202/3560/16-к
1-кп/0202/296/2016
07 вересня 2016 року Індустріальний районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
захисника-адвоката - ОСОБА_4
законного представника неповнолітнього обвинуваченого- ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження № 12015040660002168 від 17 грудня 2016 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровську, громадянина України, учня 10 класу КЗО "Дніпропетровський навчально-реабілітаційний центр "Шанс" Дніпропетровської обласної ради", раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст. 185 ч.1-185 ч. 2 КК України, -
27 листопада 2015 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_6 знаходився біля будинку АДРЕСА_2 , де на ганку перед входом до квартири АДРЕСА_3 вказаного будинку побачив 2 камери відео-спостереження марки "CCTV HDDG-2361 AHD", що належать потерпілій ОСОБА_7 , котрі були прикріплені до стіни вказаного будинку. У цей момент у обвинуваченого ОСОБА_6 раптово виник злочинний продовжуваний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме камер відео-спостереження.
Далі, обвинувачений ОСОБА_6 , 27 листопада 2015 року о 21 годині 45 хвилин, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний продовжуваний намір, спрямований на незаконне таємне викрадення чужого майна, діючи умисно з корисливих мотивів і особистої зацікавленості підійшов до ганку та шляхом вільного доступу заволодів однією камерою відео-спостереження марки "CCTV HDDG-2361 AHD", попередньо знявши її з кріплення на стіні вказаного будинку.
Після чого, обвинувачений ОСОБА_6 , отримавши можливість розпоряджатись викраденим майном на власний розсуд, з місця скоєння злочину втік, заподіявши потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 1485 гривень.
Далі, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на досягнення єдиної мети і складають у цілому єдиний злочин, 28 листопада 2015 року о 02 годині 55 хвилин обвинувачений ОСОБА_6 , реалізуючи продовжуваний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, повернувся до входу в квартиру АДРЕСА_4 та діючи умисно, з корисливих мотивів і особистої зацікавленості, шляхом вільного доступу заволодів другою камерою відео-спостереження марки "CCTV HDDG-2361 AHD", попередньо знявши її з кріплення на стіні вказаного будинку, після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник, таким чином отримав можливість розпоряджатися нею на власний розсуд.
Після чого, обвинувачений ОСОБА_6 , отримавши можливість розпоряджатись викраденим майном на власний розсуд, з місця скоєння злочину втік, заподіявши потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 1485 гривень.
В результаті злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_7 , завдано майнову шкоду на загальну суму 2970 гривень.
Далі, 23 січня 2016 приблизно о 05 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_6 разом із раніше знайомим ОСОБА_8 , матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження та який засуджений вироком Індустріального районного суду від 27.04.2016, перебував на території оптової бази за адресою: АДРЕСА_5 , де на одному із стовпів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 побачили дві камери зовнішнього відео-спостереження. В цей час у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 раптово виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаних камер відео-спостереження, після чого обвинувачений ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_8 викрасти чуже майно, повторно, на що ОСОБА_8 , погодився, тим самим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вступили у попередню змову на таємне викрадення чужого майна, повторно.
Згідно домовленості, ОСОБА_6 повинен був зняти камери відео-спостереження зі стовпа та передати їх ОСОБА_8 , а ОСОБА_8 в цей час повинен був залишатися неподалік від стовпа, на якому містяться камери відео-спостереження та спостерігати і попередити ОСОБА_6 у випадку викриття їх злочинних дій.
Так, реалізуючи свій злочинний намір, 23 січня 2016, приблизно о 05 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи у вищевказаному місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного власного збагачення, за попередньою змовою групою осіб, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає та усвідомлюючи протиправність своїх дії, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, заліз на стовп на якому знаходились дві камери відео спостереження, де шляхом вільного доступу заволодів двома камерами відео спостереження марки «M010-N600-003», попередньо знявши їх з кріплення на стовпі та передав викрадене майно ОСОБА_8 , який в цей час виконуючи згідно попередньої домовленості свою роль, чекав ОСОБА_6 та спостерігав за тим, щоб ніхто не викрив їх злочинних дій. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з місця скоєння злочину разом з викраденим майном втекли, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_9 матеріальні збитки на суму 4095 гривень 84 копійок.
Далі, 24 січня 2016 року приблизно о 02 годині 39 хвилин, обвинувачений ОСОБА_6 разом із раніше знайомим ОСОБА_8 , матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження та який засуджений вироком Індустріального районного суду від 27.04.2016, перебував на території оптової бази за адресою: АДРЕСА_5 , де на одному із стовпів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 побачили дві камери зовнішнього відео спостереження. В цей час у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 раптово виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаних камер відео спостереження, після чого ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_8 викрасти чуже майно, повторно, на що ОСОБА_8 , погодився, тим самим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вступили у попередню змову на таємне викрадення чужого майна, повторно.
Згідно домовленості, ОСОБА_6 повинен був зняти камери відео-спостереження зі стовпа та передати їх ОСОБА_8 , а ОСОБА_8 в цей час повинен був залишатися неподалік від стовпа, на якому містяться камери відео спостереження та спостерігати і попередити ОСОБА_6 у випадку викриття їх злочинних дій.
Так, реалізуючи свій злочинний намір, 24 січня 2016, приблизно о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 перебуваючи у вищевказаному місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного власного збагачення, за попередньою змовою групою осіб, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає та усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, заліз на стовп на якому знаходились дві камери відео спостереження, де шляхом вільного доступу заволодів двома камерами відео спостереження марки «M010-N600-003», попередньо знявши їх з кріплення на стовпі та передав викрадене майно ОСОБА_8 , який в цей час виконуючи згідно попередньої домовленості свою роль, чекав ОСОБА_6 та спостерігав за тим, щоб ніхто не викрив їх злочинних дій. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з місця скоєння злочину разом з викраденим майном втекли, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_9 матеріальні збитки на суму 4054 гривень.
Далі, 30 січня 2016 року приблизно о 18 годині 05 хвилин обвинувачений ОСОБА_6 разом із раніше знайомим ОСОБА_8 , матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження та який засуджений вироком Індустріального районного суду від 27.04.2016, перебував на території оптової бази за адресою: АДРЕСА_5 , де на одному із стовпів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 побачили дві камери зовнішнього відео-спостереження. В цей час у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 раптово виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаних камер відео-спостереження, після чого ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_6 викрасти чуже майно, повторно, на що ОСОБА_6 погодився, тим самим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вступили у попередню змову на таємне викрадення чужого майна, повторно.
Згідно домовленості, ОСОБА_6 повинен був зняти камери відео спостереження зі стовпа та передати їх ОСОБА_8 , а ОСОБА_8 в цей час повинен був залишатися неподалік від стовпа, на якому містяться камери відео спостереження та спостерігати і попередити ОСОБА_6 у випадку викриття їх злочинних дій.
Так, реалізуючи свій злочинний намір, 30 січня 2016 року, приблизно о 18 годині 10 хвилин, ОСОБА_8 перебуваючи у вищевказаному місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного власного збагачення, за попередньою змовою групою осіб, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає та усвідомлюючи протиправність своїх дії, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, заліз на стовп на якому знаходились дві камери відео спостереження, де шляхом вільного доступу заволодів двома камерами відео спостереження марки «M010-N600-003», попередньо знявши їх з кріплення на стовпі та передав викрадене майно ОСОБА_6 , який в цей час виконуючи згідно попередньої домовленості свою роль, чекав ОСОБА_8 та спостерігав за тим, щоб ніхто не викрив їх злочинних дій. Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з місця скоєння кримінального правопорушення разом з викраденим майном втекли, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_9 матеріальні збитки на суму 4054 гривень.
Таким чином умисні дії ОСОБА_6 виразилися у:
- таємному викраденню чужого майна (крадіжка), тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченому ст. 185 ч. 1 КК України.
- таємному викраденню чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченому ст. 185 ч. 2 КК України
Будучи допитаним в якості обвинуваченого, ОСОБА_6 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив суду фактичні обставини викладені у обвинувальному акті, а також визнав цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 ..
Законний представник ОСОБА_5 суду повідомив, що є батьком обвинуваченого ОСОБА_6 , свідком вчинення злочинів його сином він не був, охарактеризував свого вина з позитивного боку, та повідомив суду про бажання відшкодувати цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 .
Від потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_9 надійшли заяви з проханням проводити судовий розгляд без їх часті.
За згодою сторін, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого ОСОБА_6 законного представника ОСОБА_5 та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
При визначенні виду та розміру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також особу обвинуваченого, який вчинив злочини у неповнолітньому віці, свою провину визнав повністю та у скоєному щиро покаявся, позитивно характеризується за місцем мешкання, що суд відносить до пом'якшуючих його покарання обставин, та вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст.ст.75, 104 КК України.
Позовну заяву потерпілої ОСОБА_7 у сумі 3160 гривень внаслідок заподіяння матеріальної шкоди, суд вважає за можливим задовольнити частково, а саме в частині прямої шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням та в повному обсязі у розмірі 2500 гривень внаслідок заподіяння моральної шкоди
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 185 ч.1, 185 ч.2 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік;
- за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік і шість місяців.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України ОСОБА_6 призначити покарання за сукупністю злочинів, обравши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначив покарання у виді позбавлення волі строком на один рік і шість місяців.
На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину, покладаючи на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи; періодично з*являтися на реєстрацію до органів кримінально-виконавчої інспекції.
Стягнути з законного представника неповнолітнього ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 - 2 970 гривень, внаслідок заподіяння матеріальної шкоди і 2 500 гривень внаслідок заподіяння моральної шкоди.
Стягнути з законного представника неповнолітнього ОСОБА_5 на користь держави кошти за рахунок проведення експертизи у розмірі 150 гривень.
Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня врученя копії вироку.
Головуюча: ОСОБА_1