15 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 2-а-8012/11
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Рудяк А.О.
Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Осіпов Ю.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2013 року по справі №2-а-8012/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.06.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до Управління ПФУ у Центральному районі м. Миколаєва, в якому просив суд визнати дії відповідача неправомірними і стягнути з нього недоплачені за 2008-2010 р.р. суми щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 4354,2 грн. та зобов'язати ГУ ПФУ у Центральному районі м. Миколаєва надалі виплачувати соціальну допомогу згідно до вимог чинного законодавства.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.05.2013 року (прийнятою в подяку ст. 183? КАС України) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнані протиправними дії Управління ПФУ в Центральному районі м. Миколаєва щодо виплати у неповному обсязі ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни. Зобов'язано Управління ПФУ в Центральному районі м. Миколаєва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 29.12.2010 року по 29.06.2011 року з урахуванням фактично виплачених сум як дитині війни. В іншій частині - відмовлено.
16.08.2016 року на вказану постанову суду 1-ї інстанції начальник Управління ПФУ в Центральному районі м. Миколаєва подав апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати вищезазначену постанову суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, оскаржувана постанова суду 1-ї інстанції прийнята в порядку скороченого провадження 14.05.2013 року, копія якої направлена на адресу Управління ПФУ в Центральному районі м. Миколаєва 19.07.2013 року, а апелянт подав апеляційну скаргу лише 16.08.2016 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду І-ї інстанції, та, до того ж, не зазначив і не надав належних доказів (документів), які обґрунтовували б поважність причин пропуску встановленого законом строку, та взагалі не просив його поновити.
Окрім того, апелянтом, при поданні апеляційної скарги, ще й не сплачено судовий збір.
Згідно ч.4 ст.189 КАС України, незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Таким чином, оскільки апеляційну скаргу відповідач подав лише через 3 роки після ухвалення оскаржуваного рішення Центральним районним судом м. Миколаєва, то, відповідно, у відкритті апеляційного провадження за вказаною вище апеляційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись ч.4 ст.189 КАС України, -
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 16 серпня 2016 року на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2013 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у відповідності до чинного законодавства.
С у д д я: Ю.В. ОСІПОВ