Справа № 212/10086/15-ц
2/212/749/16
13 вересня 2016 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Колочко О.В.,
секретарі судового засідання - Деменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового засідання технічними звукозаписувальними засобами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», третя особа - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості з виплати страхового відшкодування, пені, 3 відсотків річних, інфляційних витрат,
21 грудня 2015 року позивач ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі - «ПрАТ «СК «Україна», Відповідач), в якому просила стягнути з ОСОБА_4 «СК «Україна» на її користь страхове відшкодування в сумі 45099,15 грн., пені 18682,17 грн., 3% річних в сумі 1030,48 грн., інфляційних витрат 15892,92 грн.
В обґрунтування позову посилалася на те, що 19 січня 2014 року в м. Кривому Розі по вулиці Краснознаменна в районі електроопори №10 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом Нісан Ванетте, н.з. АЕ 4948 АН, що належить йому на праві власності, скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21103, н.з. АЕ 5480 НН, під керуванням ОСОБА_5, що належав позивачу на праві власності. Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20.11.2014 ОСОБА_5 визнаний невинуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ОСОБА_4 «СК «Україна», в зв'язку з чим Позивач 20.01.2014 звернулася із вимогами про отримання страхового відшкодування, на яке не отримала відповідь відповідача і на теперішній час останній не здійснив виплату, в зв'язку з чим позивач вимушена звернутися з даним позовом до суду. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 18.03.2015 по 21.12.2015 в сумі 18682,17 грн., 3% річних в сумі 1030,48 грн. та інфляційні витрати 15892,92 грн., як наслідки невиконання відповідачем грошового зобов'язання.
В судове засідання позивач не з'явилася, в наданій суду письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Представник відповідача ОСОБА_4 «СК «Україна» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду цивільної справи був обізнаний, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення в матеріалах справи. Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, також на підставі ст.ст. 224, 225, 226 ЦПК України, суд за згодою позивача вправі постановити заочне рішення.
Третя особа ОСОБА_3 до суду не з'явився, про час та місце розгляду цивільної справи був обізнаний, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення в матеріалах справи, про причини своєї неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено те, що 19.01.2014 о 18 год. 30 хв. в м. Кривому Розі по вулиці Краснознаменна, відбулась дорожньо-транспортна пригода.
30.11.2014 постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_5 визнано невинуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та справу про притягнення його до адміністративної відповідальності закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 14).
ОСОБА_4 власності ОСОБА_1 на автомобіль НОМЕР_1 підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 12).
На день скоєння зазначеного ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у відповідача ОСОБА_4 «СК «Україна», що підтверджується копією полісу обов'язкового страхового цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3906739 (а.с. 13).
Позивачем 20 січня 2014 року було повідомлено відповідача ОСОБА_4 «СК «Україна» про страховий випадок з наданням всіх необхідних документів, 17 грудня 2014 року подано заяву на виплату страхового відшкодування, а також 24 вересня 2015 року надіслано повторну вимогу про виплату страхового відшкодування в сумі 45099,15 грн. з попередженням про звернення до суду для вирішення питання у судовому порядку (а.с. 17).
Як вбачається з копії відповіді на скаргу ОСОБА_5, наданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 12.06.2015, за систематичні порушення законодавства про фінансові послуги анульовано дію ліцензії ОСОБА_4 «СК «Україна» на провадження страхової діяльності, однак зазначено, що анулювання ліцензії не звільняє ОСОБА_4 «СК «Україна» від обов'язку виконувати свої зобов'язання за укладеними договорами (полісами) страхування (а.с. 24).
Згідно ст. 10, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 59, ч. 3, 4 ст. 60, ч. 3 ст. 61, ч. 2, 4 ст. 212, ч. 1 ст. 213, п. 1 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Відповідно до Закону України від 01.07.2004 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 Закону визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно із статтею 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ч.2 ст.36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Так, позивачем було подано заяву до відповідача - страхової компанії про виплату страхового відшкодування, однак, до теперішнього часу оплата не була проведена.
Таким чином, оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована в ОСОБА_4 «СК «Україна», а відповідно до норм цивільного законодавства саме страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, суд дійшов висновку, що з відповідача - ОСОБА_4 «СК «Україна» на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 45099,15 грн.
Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
20 січня 2014 року відповідача було повідомлено про страховий випадок, 17 грудня 2014 року позивачем подано заяву на виплату страхового відшкодування, а також 24 вересня 2015 року надіслано повторну вимогу про виплату страхового відшкодування в сумі 45099,15 грн., яку відповідач отримав 01 жовтня 2015 року (а.с. 17-18).
Відповідач у встановлені законодавством строки не прийняв рішення про виплату страхового відшкодування, лише у телефонному режимі повідомив про встановлений ним розмір страхового відшкодування - 45099,15 грн.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення на її користь невиплаченого страхового відшкодування підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 18 березня 2015 року (гранична дата виплати страхового відшкодування) по 21 грудня 2015 року (день звернення до суду з позовом) в сумі 18682,17 грн.
Сума пені складає 18775,32 грн. та обраховується від суми невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 45099,15 грн., 278 днів прострочення виплати страхового відшкодування та з урахуванням розмірів подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 18 березня 2015 року по 21 грудня 2015 року.
В цій частині суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, однак враховуючи вимоги ст. 11 ЦПК України, суд стягує з відповідача пред'явлену позивачем суму пені в розмірі 18682,17 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення 3 відсотків річних, інфляційних витрат, суд виходить з такого.
У частині другій статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 7 березня
1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі Закон № 85/96-ВР) страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі статтею 16 Закону договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона;(страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до частини першої статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Проаналізувавши норми статей 524, 533 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий, так само має; право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 «СК «Україна» договору добровільного страхування наземного транспорту є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Отже, суд вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов'язанням, оскільки відповідно до приписів статті 16 Закону № 85/96-ВР в разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі. А тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України, в зв'язку з чим суд стягує з відповідача інфляційні витрати в сумі 15892,92 грн. та 3 відсотки річних в сумі 1030,48 грн.
Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та рішення ухвалено на його користь, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь держави, судовий збір у сумі 807,05 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 625, 1166, 1167, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 224-225 ЦПК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», третя особа - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості з виплати страхового відшкодування, пені, 3 відсотків річних, інфляційних витрат задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 45099 (сорок п'ять тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 15 коп., пеню в сумі 18682 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 17 коп., 3 відсотки річних в сумі 1030 (одна тисяча тридцять) грн. 48 коп., інфляційні витрати в сумі 15892 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 92 коп., а усього в сумі 80704 (вісімдесят тисяч сімсот чотири) грн. 72 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» судовий збір в дохід держави в розмірі 807 (вісімсот сім) грн. 05 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О. В. Колочко