Справа № 127/21150/15-ц Провадження № 22-ц/772/2601/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія 24 Доповідач Зайцев А. Ю.
14 вересня 2016 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,
суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,
при секретарі: Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.12.2015 року у цивільній справі за позовом Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №7» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2015 року Міське комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора №7» (далі - МКП «ЖЕК №7) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Зазначало, що МКП «ЖЕК №7» є організацією, що надає населенню послуги з утримання житлового фонду у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ №869 від 01.07.2011 р. «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території», а також на підставі рішення Вінницької міської ради №995 від 26.04.2012р. «Про встановлення тарифів (граничних) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території по житловому фонду». За період з 01.02.2012 р. по 01.08.2015 р. сума заборгованості ОСОБА_2 з послуги утримання будинку та прибудинкової території перед МКП «ЖЕК №7» складає 1059,35 грн.
Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач сплатити борг та укласти договір про надання житлово-комунальних послуг відмовляється, позивач просив стягнути з відповідача 1059,35 грн. за послуги утримання будинку та прибудинкової території, 248,72 грн. інфляційних та 22,48 грн. 3% річних.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.12.2015 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №7» кошти в сумі 1059 грн. 35 коп. за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, 248 грн. 72 коп. інфляційних та 22 грн. 48 коп. 3 % річних.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №7» 243 грн. 60 коп. судового збору.
04.04.2016 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення суду, в задоволенні якої ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2016 року відмовлено.
Не погоджуючись із заочним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати.
Судова колегія, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що МКП «ЖЕК №7» є організацією, що надає населенню послуги з утримання житлового фонду у відповідності до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ №869 від 01.07.2011 р. «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території», а також на підставі рішення Вінницької міської ради №995 від 26.04.2012 р. «Про встановлення тарифів (граничних) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території по житловому фонду».
По справі встановлено і не заперечується відповідачем, що відповідно до особового рахунку №503557 МКП «ЖЕК №7», власником квартири за адресою: м. Вінниця. вул. Келецька, 78-а/27 є ОСОБА_2.
Згідно вибірки МКП «ЖЕК №7» борг відповідача перед МКП "ЖЕК №7" за період з 01.08.2012 року по 31.07.2015 року становить 1059,35 грн. за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Відповідно до розрахунку суми заборгованості за надані послуги утримання будинку, холодного водопостачання, стоків гарячого водопостачання, вивезення та захоронення ТПВ за період з 01.08.2012 року по 31.07.2015 року борг відповідача перед МКП «ЖЕК №7» становить 248,72 грн. інфляційних та 22,48 грн.3% річних.
Відповідно до актів виконаних робіт та нарядів-завдань, МКП «ЖЕК №7» надавалися послуги з утримання будинку та прибудинкової території мешканцям буд. № 78а по вул. Келецька в м. Вінниці.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має заборгованість перед позивачем за надані житлово-комунальні послуги, однак оплату за наданні послуги не здійснює, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість.
Судова колегія вважає такий висновок правильним, оскільки він ґрунтується на нормах матеріального права.
Згідно з ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст.ст. 20 ч.3 п.5, 32 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору.
По справі встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2
Згідно з ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач, який є власником квартири, користується наданими позивачем послугами, але не сплачує їх у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що між позивачем та відповідачем не укладався договір про надання житлово-комунальних послуг на утримання будинку та прибудинкової території, судова колегія не вважає тією обставиною, що дає підстави для скасування заочного рішення, оскільки з позовної заяви та матеріалів справи видно, що відповідач в добровільному порядку укласти договір про надання житлово-комунальних послуг відмовляється. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він неодноразово звертався до позивача з проханням укласти договір на надання послуг, однак позивач безпідставно йому відмовляв судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем зазначені твердження не підтверджуються жодним доказом.
Судова колегія враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 10.10.2012 року у справі №6-110цс12, відповідно до якої укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладання договору в такому разі суперечить вимогам ч.3 ст.6, ст.ст.627, 630 ЦК України та ст.ст.19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Ураховуючи наведене, оскільки відповідачем не надано доказів того, що він звертався до позивача з метою укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, хоча з матеріалів справи вбачається, що позивач пропонував відповідачу звернутися для підписання договору про надання житлово-комунальних послуг (а.с.56), відтак доводи апеляційної скарги про те, що договір наданий позивачем на надання послуг не відповідає типовому договору судова колегія вважає безпідставними так як вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не підтверджуються апелянтом.
У правовій позиції висловленій у постанові від 20.04.2016 року (справа №6-2951цс15) Верховний Суд України також сказав, що хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Судова колегія враховує також правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 30.10.2013 року у справі №6-59цс13, відповідно до якої за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Не може бути підставою для скасування судового рішення також та обставина, що квартира відповідача має два особових рахунки, один з яких незаконно оформлений на ОСОБА_3, яка немає права власності на його квартиру, у зв'язку з чим, на думку апелянта, позивач незаконно продовжував нараховувати борг на ім'я ОСОБА_3 внаслідок чого виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги. Судова колегія вважає, що ці доводи є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вибіркою МКП «ЖЕК №7» та розрахунком суми заборгованості, які видані на ОСОБА_2 за яким і рахується заборгованість.
Безпідставними судова колегія вважає також доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг по утриманню будинку, прибудинкової території, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо, оскільки відповідач отримував надані позивачем послуги та частково їх оплачував (а.с.3) і будь-яких претензій щодо їх якості та вартості не мав, що свідчить про те, що він був про них обізнаний та знав їх вартість.
Не спростовують правильний висновок суду також посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем були укладені угоди про сплату комунальних послуг з Комунальним підприємством «Вінницяміськтеплоенерго» та ПАТ «Вінницяобленерго», оскільки позивачем доведено, що ним надавались послуги відповідачу. Окрім цього, судова колегія звертає увагу на те, що дані договори були укладені відповідачем у 2015 році та стосуються користування електроенергією та централізованим опаленням та постачання гарячої води, тоді як заборгованість у відповідача виникла за надані позивачем послуги з утримання будинку, холодного водопостачання, стоків гарячого водопостачання, вивезення та захоронення ТПВ за період з 01.08.2012 року по 01.08.2015 року.
Не можуть бути підставою для скасування заочного рішення також доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було повідомлено відповідача про розгляд справи в суді, оскільки зі справи видно, що суд першої інстанції направляв на адресу відповідача рекомендованим листом судову повістку про слухання справи 11.12.2015 року (а.с.34), однак зазначений рекомендований лист був повернутий до суду за закінченням терміну зберігання. Наведене свідчить, що судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права, а відтак в силу положень ч.5 ст.74 ЦПК України вважається, що така судова повістка вручена відповідачу.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.
Разом з тим, судова колегія вважає, що рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню так як в цій частині рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Стягуючи з відповідача на користь позивача 243 грн. 60 коп. судового збору, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки відповідно до копії посвідчення ВФРЕ УМВС України у Вінницькій області №80/9923 ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи (а.с.48), а тому згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз.2 п.35 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справа» звертає увагу судів на те, що якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Отже, враховуючи, що позивачем при подачі позовної заяви відповідно до платіжного доручення №1486 від 28.08.2015 року (а.с.1) було сплачено судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. він підлягає компенсації позивачу за рахунок держави.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.
Ураховуючи зазначене, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, врешті рішення суду є законним і підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.12.2015 року в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Компенсувати за рахунок держави на користь Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №7» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 243 грн. 60 коп.
У решті заочне рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_4
Судді: (підпис) ОСОБА_5
(підпис) ОСОБА_6
Згідно з оригіналом.
Суддя: