14.09.2016 р. Справа№ 914/2339/16
Суддя Долінська О.З., розглянувши матеріали
Позовної заяви: Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло», смт. Шкло, Яворівський р-н.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП ЕНЕРГОТЕК» с. Циркуни, Харківська обл.
про: розірвання договору поставки та стягнення (повернення) грошових коштів
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП ЕНЕРГОТЕК» про: розірвання договору поставки та стягнення (повернення) грошових коштів.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її повернення без розгляду зважаючи на наступне.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до Інформаційного листа Державної судової адміністрації України від 10.11.2011р №12-6621/11, документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписана уповноваженою посадовою особою банку і скріплена печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви. При сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.
Сплата судового збору за розгляд справи судом є передумовою розгляду справи.
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором. Крім того, платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати судового збору.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У пункті 2.10. Постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Зокрема, за поданим у здійсненні виконавчого провадження позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону України "Про виконавче провадження") судовий збір сплачується таким чином, як зазначено в абзаці першому цього підпункту.
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір, що становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ( ч. 1, п.п. 2 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI “Про судовий збір”).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Як вбачається із матеріалів доданих до позовної заяви , то позивачем долучено оригінал платіжного доручення № 1112 від 26.08.2016 р. про сплату судового збору в сумі 3234, 00 грн. за вимогу майнового характеру . Доказів сплати судового збору за вимогу майнового характеру не додано.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що згідно ч.1 та ч.2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Виходячи з того, що позивачем не подано доказів сплати судового збору за вимогу немайнового характеру у встановлених порядку та розмірі позовна заява підлягає поверненню без розгляду, відповідно до п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.
Керуючись п. 4 ч.1 ст. 63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП ЕНЕРГОТЕК» про розірвання договору поставки та стягнення (повернення) грошових коштів і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Згідно із ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток для позивача: позовна заява з додатками та поштовий конверт на 21 аркушах.
Суддя Долінська О.З.