Справа: № 826/1775/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
13 вересня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Закревській І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування транспортного податку з фізичних осіб у сумах по 25 000 грн. за 2015 і 2016 рік.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 (ідетифікацйний номер НОМЕР_1) є власником легкового автомобіля (тип - Седан-В) марки Toyota Camry, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_2 з об'єм двигуна 2494 см3.
Крім того, ОСОБА_3 належить легковий автомобіль марки Land Roverrange Rover, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_3 та з об'ємом двигуна 4 367 см3.
10 червня 2015 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за №3751-17, яким ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб (код платежу « 18011001») у розмірі 25 000 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем.
Згодом позивач отримав ще одне податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за № 52-1305/Р від 10 червня 2016 року про нарахування контролюючим органом відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 статті 54, п. 267.6 статті 267 Податкового кодексу України до сплати транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000 грн.
Не погоджуючись з даними рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.
Згідно положень названої статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (підпункт 267.1.1).
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (підпункт 267.2.1).
Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункту 267.4).
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (положення пункту 267.6).
Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 267.7.1).
Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.).
Отже, з 01 січня 2015 року, у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.
Колегія суддів вважає, що визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності.
Так, відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Згідно пункту 8.3 статті 8 зазначеного Кодексу до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно (розділ ХІІ Кодексу), до якого входить транспортний податок (статті 267).
Статтею 12 ПК України передбачені повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів.
Згідно положень названої статті встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2).
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4).
Згідно пункту 12.5 офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Як було зазначено, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а транспортний податок установлено в місті Києві 28 січня 2015 року Положенням про транспортний податок, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629», у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав правомірним оскаржуване податкове повідомлення - рішення №3751-17 від 10 червня 2015 року щодо нарахування транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000 грн. за 2015рік.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо правомірності оспорюваного рішення №52-1305/Р від 10 червня 2016 року з огляду на таке.
Як зазначалося вище, за даними підсистеми «Перелік суб'єктів та об'єктів оподаткування» - «Транспортний податок» автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_3 (ідетифікацйний номер НОМЕР_1) являється власником легкового автомобіля марки Land Roverrange Rover, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_3 та з об'ємом двигуна 4 367 см3. За даними наявних у матеріалах справи витягів з зазначеної бази даних Державної фіскальної служби України датою реєстрації цього транспортного засобу вказано 23 серпня 2013 року.
Статтею 267 ПК України визначено джерело отримання податковим органом інформації про об'єкт оподаткування, а саме - пп. 267.6.3 п. 267.6 статті 267 зазначеного Кодексу передбачено, що органи внутрішніх справ зобов'язані з 1 квітня 2015 року щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.
Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики, а саме - наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 №563 «Про затвердження форми відомостей, необхідних для розрахунку транспортного податку».
Аналізуючи зміст такої затвердженої форми відомостей, необхідних для розрахунку транспортного податку, суд вірно встановив, що органи внутрішніх справ повинні надавати контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості про власника легкового автомобіля - фізичної особи або юридичної особи, відомості щодо зареєстрованих та/або знятих з реєстрації легкових автомобілів за певними критеріями.
Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені контролюючим органом саме на підставі інформації про належний позивачу автомобіль марки Land Roverrange Rover, яка наявна у органів внутрішніх справ за фактом проведеної реєстрації, та достовірність якої позивачем не спростована.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за 2016 рік є правомірними, оскільки належний позивачу на праві власності автомобіль 2013 року виписку використовується до 5 років (а саме з 23 серпня 2013 року) і має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
При цьому, колегія суддів не погоджується з посиланням позивача на те, що норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28 грудня 2014 року, який набрав чинності 01 січня 2015 року, розповсюджуються тільки на власників транспортних засобів, які придбані після вказаної дати, з огляду на принцип дії закону у часі. В даному випадку, фактичної зворотної дії Закону в часі не має, оскільки джерелом виникнення обов'язку по сплаті податку на транспортний засіб є факти та події що дійсні на час 2015 року (характеристика автомобіля), а саме: перебування у власності позивача автомобіля потужністю понад 3000 куб. см. не більше 5 років, а не факт придбання позивачем транспортного засобу в період до 2015 року.
Враховуючи зазначене, правомірним є рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 52/1305-Р від 10 червня 2016 року.
Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв в частині неправомірне рішення із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
При цьому, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують в повному обсязі висновки суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи в частині відмови в задоволенні позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення новою рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуальною права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3751-17 від 10 червня 2015 року - скасувати.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №3751-17 від 10 червня 2015 року про нарахування ОСОБА_3 транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000 грн. за 2015 рік.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.