61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
30.08.2016р. Справа №905/2089/16
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків, код ЄДРПОУ 13511245
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3, код НОМЕР_1
про стягнення 10838,07 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_2 - гол. спец.-юрисконс.
від відповідача: ОСОБА_1 - особисто
Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3 про стягнення заборгованості з неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 10838,07 грн на користь державного бюджету.
19.07.2016р. до господарського суду надійшла заява №10-07-03908 від 18.07.2016р. позивача, згідно з якою Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області зменшило позовні вимоги до 10520,75 грн.
30.08.2016р. до господарського суду надійшла заява №10-07-04670 від 29.08.2016р. позивача про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області заявило вимоги про стягнення неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 10130,70 грн на користь державного бюджету.
У судовому засіданні 30.08.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви №10-07-04670 від 29.08.2016р.
Виходячи з того, що нормами ст.22 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, судом розглядається позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з урахуванням заяви №10-07-04670 від 29.08.2016р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди №3908/2009 від 01.10.2009р. нерухомого майна, що належить до державної власності, в частині своєчасного повернення об'єкта оренди, що стало підставою для нарахування неустойки за період користування майном з 06.10.2014р. по 29.12.2014р.
Відповідач у відзиві б/н від 27.07.2016р. просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з посиланням на приписи п.10.4 договору №3908/2009 від 01.10.2009р., за змістом якого вбачається, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Водночас, як зазначає відповідач, заяву про припинення дії договору останній на адресу позивача не надсилав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов - означає звернутись до господарського суду з заявою, в якій повинно міститись прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник. Звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви у спорах, які виникають із господарських правовідносин.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту позовної заяви, відповідно до яких позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником та повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
У позовній заяві повинні бути викладені юридичні підстави позову, тобто, норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір. Термін «законодавство» треба розуміти в широкому смислі як законодавчі, так і підзаконні та інші нормативно-правові акти.
Як вказувалось вище, виходячи зі змісту позовної заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (з урахуванням заяви №10-07-04670 від 29.08.2016р.), в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди №3908/2009 від 01.10.2009р. нерухомого майна, що належить до державної власності, в частині своєчасного повернення об'єкта оренди, що стало підставою для нарахування неустойки у розмірі 10130,70 грн. При цьому, в якості нормативної підстави позову Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області визначено ст.785 Цивільного кодексу України.
Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 неустойки в сумі 10130,70 грн саме з підстав, визначених позивачем.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, за висновками суду, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом приписи місить ч.1 ст.283 Господарського кодексу України.
В силу норм ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
01.10.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди №3908/2009 нерухомого майна, що належить до державної власності, за змістом п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальної площею 221,3 кв. м на першому поверсі двоповерхової частини будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що перебувають на балансі Артемівського технікуму залізничного транспорту, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.05.2009р. і становить за незалежною оцінкою 199170 грн.
У відповідності до договору №3 від 01.12.2011р. про внесення змін до договору №3908/2009 від 01.10.2009р., предметом оренди було визначено - нежитлові вбудовані приміщення загальної площею 221,3 кв. м на першому поверсі двоповерхової частини будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що перебувають на балансі Артемівського технікуму залізничного транспорту, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.08.2011р. і становить за незалежною оцінкою 480538 грн.
За приписами п.п.3.1, 3.3 договору №3908/2009 від 01.10.2009р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою №786 від 04.10.1995р. Кабінету Міністрів України, та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - серпень 2009р. - 672,54 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вереснь, жовтень 2009р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Сторонами вносились доповнення до п.3.1 договору №3908/2009 від 01.10.2009р., внаслідок чого орендна плата:
- з 01 жовтня 2009р. по грудень 2009р. визначалась на підставі змін, внесенних постановою №316 від 25.03.2009р. Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати оренди державного майна» і становила за базовий місяць розрахунку вересень 2009 року - 305,04 грн (додаткова угода №1 від 11.11.2009р. до договору №3908/2009 від 01.10.2009р.);
- у 2010р. визначалась на підставі змін, внесених постановами №316 від 25.03.2009р. «Деякі питання оплати оренди державного майна», №1341 від 02.12.2009р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів Україні від 25 березня 2009р. №316» (додаткова угода №2 від 30.03.2010р. до договору №3908/2009 від 01.10.2009р.);
- з 12.09.2011р. визначалась на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою №786 від 04.10.1995р. Кабінету Міністрів України, і становила за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року - 1601,79 грн (договір №3 від 01.12.2011р. про внесення змін до договору №3908/2009 від 01.10.2009р.).
За приписами п.10.1 договору №3908/2009 від 01.10.2009р. (в редакції договору №5 від 28.10.2013р. про внесення змін до договору №3908/2009 від 01.10.2009р.) останній укладено до 30.09.2014р. включно.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
В силу норм ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
За приписами ч.1 ст.13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Відповідно до п.2.1 договору №3908/2009 від 01.10.2009р. орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Як свідчать матеріали справи, 01.10.2009р. на виконання умов договору оренди №3908/2009 від 01.10.2009р., орендодавець передав, а орендар прийняв державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальної площею 221,3 кв. м на першому поверсі двоповерхової частини будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, про що було складено відповідний акт (додаток №2 до договору №3908/2009 від 01.10.2009р.).
В силу норм ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як визначено у ч.2 ст.291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно зі ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За приписами ч.2 ст.795 вказаного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до ч.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
За правилами п.п.10.8, 10.9 договору №3908/2009 від 01.10.2009р. у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Виходячи зі змісту наявного у матеріалах справи акту прийняття-передачі основних засобів, об'єкт оренди за договором №3908/2009 від 01.10.2009р. був повернутий відповідачем балансоутримувачу 29.12.2014р. Тобто, орендар продовжував користуватись орендованим майном після сливу строку, визначеного сторонами в п.10.1 договору №3908/2009 від 01.10.2009р. (в редакції договору №5 від 28.10.2013р.).
Наявність цих обставин, зумовила звернення позивача до суду з позовом про стягнення неустойки на підставі норм ст.785 Цивільного кодексу України за період з 06.10.2014р. по 29.12.2014р. При цьому, за твердженням позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області зверталось до відповідача з заявою №20-06-05-09666 від 29.10.2014р. про припинення дії договору оренди.
За приписами ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
В силу норм ч.4 ст.284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Виходячи зі змісту наведених норм, можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї зі сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням строку його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.
Згідно з п.4.1 постанови №12 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Як було зазначено судом вище, у п.10.1 договору №3908/2009 від 01.10.2009р. (в редакції договору №5 від 28.10.2013р. про внесення змін до договору №3908/2009 від 01.10.2009р.) сторони узгодили строк його дії до 30.09.2014р. включно.
Відповідно до п.10.4 договору №3908/2009 від 01.10.2009р. у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Як вказує позивач, заявою №20-06-05-09666 від 29.10.2014р. про припинення дії договору оренди, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області було повідомлено відповідача, що 30.09.2014р. закінчився термін дії договору оренди №3908/2009 від 01.10.2009р., та зазначено, що на новий строк цей договір продовженим бути не може. Водночас, у вказаній заяві позивач вимагав Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути майно, що є предметом договору оренди №3908/2009 від 01.10.2009р.
На підтвердження направлення заяви №20-06-05-09666 від 29.10.2014р. на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 позивачем надано копію витягу з книги реєстрації відправки кореспонденції зі змісту якої вбачається, під яким вихідним номером та якою особою позивача була зареєстрована вказана заява.
У судовому засіданні 09.08.2016р. представник позивача надав пояснення про те, що заява №20-06-05-09666 від 29.10.2014р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про припинення дії договору була направлена відповідачу простим листом, докази її направлення/вручення відповідачу (окрім копії книги реєстрації відправки кореспонденції) у позивача відсутні. Водночас, на запитання суду: «Чи отримував Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 заяву №20-06-05-09666 від 29.10.2014р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про припинення дії договору?» відповідач надав відповідь: «Ні, не отримував».
Наразі, згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.06.2016р. місцезнаходженням відповідача є: 84500, АДРЕСА_1. Водночас, посилання на зазначену адресу наявне в преамбулі та розділі 11 укладеного сторонами договору оренди №3908/2009 від 01.10.2009р. Проте, як вказано у заяві №20-06-05-09666 від 29.10.2014р., остання підлягала направленню за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, наявності обставин того, що відповідач був зареєстрований за цією адресою чи звертався до позивача з проханням надсилати поштову кореспонденцію за цією адресою позивачем не доведено, а судом не встановлено.
Ухвалою господарського суду від 09.08.2016р. позивача було зобов'язано надати, у тому числі, оригінал книги реєстрації відправки кореспонденції (для огляду).
У судовому засіданні 30.08.2016р. представник позивача надав для огляду оригінал книги реєстрації відправки кореспонденції та належним чином засвідчену копію витягу з вказаної книги.
Оглянувши оригінал книги реєстрації відправки кореспонденції, суд встановив, що надана у судовому засіданні 30.08.2016р. копія витягу з вказаної книги, як доказ направлення відповідачу заяви №20-06-05-09666 від 29.10.2014р., є відмінною від доданої до матеріалів позовної заяви №10-07-03433 від 24.06.2016р. Разом з цим, суд зауважує, що наявність обставин реєстрації заяви у будь-якій книзі реєстрації відправки кореспонденції не свідчить про те, що така відправка дійно відбулась.
При цьому, судом враховано, що з огляду на предмет та підстави позову, а також норми ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області має довести суду факт повідомлення відповідача про наявність заперечень орендодавця з приводу користування орендованим майном після закінчення строку дії договору.
Відтак, беручи до уваги твердження відповідача щодо неотримання останнім заяви №20-06-05-09666 від 29.10.2014р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, з огляду на те, що у вказаній заяві наявні помилки щодо зазначення адреси місцезнаходження відповідача, враховуючи суперечливі відомості про реєстрацію цієї заяви службою документообігу позивача, за висновками суду, заява №20-06-05-09666 від 29.10.2014р. не є належним доказом повідомлення відповідача про наявність заперечень орендодавця з приводу користування орендованим майном після закінчення строку дії договору.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, виходячи з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення орендованого майна 30.09.2014р., а також заперечень орендодавця з приводу користування орендованим майном протягом місяця після закінчення строку дії правочину, з урахуванням приписів ст.764 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, за висновками суду, договір №3908/2009 від 01.10.2009р., був продовжений на той самий строк і на тих самих умовах.
З огляду на вищенаведене, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, як орендар за договором №3908/2009 від 01.10.2009р., в період з 06.10.2014р. по 29.12.2014р. мало право на одержання передбаченої цим правочином щомісячної орендної плати. При цьому, з урахуванням висновків суду про те, що у визначений період договір №3908/2009 від 01.10.2009р. був чинним, підстави для нарахування та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю відсутні.
Водночас, господарський суд зауважує, що за приписами чинного господарського процесуального законодавства, суд при вирішенні спору по суті обмежений предметом та підставами позовних вимог, що визначені позивачем та не може спонукати до їх уточнення.
За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову. При цьому, через відділ діловодства до початку розгляду справи по суті не було отримано будь-яких письмових звернень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області щодо зміни підстав позову.
Наразі, п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності зазначених в цій нормі умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. Відповідного клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області подано не було.
Таким чином, враховуючи висновки суду про те, що договір №3908/2009 від 01.10.2009р. був чинним в період з 06.10.2014р. по 29.12.2014р., з огляду на те, що обов'язковою умовою застосування наслідків передбачених ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України є встановлення факту припинення дії договору та несвоєчасного повернення речі наймачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за період користування майном з 06.10.2014р. по 29.12.2014р. у розмірі 10130,70 грн.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378 грн підлягає віднесенню на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позову (з урахуванням заяви №10-07-04670 від 29.08.2016р.) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3 про стягнення заборгованості з неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 10130,70 грн.
У судовому засіданні 30.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 02.09.2016р.
Суддя Ю.О.Паляниця