Справа № 216/9135/15-ц
Провадження № 2/216/920/16
12 травня 2016 року
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Мясоєдової О.М.,
за участі секретаря - УсікМ.О.
позивачів - ОСОБА_1,ОСОБА_2,
представника позивачів - ОСОБА_3,
представника відповідача -ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння кримінального правопорушення, -
Позивачі звернулася до суду з зазначеним позовом.
В судовому засіданні позивачі надали письмову заяву про забезпечення позову, в якій просили суд накласти арешт та заборону відчуження на нерухоме майно, належне відповідачеві ОСОБА_5 в межах суми позову. Свою заяву обґрунтовуючи тим , що вони звернулися до суду з вимогами до відповідача про відшкодування майнової та моральної шкоди ,заподіяної внаслідок скоєння кримінального правопорушення у розмірі - 224 002 грн. У разі задоволення їх позову,із метою виконання рішення суду ,а також запобіганню уникнення цивільної відповідальності відповідача ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,вважають за необхідне накласти арешт на наступне майно , а саме -1/2 частки квартири АДРЕСА_1, належної на праві власності,а також ? частки домоволодіння ,яке знаходиться в Київській області ,Васильківському районі,село Плисецьке,вулиця Одеська,будинок 24 ( договір дарування ) . На підтвердження наявності вищезазначеного нерухомого майна у ОСОБА_5 мається в оригіналі інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ,та Реєстру прав власності на нерухоме майно,державного реєстру іпотек,єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкту.
У судовому засіданні позивачі та їх представник ОСОБА_3 вимоги заяви підтримали у повному обсязі , але не наполягали на накладенні арешту на ? частки будинку ,який знаходиться в Київській області ,Васильківському районі в селі Плисецьке, оскільки достатніх доказів перевірки ,що саме цей будинок належить відповідачеві на теперішній час не має.
Представник відповідача проти забезпечення позову в частині накладання арешту на квартиру в ОСОБА_6 не заперечувала , але заперечувала проти накладання арешту на будинок у Київській області ,Васильківському районі, селі Плисецьке , посилаючись на те, що відповідач категорично заперечує проти того, що в нього є дане майно , а також в інформаційній довідці з Реєстру не вказаний ідентифікаційний номер відповідача.
Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»: Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви. Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.
Відповвідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд вважає, що в даному випадку позивачами мотивовані причини для забезпечення позову, наведені відповідні докази, вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, що з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог і доданих до позовної заяви, існування між сторонами спору та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, все це дає підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову можу утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Тому заява підлягає задоволенню Але накладання арешту на ? частки домоволодіння ,яке знаходиться в Київській області Васильківському районі,село Плисецьке,вулиця Одеська,будинок 24 ( договір дарування ) суд вважає передчасним , оскільки достатніх доказів перевірки ,що саме цей будинок належить відповідачеві на теперішній час не має, а тому в даній частині заяви слід відмовити. .
Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд-,
Задовольнити заяву позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову частково .
Накласти арешт та заборонити ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відчуження наступного нерухомого майна:
-1/2 частки квартири АДРЕСА_1, належної на праві власності ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, а особою, без участі якої було постановлено ухвалу - протягом п'яти днів з дня отримання її копії, що не зупиняє виконання даної ухвали.
Суддя: Мясоєдова О.М.