07.09.2016 Єдиний унікальний номер 205/8599/15-ц
07 вересня 2016 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Басової Н.В.,
при секретарі Сахончик Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа - Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, -
Заявник 08 грудня 2015 року звернувся до суду з вказаною заявою в якій вказав, що він з 1990 року по 09 листопада 1992 року проходив військову службу, що підтверджується військовим білетом. З 11.01.1993 року заявник навчався в Дніпропетровському ПТУ, з 26.01.1993 року йому надано житло у гуртожитку Придніпровської залізної дороги, до якого було підпорядковано ПТУ, оскільки він був іногороднім. Дане житло у гуртожитку розташовувалося за адресою: АДРЕСА_1. Після закінчення ПТУ-56 заявника було прийнято на роботу до Локомотивного депо Придніпровської залізної дороги машиністом електровоза. З 07.04.1995 року він був прийнятий до Дніпропетровського метрополітену, де і працює до сьогодні. У зв'язку з тим, що після закінчення ПТУ заявник розпочав працювати на Придніпровській залізній дорозі, то залишився проживати у зазначеному гуртожитку. Однак, по технічним причинам, у його паспорт громадянина України, відомості про реєстрацію місця проживання у гуртожитку були внесені не з 26.01.1993 року, коли він дійсно був зареєстрований та вселився, а з 05.03.1996 року. На теперішній час заявник проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, квартиру вирішив приватизувати, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.02.1992 року. З заявою про приватизацію житла звернувся до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, надавши всі необхідні для приватизації житла документи. З отриманої відповіді вбачалося, що в наданих документах відсутні відомості щодо невикористання права на приватизацію в період з 26.01.1993 року по 05.03.1996 року, у зв'язку з відсутністю даних про реєстрацію у цей період. Встановлення факту постійного проживання на території України з 26.01.1993 року по 05.03.1996 року заявнику потрібно для отримання права на приватизацію, щоб підтвердити відсутність використаного в зазначений період права на приватизацію. Заявник просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України з 26.01.1993 року по 05.03.1996 року.
Від заявника надійшла письмова заява з проханням слухати справу у його відсутність, заяву підтримав та просив задовольнити.
Представник заінтересованої заяви направили письмові заперечення, згідно яких заяву не підтримали та просили відмовити в її задоволенні.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню по наступних підставах.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в окремому провадженні справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1 ст. 256 ЦПК України передбачено перелік справ про встановлення фактів, що розглядається судом, а ч. 2 вказаної статті передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
В ході судового розгляду встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт. Межова, Межівського району Дніпропетровської області (а.с.5а).
Встановлено, що заявник отримав паспорт громадянина України 10 березня 1999 року, який виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області.
Згідно паспорта, місце проживання ОСОБА_1 з 05.03.1996 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.
Встановлення факту проживання з 26.01.1993 року по 05.03.1996 року на території України йому потрібно для отримання права на приватизацію, щоб підтвердити відсутність використаного в зазначений період права на приватизацію.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб ,які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Докази надаються сторонами та іншими особами, що приймають участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі і за якими у сторін та інших осіб, які приймають участь у справі, виникає спір.
У відповідності до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення судом згаданого факту можливе лише за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Отже, з урахуванням характеру представлених у справі доказів, факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України з 26.01.1993 року по 05.03.1996 року, не знайшов свого підтвердження в суді, завдання якого в цій категорії справ вичерпується встановленням наявності чи відсутності відомих обставин, що мають юридичне значення, суд наголошує на відсутності підстав для задоволення заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 82, 212-215, 256, 259 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа - Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Басова