04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" вересня 2016 р. Справа№ 910/9003/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Отрюха Б.В.
Михальської Ю.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Чеботарьова І.Т. - представник
від відповідача: Поштар Т.П. - представник
від третьої особи: не з"явився
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області"
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 22.06.2016р.
у справі № 910/9003/16 ( суддя Л.Г. Пукшин)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області"
про стягнення 255 248,40 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі № 910/9003/16 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 93158 грн. 54 коп. пені, 152 355 грн. 49 коп. інфляційних втрат, 9734 грн. 37 коп. - 3 % річних та 3828 грн. 73 коп. судового збору.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 90 210, 11 грн. пені, 136 160, 49 грн. інфляційних втрат, 9 576, 00 грн. 3% річних та 3 828, 73 грн. судового збору враховуючи майновий стан відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, також апелянт вважає, що місцевим судом порушено норми матеріального права, у зв'язку із чим оскаржуване рішення має бути скасовано.
Апелянт вважає, що позивачем невірно розраховано 3% річних, пені та інфляційних втрат, оскільки за розрахунком відповідача сума 3% річних складає 9 576, 00 грн., пені - 90 210, 11 грн., інфляційних втрат 136 160, 49 грн.
Крім того, апелянт просить суд зменшити штрафні санкції вдвічі відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, враховуючи складне фінансове становище підприємства, оскільки сплата всієї суми призведе до зупинення діяльності державного підприємства та його неплатоспроможності взагалі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, колегія встановила наступне.
28 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець за умовами договору) та Державним підприємством "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області" ( покупець за умовами договору) було укладено договір № 2208/14-БО-41 на купівлю-продаж природного газу.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 2.1. укладеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 319,3 тис. куб. м.
Як встановлено п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Згідно з п. п. 5.1. - 5.4. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 17.11.2014 до договору № 2208/14-БО-41) 5100,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: податок на додану вартість за ставкою -20%, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 440,04 грн. з ПДВ, до сплати за 1000 куб.м. природного газу 6682,44 грн. з ПДВ. У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ та/або тарифів на його транспортування вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Пунктом 6.1. договору сторонами визначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Місцевим господарським судом вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 1003846,42 грн. Наведений факт підтверджується актами передачі-приймання природного газу:
- від 31.01.2014 за січень 2014 на суму 147951,88 грн.;
- від 28.02.2014 за лютий 2014 на суму 168246,95 грн.;
- від 31.03.2014 за березень 2014 на суму 124703,59 грн;
- від 30.04.2014 за квітень 2014 на суму 27793,29 грн.;
- від 31.05.2014 за травень 2014 на суму 7530,52 грн.;
- від 30.06.2014 за червень 2016 на суму 3783,11 грн.;
- від 31.07.2014 за липень 2014 на суму 2208,89 грн.;
- від 31.10.2014 за жовтень 2014 на суму 11530,46 грн.;
- від 30.11.2014 за листопад 2014 на суму 156275,54 грн.;
- від 31.12.2014 за грудень 2014 на суму 353822,19 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток (засвідчені копії наявні в матеріалах справи).
Позивач зазначає, що покупцем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням пунктів 6.1 та 6.2 договору, що вбачається з довідки по операціях по підприємству за період з 01.01.14 по 31.12.15, що міститься в матеріалах справи.
Станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ погашена.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строків оплати товару, які закріплені у п. 6.1 Договору. Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, розмір якої складає 93158,54 грн., а також відповідальності шляхом стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 9734,37 грн., втрат від інфляційних процесів в розмірі 152355,49 грн.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що несплата відповідачем вартості отриманого товару по договору купівлі-продажу природного газу від 28 січня 2014 року є порушенням договірних зобов'язань та вимог ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором купівлі- продажу природного газу здійснював неналежним чином, оскільки допускав наявність прострочення платежів. При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або кількості отриманого по перерахованим актам газу, які б давали відповідачу підстави затримувати оплату.
Як передбачено п. п.7.2. договору № 2208/14-БО-41 у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.3 договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 93 158,54 грн. пені, 152 355,49 грн. інфляційних нарахувань та 9 734,37 грн. - 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань по договору по кожному звітному місяцю окремо, даний розрахунок перевірений судом апеляційної інстанції та є цілком вірним, а тому доводи апеллянта щодо неправильного розрахунку позивачем позовних вимог колегією відхиляються повністю, як необгрунтовані.
Апелянт також просив суд апеляційної інстанції зменшити розмір штрафних санкцій вдвічі.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Поняття неустойки визначено у статті 549 ЦК України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, зазначена вище норма передає право суду зменшити розмір неустойки за виняткових обставин.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представника позивача, який заперечує проти зменшення розміру пені, колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача оскільки апелянтом не надано суду доказів винятковості обставин, які заслуговують на увагу, причин неналежного виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення зобов»язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, зазначене клопотання не було заявлено в суді першої інстанції і не було предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків господарського суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області" на рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2016р. у справі № 910/9003/16 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2016р. у справі № 910/9003/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/9003/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Б.В. Отрюх
Ю.Б. Михальська