Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
14 вересня 2016 року справа №805/1685/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання Святодух О.Б., за участю представника позивача Денщика В.І., представника відповідача Вовченка С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 805/1685/16-а за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 01.03.2016 року № 218-23 відповідача винесену Краснолиманським відділенням Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату земельного податку з юридичних осіб на суму 8018, 30 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковим органом неправомірно прийнято податкову вимогу щодо сплати податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 8018,30 грн., оскільки господарська діяльність підприємства здійснюється у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі, що у відповідності до положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року № 1669 звільняє від сплати поточних податкових зобов'язань, зокрема, з земельного податку.
За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року адміністративний позов у справі № 805/1685/16-а задоволено.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області форми "Ю" № 218-23 від 01.03.2016 року про сплату податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у сумі 8 018 (вісім тисяч вісімнадцять) грн 30 коп.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу норм Закону № 1669 та Податкового кодексу України вбачається, що зазначеним Законом встановлені пільги з земельного податку, що сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Суд зауважує та тому, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що податкову вимогу сформовано на підставі податкового боргу з земельного податку у сумі 8018 грн. 48 коп., що передбачено Податковим кодексом України. Посилається на п. 2.1 ст. 2 та п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України та зазначає, що відповідні зміни до Податкового кодексу України не внесено.
Вказує, що позивач з заявою про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) не звертався.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Дослідивши письмові матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (код ЄДРПОУ 35397869, вул. Університетська, буд. 13, м. Слов'янськ, Донецька область, 84112) зареєстровано в якості юридичної особи 04.09.2007 року, номер запису: 1 266 103 0001 026990, зазначене підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8-11). В своїй діяльності керується Статутом, затвердженим розпорядженням голови Донецької обласної ради 28.08.2007 року зі змінами (а.с. 12-16).
Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
18.02.2016 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) з розбивкою річної суми грошового зобов'язання рівними частками за місяцями на загальну суму 96 221,72 грн., щомісячні суми грошового зобов'язання складають 8 018,48 грн. та у грудні 8 018,44 грн. з терміном сплати до 30 числа кожного місяця поточного року (а.с. 17-19).
01.03.2016 року Слов'янською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Краснолиманським відділенням) сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 218-23, відповідно до якої станом на 29.02.2016 року сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з земельного податку становить 8 018,30 грн (а.с. 20).
Позивачем подано скаргу на зазначену вимогу до начальника ГУ ДФС у Донецькій області та до Голови ДФС України, які залишили податкову вимогу без змін, а скаргу без задоволення ( а.с. 21-34).
Позивач листом від 18.12.2014 року № 02/1666 повідомив відповідача, що 29.10.2014 року останній отримав Сертифікат про настання обставин непереборної сили, який засвідчує настання зазначених обставин для позивача з 10.06.2014 року ( а.с. 35).
При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.
Порядок оподаткування земельних ділянок визначений Податковим кодексом України, у відповідності з яким плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ( пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Згідно пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування земельного податку є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.
Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як вже зазначалось раніше, 18.02.2016 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) з розбивкою річної суми грошового зобов'язання рівними частками за місяцями на загальну суму 96 221,72 грн., щомісячні суми грошового зобов'язання складають 8 018,48 грн. та у грудні 8 018,44 грн. з терміном сплати до 30 числа кожного місяця поточного року.
01.03.2016 року Слов'янською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Краснолиманським відділенням) сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 218-23, відповідно до якої станом на 29.02.2016 року сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з земельного податку становить 8 018,30 грн (а.с. 20).
Позивачем зазначені обставини не спростовані.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що статтею 6 Закону України від 02.08.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» ( в редакції на час спірних правовідносин) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року, визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 року у справі № К/800/19383/15 клопотання Кабінету Міністрів України про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року задоволено та зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року до розгляду касаційної скарги у Вищому адміністративному суді.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року у справі № К/800/19383/15 задоволено частково касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р, до зазначених населених пунктів належить м. Красний Лиман та Краснолиманський район, де позивач здійснює свою господарську діяльність.
Посилання апелянта на п. 2.1 ст. 2 та п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України та на не звернення до податкового органу з заявою про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), колегія суддів не бере до уваги, оскільки з аналізу ст. 6 Закону № 1669 видно, що вказана норма є безумовною та не передбачає виконання платником податку якихось додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що стаття 6 Закону України № 1669 є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 Закону України № 1669, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені, тому не потрібен для даних правовідносин.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач звільняється від виконання своїх обов'язків зі сплати земельного податку з юридичних осіб, в силу приписів Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним прийняття податкової вимоги № 218-23 від 01.03.2016 року відповідачем про сплату податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у сумі 8018, 30 грн. позивачем.
Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
З огляду на вищезазначене та керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 805/1685/16-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі виготовлена 14.09.2016 року.
Головуючий суддя С.В.Жаботинська
Судді І.А.Васильєва
Е.Г.Казначеєв