"08" вересня 2016 р. Справа № 920/98/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.
при секретарі Кохан Ю.В.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1В, довіреність б/н від 28.09.2015
ОСОБА_2, довіреність № 02-889 від 07.09.2016
відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління майном Сумської обласної ради, м. Суми (вх. №2208 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 21.07.16 у справі № 920/98/16
за позовом Управління майном Сумської обласної ради, м. Суми
до ТОВ "Сумипрестиж", м. Суми
про про визнання договору підряду недійсним
Рішенням господарського суду Сумської області від 21.07.2016 у справі № 920/98/16 (головуючий суддя Джека Ю.А., суддя Лиховид Б.І., суддя Мойсеєнко В.М.) у задоволенні позову про визнання недійсним з моменту укладання договору підряду № 11 від 18.09.2013 відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що при укладанні договору підряду № 11/15 від 29.05. оспорюваний договір з боку позивача був підписаний не уповноваженою особою, а саме: замість керівника управління ОСОБА_3 цей договір та наступні документи на його виконання були підписані його заступником - ОСОБА_2, та ТОВ «Сумипрестиж» в особі директора ОСОБА_4, знало і за всіма обставинами не могло не знати про Положення Управління майном Сумської обласної ради та про відповідні визначені в ньому повноваження начальника управління та його заступника. Позивач вважає, оскільки договір та пов'язана з ним документація підписані не уповноваженою особою, то фактично такі документи не є первинними та не можуть фіксувати факт здійснення господарської операції. Позивач також заперечує факт наявності в Управлінні як самого договору підряду, так і будь-яких пов'язаних з ним документів, у тому числі інформації щодо заборгованості на 29908,39 грн. Позивач вважає, що Управлінням не було вчинено жодних дій, які би свідчили про наступне схвалення правочину, вчиненого від імені не уповноваженої особи - заступником начальника управління ОСОБА_2 Крім того, посилаючись на ч. 1 ст. 231 ЦК України, позивач стверджує, що начальник управління ОСОБА_3 фактично чинив психологічний вплив на свого підлеглого ОСОБА_2, оскільки знав та усвідомлював, що у договорі підряду від 18.09.2013 № 11 та пов'язаних з ним документах зазначено саме його (ОСОБА_3І.).
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 18.09.2013 між Управлінням майном Сумської обласної ради, замовником в особі начальника управління ОСОБА_3, що діє на підставі Положення, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сумипрестиж”, підрядником в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, був укладений договір підряду № 11 на ремонт кабінетів.
Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що фактично договір підряду замість підпису начальника управління ОСОБА_3 містить підпис заступника начальника управління ОСОБА_2, хоча зазначено ініціали та прізвище ОСОБА_3 Інші пов'язані з договором підряду № 11 від 18.09.2013 документи (договірна ціна, об'єктний кошторис № 2-1, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, локальний кошторис № 2-1-1, відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, дефектний акт, акт приймання виконаних робіт за 01.09.2013- 30.09.2013) також були підписні заступником начальника управління ОСОБА_2 Таким чином, позивач вважає, що договір підряду всі документи, складені на його виконання підписані з боку замовника неуповноваженою особою, а відтак, даний договір повинен бути визнаний недійсним. Позов обґрунтований положеннями 92, 203, 207, 215, 218, 231 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що в договорі підряду № 11, підписаному сторонами 18.09.2013, тобто у період здійснення начальником управління своїх повноважень, як особа, уповноважена на його підписання з боку замовника, вказаний саме начальник управління ОСОБА_3 Даний договір та усі пов'язані з ним документи підписані однією і тією ж особою, скріплені печаткою позивача, відтак відповідач не мав підстав мати сумніви стосовно приналежності підпису на вищевказаних документах іншій особі, ніж у них зазначено. Також судом встановлено, що договір підряду № 11 від 18.09.2013 та всі документи, пов'язані з виконанням цього договору, підписував особисто заступник начальника - ОСОБА_2 у присутності безпосереднього керівника - ОСОБА_3, і обидва усвідомлювали цей факт. Крім цього, ОСОБА_2 в судовому засіданні наголосив, що після підписання договору та інших документів, складених на його виконання, ОСОБА_3 скріплював їх печаткою установи. Відтак, зважаючи на зазначені обставини на підтвердження схвалення спірного правочину, та з огляду на положення ст. 92 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав, предбачених ст. 215 ЦК України, для визнання недійсним договору підряду № 11, підписаному між сторонами 18.09.2013.
З даними висновками погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Так, 18.09.2013 між Управлінням майном Сумської обласної ради, замовником в особі начальника управління ОСОБА_3, що діє на підставі Положення, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сумипрестиж”, підрядником в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, був укладений договір підряду № 11 на ремонт кабінетів.
Відповідно до розділу 2 укладеного договору сторони визначили, що відповідач зобов'язався виконати роботи з поточного ремонту кабінетів у встановлений цим договором строк та відповідно (в обсягах) до договірної ціни та локального кошторису. Позивач зобов'язався надати відповідачу як підряднику за договором фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на об'єкті. Додатками до договору є договірна ціна та локальний кошторис. Такі додатки підписуються сторонами та є невід'ємною частиною договору підряду.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного договору підряду сторонами у справі були складені та підписані і скріплені печатками наступні документи: договірна ціна, об'єктний кошторис № 2-1, зведений кошторисний розрахунок, локальний кошторис № 2-1-1, відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, дефектний акт, акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.09.2013-30.09.2013.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що договір та всі документи щодо його виконання підписані неуповноваженою особою, про що був обізнаний відповідач. Додатково позивач також зазначив, що заборгованість за виконані відповідачем ремонтні роботи у розмірі 29908,39 грн. взагалі не обліковується по бухгалтерському обліку управління.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно із зазначеними вимогами зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, а згідно ч. 3 ст. 92 цієї статті орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 5.2 Положення про Управління майном Сумської обласної ради (нова редакція), затвердженого рішенням обласної ради шостого скликання від 27.07.2012 управління очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади обласною радою. На час відсутності начальника управління його обов'язки виконує заступник.
Судом також встановлено, що відповідно до табелів робочого часу працівників управління за вересень 2013 року начальник управління майном Сумської обласної ради ОСОБА_3 протягом вересня 2013 року перебував на робочому місці та здійснював безпосереднє керівництво діяльністю управління.
У договорі підряду № 11, підписаному сторонами 18.09.2013, тобто у період здійснення начальником управління своїх повноважень, як особа, уповноважена на його підписання з боку замовника, вказаний саме начальник управління ОСОБА_3 Даний договір та усі пов'язані з ним документи підписані однією і тією ж особою, скріплені печаткою позивача, відтак відповідач не мав підстав мати сумніви стосовно приналежності підпису на вищевказаних документах іншій особі, ніж у них зазначено. Також, позивачем не доведено той факт, що відповідач знав чи мав знати, що договір зі сторони позивача підписаний іншою особою - заступником начальника управління - ОСОБА_2
Відповідно до абзаців 6, 7 пункту 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Відповідно до пункту 3.4 цієї ж Постанови наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що сам договір і наступні складені на його виконання документи скріплені печаткою позивача, яка зі слів заступника начальника управління майном Сумської обласної ради та наданих представником позивача пояснень перебувала у розпорядженні начальника управління та іншим особам не передавалась.
Також встановлено, що договір підряду № 11 від 18.09.2013 та всі документи, пов'язані з виконанням цього договору, підписував особисто заступник начальника - ОСОБА_2 у присутності безпосереднього керівника - ОСОБА_3, хоча у якості повноважної особи на цих документах був зазначений ОСОБА_3, і обидва усвідомлювали цей факт. Крім цього, ОСОБА_2 в судовому засіданні наголосив, що після підписання договору та інших документів, складених на його виконання, ОСОБА_3 скріплював їх печаткою установи.
Колегія суддів звертаю увагу на наявність в матеріалах справи доказів виконання договору підряду № 11 від 18.09.2013.
Так, пунктами 8.1, 8.2 укладеного договору сторони погодили порядок здачі-прийняття робіт, зокрема по закінченню виконання робіт підрядник повідомляє про це замовника, який у свою чергу зобов'язаний організувати та розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом здачі-прийому виконаних робіт, підписаним обома сторонами.
Вартість робіт відповідно до пункту 4.2 договору підряду № 11 визначена договірною ціною та локальним кошторисом і становить 29908,80 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного договору підряду сторонами у справі були складені та підписані і скріплені печатками наступні документи: договірна ціна, об'єктний кошторис № 2-1, зведений кошторисний розрахунок, локальний кошторис № 2-1-1, відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, дефектний акт, акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.09.2013-30.09.2013.
Представником відповідача також був поданий суду акт звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами, укладений між сторонами у справі станом на 01.01.2014, у якому відображена сума заборгованості у розмірі 29908,39 грн. та зазначено, що це є заборгованість саме за договором підряду № 11 від 19.08.2013. Даний акт також підписаний представником позивача та скріплений його печаткою.
Слід зазначити, що позивачем факт виконання відповідачем підрядних робіт не спростований належними доказами, а також не доведено належними та допустимими доказами виконання підрядних робіт за іншим правочином.
Отже, факт підписання акту договірної ціни, об'єктів кошторис, зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, локального кошторису, відомостей ресурсів до локального кошторису, дефектного акту та акту приймання виконання будівельних робіт без жодних зауважень свідчить про наступне схвалення спірного правочину від імені юридичної особи - Управління майном Сумської обласної ради.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в обґрунтування заявлених вимог про визнання недійсним з моменту укладання договору підряду № 11 від 18.09.2013, посилається на положення ч. 1 ст. 231 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої сторони, визнається судом недійсним.
При цьому, такий вплив повинен бути реальним, а не існувати в уявленні особи.
Проте, позивачем не доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування даної норми в якості підстави для визнання правочину недійсним.
Натомість, як вбачається з протоколу судового засідання від 21.07.2016, заступник начальника Управління майном Сумської обласної ради ОСОБА_2, викликаний у судове засідання для дачі пояснень у порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, повідомив, що дійсно, договір підряду № 11 від 18.09.2013, а також всі документи, пов'язані з виконанням цього договору, підписував особисто у присутності свого безпосереднього керівника - ОСОБА_3, хоча у якості повноважної особи на цих документах був зазначений ОСОБА_3, і обидва усвідомлювали цей факт. Крім цього, ОСОБА_2 наголосив, що печатка, якою скріплені всі вищезазначені документи, знаходилась у начальника Управління майном Сумської обласної ради - ОСОБА_3, іншим особам не передавалась. Після підписання договору та інших документів, складених на його виконання, ОСОБА_3 скріплював їх після проставлення підпису ОСОБА_2 печаткою установи.
Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України ( в редакції на момент вчинення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Судом апеляційної інстанції достеменно встановлено, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме: зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі; спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним з причин перевищення повноважень представником позивача.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
В даному випадку позивач не довів, що спірний договір не відповідає його волевиявленню, внутрішній волі та суперечить вимогам закону.
Таким чином, в даному випадку відсутні докази наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків та які є підставою для визнання договору недійсним.
Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.
Згідно ст. 1 ГПК України особи, визначені цією статті мають право звертатися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Оже, вимога про визнання правочину недійсним повинна співвідноситься з вимогами ст. 1 ГПК України.
Таким чином, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.
В даному випадку зміст договору не суперечить діючому законодавству, сторони при його укладенні дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договорів, та своїми діями щодо наступного схвалення умов договору підтвердили (виконання відповідачем підрядних робіт), те, що спірний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обох необхідних умов для визнання договору недійсним (порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону), а отже і про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Сумської області від 21.07.16 року у справі № 920/98/16 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Управління майном Сумської обласної ради, м. Суми залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 21.07.2016 року у справі № 920/98/16 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Білецька А.М.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Істоміна О.А.