07.09.16р. Справа № 904/5722/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпро
до Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, м. Дніпро
про стягнення 6 838,03 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: головний юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність №73юр від 01.09.2016;
від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність № 809/01-07 від 02.08.2016.
Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради (далі - відповідач) з вимогами про стягнення основного боргу у сумі 5 377,20 грн, пені у сумі 1 101,44 грн, 3% річних у сумі 81,98 грн та інфляційні нарахування у сумі 227,41 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання робіт № 1381/35/198478, укладеного між сторонами 15.07.2015.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, але 04.08.2016 у судовому засіданні усно визнав позовні вимоги та заявив усне клопотання про оголошення перерви з метою врегулювання спору мирним шляхом.
На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 04.08.2016 оголошено перерву на 07.09.2016.
В судовому засіданні 07.09.2016 відповідач подав письмове клопотання, у якому просить стягнути лише суму основного боргу, посилаючись на те, що фінансування на оплату отриманих від позивача послуг він отримав лише у 2016 році на підставі розпорядження голови Самарської районної у місті ради від 20.07.2016, а інших доходів, які б могли бути використані для погашення боргу, він не має.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
15.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (далі - позивач, виконавець) та Відділом освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради (далі - відповідач, замовник) укладено договір на виконання робіт № 1381/35/198478 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з реконструкції, встановлення вузла обліку природного газу і коректору КЗО "НВК №122" ДМР за адресою: вул. Кожедуба, 49 у м. Дніпропетровську згідно робочого проекту. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.3 договору).
Відповідно до п. 2.1. договору договірна ціна динамічна, складена згідно з ДСТУ БД 1.1-1:2013 на підставі нормативної потреби в трудових та матеріально-технічних ресурсах, необхідних для виконання проектних рішень по об'єкту замовлення, та поточних цін на них, встановлюється відкритою та може уточнюватися протягом усього терміну виконання робіт, і на момент складання договору становить 85 845,60 грн у т.ч. ПДВ 14 307,60 грн.
Згідно п.2.2. договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього договору, замовник виконує авансовий платіж на розрахунковий рахунок виконавця у вигляді попередньої оплати, не менш 30% (тридцяти відсотків) договірної ціни, що складає 25 753,68 грн. у т.ч. ПДВ 4 292,28 грн.
Повний розрахунок за виконані роботи замовник виконує після фактичного завершення робіт, на підставі акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та акту вартості обладнання, придбаного виконавцем робіт (форма АОБ). Зазначена, згідно вказаних актів, вартість придбаного та змонтованого виконавцем устаткування включається до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3). Акти за формами КБ-2в, АОБ та довідка за формою КБ-3 повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін у строк згідно п.3.3 договору, та протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання останніх, замовник здійснює остаточний розрахунок за виконані роботи (п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди №1).
На виконання умов договору позивач належним чином виконав роботи з реконструкції, встановлення вузла обліку природного газу і коректору КЗО "НВК №122" ДМР за адресою: вул. Кожедуба, 49 у м. Дніпропетровську. Вартість виконаних робіт та обладнання, придбаного позивачем, визначена в підписаному сторонами акті приймання виконаних будівельних робіт від 30.11.2015, 23.12.2015 та 23.12.2015 (форма КБ-2в) та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 30.11.2015, 23.12.2015 та 23.12.2015 (КБ-3).
Згідно підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт від 30.11.2015, 23.12.2015 та 23.12.2015 та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 30.11.2015, 23.12.2015 та 23.12.2015 вартість виконаних будівельних робіт - 47 414,40 грн з ПДВ, вартість придбаного позивачем обладнання - 31 933,86 грн з ПДВ, всього договірна ціна становить 79 348,26 грн.
Відповідач сплатив авансовий платіж на загальну суму 73 971,06 грн, з якої: 25 753,68 грн сплачено 21.08.2015 та 48 217,38 грн сплачено 18.12.2015.
Проте в порушення пунктів 1.3, 2.3 договору відповідач не здійснив повний розрахунок за виконані роботи протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання актів за формами КБ-2в, АОБ та довідки за формою КБ-3 (23.12.2015).
В результаті неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг виникла заборгованість, яка складає 5 377,20 грн.
Наявна заборгованість відповідача перед позивачем і стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково з таких підстав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт надання позивачем послуг відповідачу останнім не оспорений та отримання яких підтверджено матеріалами справи.
Відповідач не заперечив проти наявності заявленого до стягнення боргу.
Відповідач порушив обумовлені договором строки оплати наданих послуг та вчасно не оплатив роботи з реконструкції, встановлення вузла обліку природного газу і коректору КЗО "НВК №122" ДМР за адресою: вул. Кожедуба, 49 у м. Дніпропетровську, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 6 838,03 грн, яка з огляду на обставини справи підлягає до стягнення.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1101,44 грн суд зазначає наступне.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за невиконання, або несвоєчасне виконання зобов'язань по договору, порушення строків оплати чи передачі документації, винна сторона оплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від договірної ціни за кожний день прострочення. Оплата штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання обов'язків, передбачених договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 включно на суму 1101,44 грн, дійшов висновку про невірно визначений період її нарахування. Виходячи зі змісту умов договору оплата мала бути здійснена відповідачем протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту приймання передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт. Судом досліджено та встановлено, що вказані документи було підписано сторонами 23.12.2015, а отже останнім днем виконання зобов'язання відповідачем щодо остаточної оплати наданих послуг є 28.12.2015. З огляду на що суд здійснив власний розрахунок пені за належний період з урахуванням умов договору та чинного законодавства, починаючи з 29.12.2015 та по 28.06.2016 включно, що складає 1111,69 грн, але, враховуючи той факт, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд вирішує вимоги про стягнення пені у сумі 1101,44 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 29.12.2015 по 01.07.2016 включно у сумі 81,98 грн та інфляційні втрати за період з січня 2016 року по травень 2016 року у сумі 277,41 грн, перевіривши які суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати наданих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з підстав про якій йдеться вище у цьому рішенні.
В той же час, згідно ч. 3 ст. 551 Господарського процесуального кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Оскільки Відділ освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради є бюджетною неприбутковою організацією, що фінансується з державного бюджету, тобто не отримує ніяких видів доходу, а фінансування на встановлення вузлів обліку природного газу та коректорів по закладам освіти Самарського району м. Дніпро було отримано Відповідачем лише в 2016 році, що підтверджується копією довідки про зміни до кошторису Відповідача на 2016 рік вих. №38 від 21.07.2016 та копією розпорядження голови Самарської районної у м. Дніпропетровську ради №100-р від 20.07.2016, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 70%, тому розмір пені, що підлягає стягненню, становить 330,43 грн.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378,00 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83 п. 3, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради (м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 51, ідентифікаційний код 02124769) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (м. Дніпро, вул. Олександра Косинського, буд. 5, ідентифікаційний код 20262860) - основний борг у сумі 5377,20 пеню у сумі 330,43 грн, 3% річних у сумі 81,98 грн, інфляційні нарахування у сумі 277,41 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378, 00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 12.09.2016.
Суддя В.Д. Воронько