7 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Сімоненко В.М., Лященко Н.П., Яреми А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Національної академії Служби безпеки України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
У червні 2016 року від ОСОБА_4 надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року з підстав пункту 1 частини 1 статті 355 ЦПК України - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 235 КЗпП України та пп. 2.4, 2.5, 4.1, 4.2, 7.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Для прикладу наявності зазначеної підстави заявник додає ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року, від 3 лютого 2016 року та від 21 листопада 2012 року, в яких, на його думку, зазначені норми матеріального права застосована по-іншому.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У судовому рішенні у справі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в зв'язку з відсутністю вини відповідача у несвоєчасному отриманні позивачем трудової книжки, оскільки позивач був присутнім на роботі в день звільнення, за отриманням трудової книжки до відділу кадрів не з'явився, заяву про пересилання трудової книжки поштою не надавав. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 в частині виплати компенсації за невикористану відпустку та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, суд дійшов висновку про відсутність таких підстав, оскільки компенсація за невикористану відпустку була виплачена позивачу в повному обсязі, а надання матеріальної допомоги на оздоровлення без надання щорічної відпустки чинним законодавством України не передбачено.
Разом з тим, надані для порівняння ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року, від 3 лютого 2016 року та від 21 листопада 2012 року не можуть бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справи на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, а саме не встановлення судом фактичних обставин справи, що унеможливило визначення характеру спірних правовідносин та можливості розгляду спору в порядку цивільного судочинства.
За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Національної академії Служби безпеки України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.М. Сімоненко
Н.П. Лященко
А.Г. Ярема