , які підтримали свою апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу, обвинуваченої ОСОБА_8 та її адвоката ОСОБА_10 , які просили вирок щодо неї залишити без змін, провівши частково судове слідство, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 в одержанні ним неправомірної вигоди як особи яка провадить професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, тобто у вчинені злочину, передбаченого ст.368-4ч.3 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними у справі доказами, в їх сукупності. Зокрема, винуватість ОСОБА_7 підтверджується заявою потерпілого ОСОБА_11 , який відмовився від дачі показів в судовому засіданні, однак погоджується з обвинуваченням, висунутим прокурором; - показами свідка ОСОБА_17 згідно яких вона була присутня при передачі конверта ОСОБА_8 . ОСОБА_14 , де знаходились 3 рахунки за рекламні послуги на загальну суму 400000грн. Конверт адресувався працівнику університету ОСОБА_18 . Пізніше цей конверт передали ректору ОСОБА_11 ; - показами свідка ОСОБА_14 , який повністю підтвердив покази ОСОБА_17 : - показами свідка ОСОБА_16 , яка працюючи головним бухгалтером медичного університету, підтвердила відсутність будь-якої співпраці медичного університету з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; - показами свідка ОСОБА_19 , якому ОСОБА_7 особисто підтвердив свою причетність до публікацій щодо медичного університету, не заперечував їх замовлення третіми особами; - показами свідка ОСОБА_18 згідно яких вбачається, що ОСОБА_7 є його колишнім зятем. Він просив останнього припинити публікацію компрометуючих статей щодо ОСОБА_11 . ОСОБА_7 погоджувався при умові сплати йому 400000 грн., надав йому відповідні рахунки; - показами свідка ОСОБА_15 , з яких вбачається що він працює начальником відділу ПАТ «УкрСиббанку». ОСОБА_8 являється клієнтом банку. Коли прийшли кошти на її рахунок, вона відмовилася їх отримувати; - показами цілого ряду свідків в тому числі працівників міліції, допитаними в судовому засіданні, щодо тих чи інших обставин справи.
Вина ОСОБА_7 також підтверджується іншими доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні на які суд посилається у своєму вироку. Зокрема, рахунками-фактурами щодо перерахування ОСОБА_11 400000грн. на рахунок ОСОБА_20 , оглядом інтернет-сайту «тарас-юа», де знайдено статті щодо ОСОБА_11 , документами що підтверджують журналістську діяльність ОСОБА_7 .
Оцінивши у сукупності зібрані докази у кримінальності провадженні суд дійшов до вірного висновку щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 та доведеності його вини у скоєні інкримінованого йому злочині.
Також оцінивши у сукупності зібрані докази у кримінальному провадженні суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо невинуватості ОСОБА_8 у інкримінованому їй злочині.
Щодо доводів, викладених у апеляційній скарзі прокурора, слід зауважити наступне. Обвинувачувана ОСОБА_8 в судовому засіданні категорично заперечувала свою причетність щодо незаконного отримання грошей від ОСОБА_11 . Дійсно, на прохання ОСОБА_7 вона виписала рахунок за рекламні послуги на суму 400000грн. Але згодом коли вона побачила, що на її рахунок надійшло 100000грн. від фізичної особи, вона відмовилась їх отримувати, заявивши по телефону ОСОБА_7 , що це якась «підстава». Обвинувачений ОСОБА_8 також заперечує її участь у інкримінованому їй злочині.
Посилання прокурора на роздруківку телефонних розмов між нею та ОСОБА_7 та на покази вказаних ним свідків, як на докази її вини, є недостатніми.
Щодо апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 . На думку суду апеляційної інстанції місцевий суд у своєму вироку дав вичерпні відповіді на питання, висвітлені у ній, викладені там доводи вважає надуманими та розцінює їх як бажання уникнути відповідальності за скоєне. Зокрема, в раховуючи зміст ст.ст.26,34 закону України «Про друковані засоби масової інформації в Україні», ст.25 закону України Про інформацію» слід зробити однозначний висновок, що ОСОБА_7 , виконуючи замовлення певних осіб, публікуючи статті в своїх засобах масової інформації відносно ОСОБА_21 , провадив професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг.
Таким чином підстав для скасування чи зміни вироку не має.
Щодо призначення міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , вона відповідає вимогам ст. 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». Судом врахована тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, -
Апеляційні скарги: обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Вінницького міського сукду Вінницької області від 24 листопада 2015 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: