Справа №127/15197/16-к
Провадження №1-кс/127/5426/16
05 вересня 2016 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника скаржника - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши скаргу захисника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42016020000000112, -
14 липня 2016 року до суду надійшла вищевказана скарга захисника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , яку мотивовано тим, що слідчий у кримінальному провадженні № 42016020000000112 допустив істотні суперечності у зібраних доказах, дії суб'єкта оскарження носять формальний характер, не сприяють встановленню істини по справі, слідчий не проводить процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити.
Так, 09.06.2016 року представником скаржника було подано старшому слідчому СВ прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 клопотання про проведення одночасного допиту між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 по кримінальному провадженню № 42016020000000112, відомості про яке внесені до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.162, ч.2 ст.190, ч.5 ст.27, ч.2 ст.190, ч.1 ст.263 КК України.
06.07.2016 року скаржником було отримано постанову про відмову в задоволенні клопотання від 24.06.2016 року з підстав того, що провести одночасний допит між вказаними вище особами не представляється можливим, оскільки потерпілий ОСОБА_7 знаходиться за межами України.
Однак, дана постанова про відмову в задоволенні клопотання є незаконною та необґрунтованою.
Відповідно до ч.1 ст.133 КПК України слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілою або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.
Потерпілий згідно п.1 ч.1 ст. 57 КПК України зобов'язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття.
Також, з метою усунення істотних суперечностей у зібраних доказах та для з'ясування розбіжностей у показаннях кількох допитаних осіб, якщо це має значення для кримінального провадження і не суперечить інтересам розслідування, слідчий, прокурор має право провести одночасний допит між раніше вже допитаними особами відповідно до ч.9 ст. 224 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Отже проведення одночасного допиту між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є важливим для з'ясування істини по кримінальному провадженню, встановленню дійсних обставин справи, для з'ясування розбіжностей між показами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Скаржник вважає, що бездіяльність слідчого, яким не в повному обсязі проведено досудове розслідування суперечить вимогам Закону та зокрема ст. 9 КПК України.
В судовому засіданні представник скаржника - адвокат ОСОБА_3 підтримала вимоги скарги в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_4 суду пояснив, що дійсно на даний час у кримінальному провадженні № 42016020000000112 є недоліки. На даний час ОСОБА_7 знаходиться за межами України, його місцезнаходження не встановлено.
Суд, дослідивши надані матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження № 42016020000000112, заслухавши думку учасників судового процесу, дійшов висновку, що скарга обгрунтована та підлягає задоволенню.
Згідно до п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до вимог ст.9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Так відповідно ч.1 п.1,4 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення, а також обставини, які виключають кримінальну відповідальність, або є підставою для закриття кримінального провадження.
В судовому засіданні встановлено, що розслідується кримінальне провадження №42016020000000112, відомості про яке внесені до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.162, ч.2 ст.190, ч.5 ст.27, ч.2 ст.190, ч.1 ст.263 КК України.
З матеріалів скарги судом вбачається, що представником скаржника ОСОБА_3 подано старшому слідчому СВ прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 клопотання про проведення одночасного допиту між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Згідно постанови старшого слідчого СВ прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 від 24.06.2016 року вбачається, що відмовлено у в задоволенні клопотання з підстав того, що провести одночасний допит між вказаними вище особами не представляється можливим, оскільки потерпілий ОСОБА_7 знаходиться за межами України (а.с. 3).
Так, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання доказів, які часто значно відрізняються від доказів, отриманих під час раніше проведених допитів свідків, потерпілих та підозрюваних.
Психологічний аспект одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб полягає в так званому "ефекті присутності": необхідності давати показання у присутності іншої особи, яка знає дійсні обставини події, що відбулася. Злочинцю набагато легше давати неправдиві показання слідчому, який не був присутній при вчиненні кримінального правопорушення і не знає всіх його обставин, ніж у присутності обізнаної особи, яка безпосередньо сприймала подію злочину.
Загальною метою одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб слід визначити як процес безперервного порівняння показань осіб, що одночасно допитуються з негайним використанням слідчим результатів такого порівняння для усунення протиріч в інформації, що виходить з цих джерел.
Не менш важливими є спеціальні завдання одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, до яких слід віднести:- з'ясування причин розбіжностей в показаннях раніше допитаних осіб, та їх усунення;- викриття одного із допитаних в умисному або помилковому наданні неправдивих показань;- посилення тактико-психологічного впливу на несумлінного учасника слідчої (розшукової) дії з метою схиляння його до дачі правдивих показань;- зміцнення вольових якостей і позиції сумлінного учасника (учасників) одночасного допиту;- виявлення й встановлення нових обставин розслідуваної події;- додаткова перевірка й закріплення показань свідків, потерпілих, підозрюваних; - мінімізація тактичних ризиків, які полягають в унеможливлюванні неправомірного психологічного впливу на учасника (учасників), зміни показань добросовісних (правдивих) учасників, розголошення таємниці слідства тощо.
Саме тому одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб посідає одне з ключових місць серед засобів усунення протидії розслідуванню у формі давання неправдивих показань й суперечностей у показаннях раніше допитаних осіб, що виникли внаслідок надання неправдивої інформації, або помилок у сприйнятті та розумінні подій допитаною особою (потерпілим, свідком, підозрюваним, експертом).
Суд критично ставиться до посилань прокурора ОСОБА_4 , що даний час ОСОБА_7 знаходиться за межами України, його місцезнаходження не встановлено, тому не було проведено одночасний допит та винесено оспорювану постанову, оскільки органом досудового розслідування не вжито будь - яких слідчих дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 у відповідності до засад міжнародного права, для можливості проведення відповідної слідчої дії у кримінальному провадженні № 42016020000000112.
З наведеного встановлено, що слідчий відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42016020000000112 під час проведення досудового розслідування в порядку ст. 40 КПК України не виконав у повному обсязі вимог названої статті, з метою активізації досудового розслідування та встановлення істини у кримінальному провадженні, всебічно, повно і неупереджено, не виконав вимоги клопотання скаржника від 09.06.2016 року про проведення одночасного допиту між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , хоча вказані слідчі дії прямо передбачені у ст. 40 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303,306 КПК України, суд,-
Скаргу захисника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 задоволити.
Постанову старшого слідчого відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 від
24.06.2016 року скасувати.
Зобов'язати старшого слідчого відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 виконати клопотання захисника ОСОБА_3 від 09.06.2016 року про проведення одночасного допиту між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , по кримінальному провадженні № 42016020000000112, відомості про яке внесені до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.162, ч.2 ст.190, ч.5 ст.27, ч.2 ст.190, ч.1 ст.263 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: