Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
06 вересня 2016 р. № 820/3650/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Вишневського О.В.,
прокурора - Фещенко В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про залишення без розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, за участю прокурора Харківської області, про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
11 серпня 2016 року ло суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду.
В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначає, що позивачем пропущений встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк для звернення до суду, оскільки позивачу про рішення ГУ УМВС України в Харківській області від 27.09.2010 було відомо з 18.02.2015 з постанови Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18401/14.
Представник позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечував, зазначивши, що фактично про те, що рішення ГУ УМВС України в Харківській області від 27.09.2010 порушує права позивача стало відомо з ухвали Вищого адміністративного суду від 17.03.2016. Просив в задоволенні клопотання відмовити.
Представник відповідача та прокурор в судовому засіданні клопотання про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та заявлене клопотання, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки звернення до адміністративного суду.
Згідно з частини 1 цієї статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить, зокрема, скасувати рішення ГУ УМВС України в Харківській області від 27.09.2010.
Судом встановлено, що у листопаді 2014 ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва суду з позовом до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо фактично позбавлення його громадянства України та вилучення у нього і знищення паспорта, оформленого 24.03.2010 року Дніпровським РВ ГУДМС України в місті Києві; зобов'язати Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві видати йому новий паспорт громадянина України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2015 року по адміністративній справі № 826/18401/14 позов задоволено. У зазначеному рішенні суд неодноразово зазначив про існування рішення ГУМВС України в Харківській області від 27 вересня 2010 року, та зазначив: "В межах розгляду даної справи, тобто заявленого предмету позову та відповідача, суд звичайно не дає оцінки рішенню ГУМВС України в Харківській області від 27 вересня 2010 року про скасування власного рішення від 04 грудня 2009 року про набуття ОСОБА_3 громадянства України чи будь-яким діям вказаного суб'єкта владних повноважень".
Таким чином, про наявність рішення ГУ УМВС України в Харківській області від 27.09.2010 позивачу було відомо у лютому 2015 року з вищевказаної постанови Окружного адміністративного суду м. Києва.
Матеріалами справи підтверджено, що із даним адміністративним позовом ОСОБА_3 звернувся 07.07.2016, тобто з пропуском встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячного строку.
Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Разом з тим, згідно із положеннями ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску.
Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентовано, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Як зазначив представник позивача, фактично про те, що оскаржуване рішення ГУ УМВС України в Харківській області від 27.09.2010 порушує права позивача стало відомо з ухвали Вищого адміністративного суду від 17.03.2016.
Так, як вже зазначалось вище у листопаді 2014 ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва суду з позовом до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо фактично позбавлення його громадянства України та вилучення у нього і знищення паспорта, оформленого 24.03.2010 року Дніпровським РВ ГУДМС України в місті Києві; зобов'язати Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві видати йому новий паспорт громадянина України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року по адміністративній справі № 826/18401/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії та зобов'язано Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві видати ОСОБА_3 новий паспорт громадянина України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Так, Вищий адміністративний суд України у вказаному рішенні зазначив, що "приймаючи рішення, судами першої та апеляційної інстанцій не прийнято до уваги того факту, що рішенням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 27 вересня 2010 року скасовано рішення цього ж територіального органу від 4 грудня 2009 року про набуття ОСОБА_3 громадянства України за територіальним походженням. Судами не встановлено, чи було вказане рішення суб'єкта владних повноважень оскаржено у встановленому законом порядку і чи є це рішення чинним на час прийняття постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року".
На підставі викладеного, представник позивача вказує, що саме з цього рішення Вищого адміністративного суду України позивач дізнався про можливі порушення рішенням ГУ УМВС України в Харківській області від 27.09.2010 прав та інтересів позивача, та вжив заходи, спрямовані на захист порушеного права в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивач пропустив строк звернення до суду є об'єктивними, а також позивачем вчинялися дії щодо захисту своїх порушених прав.
Позивачем надано докази в обґрунтування правової позиції відносно строку звернення до суду, а тому суд дійшов висновку, що строк звернення до суду був пропущений позивачем з поважних причин.
Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно до ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно висновків, викладених у п.п. 23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
У справі "Bellet v. France" Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Враховуючи вищевикладені положення, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду був пропущений позивачем з поважних причин, а отже клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_3 підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, за участю прокурора Харківської області, про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Повний текст ухвали виготовлено 12 вересня 2016 року.
Суддя Р.В. Мельников