номер провадження справи 30/1/15-12/90/15
07.09.2016 Справа № 905/4209/14-908/4058/14
Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді - Корсун В.Л., Проскуряков К.В.,
за участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 905/4209/14-908/4058/14
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Бетон Нова”, м. Дебальцеве
про стягнення 45219689,42 грн.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.10 р., протоколом автоматичного перерозподілу справи між суддями від 15.04.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Кагітіної Л.П. на лікарняному, справу № 905/4209/14-908/4058/14 передано на розгляд судді Смірнову О.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2015 року за обопільним клопотанням представників сторін строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 30.06.2015 року.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № 01-04/262/15 від 01.07.2015 року призначений розгляд справи № 905/4209/14-908/4058/14 колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Корсун В.Л., Соловйов В.М.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № 01-04/368/15 від 25.08.2015 року змінено склад колегії, для розгляду справи було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Корсун В.Л., Проскуряков К.В.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” звернулося до Приватного акціонерного товариства “Бетон Нова” про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15-93/17-4875/07 від 05.11.2007 року всього станом на 28.05.2014 року в гривневому еквіваленті на суму 34617863,53 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 30001493,11 грн., заборгованості за процентами в сумі 1050192,77 грн., пені за простроченим кредитом в сумі 2041912,50 грн., пені за простроченими процентами в сумі 1520107,12 грн., пені за простроченою комісією в сумі 4158,03 грн.
Ухвалою господарського суду від 20.01.2015 року зупинено провадження у справі № 905/4208/14-908/4058/14 до розгляду касаційної скарги ПрАТ “Бетон-Нова” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року у справі № 905/4208/14-908/4058/14.
21.01.2015 року на адресу суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали від 05.01.2015 року.
Ухвалою господарського суду від 26.02.2015 року на підставі ст. 79 ГПК України поновлено провадження у справі № 905/4208/14-908/4058/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.03.2015 року о 10:30.
20.03.2015 року на адресу суду від позивача надійшов супровідний лист про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2015 року за клопотанням представника позивача строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 20.04.2015 року.
До прийняття рішення у справі, а саме 10.04.2015 року, позивач на підставі ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що на теперішній час згідно умов кредитного договору строк остаточного повернення всіх отриманих коштів у відповідача настав, у зв'язку з чим збільшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 15-93/17-4875/07 від 05.11.2007 року, яка станом на 27.03.2015 року складає 104059304,64 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 27.03.2015 року складає 42614052,96 грн. та 4044265,44 грн., що разом складає 46658318,40 грн., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 87774994,96 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 27.03.2015 року складає 35944737,98 грн., заборгованість за процентами в сумі 12773033,61 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 27.03.2015 року складає 5230686,00 грн., пеня за простроченим кредитом в сумі 2028461,51 грн., пеня за простроченими процентами в сумі 2011645,90 грн., пеня за простроченою комісією в сумі 4158,03 грн., три проценти річних за кредитом в сумі 1038881,19 грн., три проценти по процентам в сумі 399021,68 грн., три проценти за комісією в сумі 727,12 грн.
Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п. п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).
Разом з тим, із заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що заявник просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства “Бетон Нова”, , три проценти річних в загальній сумі 1438629,99 грн., що передбачено ст. 625 ЦК України.
Відповідно до положень пунктів 3.10, 3.11 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (із змінами та доповненнями), визначено, що, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом.
Так, дослідивши подану заяву позивача в частині вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що оскільки такі вимоги не були заявлені в позовній заяві, то фактично йдеться про подання іншого позову, який повинен відповідати вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, тому в цій частині заява не приймається судом до розгляду.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами, пені за простроченими процентами та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”. Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, з якої спір вирішується судом по суті, а саме вимоги про стягнення з відповідача:
- заборгованості за кредитом в сумі 87774994,96 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 27.03.2015 року складає 35944737,98 грн.,
- заборгованості за процентами в сумі 12773033,61 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 27.03.2015 року складає 5230686,00 грн.,
- пені за простроченим кредитом в сумі 2028461,51 грн.,
- пені за простроченими процентами в сумі 2011645,90 грн.,
- пені за простроченою комісією в сумі 4158,03 грн., що разом складає 45219689,42 грн.
17.04.2015 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття до місця проведення судового засідання за станом здоров'я. Разом з тим відповідач просить зобов'язати позивача надіслати позовну заяву та додану до неї документи на електронну адресу представника ПрАТ «Бетон Нова» ОСОБА_1 - Bystrov.062@outlook.com.
26.05.2015 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на дату, визначену судом з урахуванням часу для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи та подання змістовного відзиву на позовну заяву. У клопотанні вказує, що ПрАТ «Бетон Нова» не ознайомлено з матеріалами справи та не отримувало будь-яких документів, за якими порушено провадження у вказаній справі, у т.ч. позовної заяви, відтак позбавлено можливості захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
11.06.2015 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, за змістом якого останній просить витребувати у позивача оригінали кредитного договору про відкриття мультивалютної лінії № 15-83/17-4875/07 від 05.11.2007 року з усіма договорами про внесення змін. В обґрунтування вказаного клопотання вказує, що надані позивачем копії договорів є недостовірними та не можуть розцінюватися судом як належний та допустимий доказ, а оригінали вказаних документів можуть підтвердити та/або спростувати наявні в матеріалах справи копії.
Вказане клопотання відповідача задоволено судом про що свідчить винесена ухвала від 11.06.2015 року, якою витребувані у позивача вказані документи.
Відповідач у справі - Приватне акціонерне товариство “Бетон Нова”, 11.06.2015 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- стверджує, що не укладав з позивачем кредитного договору № 15-83/17-4875/07 від 05.11.2007 року та договорів про внесення змін до нього, представниками відповідача не підписувалися та не скріплювалися печатками, ані договір, ані договори про внесення змін до нього;
- вбачає, що надані копії кредитного договору та договорів про внесення змін до нього недостовірними, а походження зазначених копій договору відповідачу невідомим;
- у позивача відсутні будь-які права, а у відповідача - будь-які зобов'язання, що були б пов'язані з кредитним договором та/або договорами про внесення змін до договору, а відтак в силу дії ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України не має цивільних обов'язків сплати ані заявлених позивачем 46658318,40 грн., ані іншої суми грошових коштів за договором. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
30.06.2015 року на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній повідомляє, що відповідно до п. п. 2.12, 2.13, 3.2.8 кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-83/17-4875/07 від 05.11.2007 року договірне списання коштів з будь-яких рахунків позичальника за період з 27.03.2015 року за кредитним договором банком не проводилось.
30.06.2015 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання згідно приписів ст. 41 ГПК України про призначення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи з посиланням на ті обставини, що відповідач не має відомостей щодо походження кредитного договору та інформації щодо його укладання відповідачем/представниками відповідача і вважає, що кредитний договір ним не укладався з підстав того, що його представниками не підписувався вищенаведений кредитний договір, а відтак він не може розцінюватися як належний та допустимий доказ. Звертає увагу на те, що від вирішення питання про належність/неналежність підписів представників (підписантів) відповідача на кредитному договорі залежить вирішення питання про те, чи укладався вказаний договір взагалі. Крім того вказує, що встановлення, що підпис на кредитному договорі вчинено неуповноваженою особою буде підставою для визнання кредитного договору неукладеним й нікчемним, а відтак будуть відсутні законодавчі підстави для задоволення заявлених позовних вимог позивача. Просить призначити у справі судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу, доручивши її проведення експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертизи поставити наступні питання:
- «Чи підписувався представниками Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» кредитний договір № 15-83/17-4875/07 від 05.11.2007 року між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та Приватним акціонерним товариством «Бетон Нова», а також договори про внесення змін до кредитного договору № 15-83/17-4875/07 від 05.11.2007 року?
- Чи нанесено відтиски печатки від імені Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» на кредитному договорі № 15-83/17-4875/07 від 05.11.2007 року та договорах про внесення змін до кредитного договору № 15-83/17-4875/07 від 05.11.2007 року?»
Розглянувши подане клопотання суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону “Про судову експертизу” № 4038-ХІІ від 25.02.1994 року судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Частиною 1 ст. 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
При цьому згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” № 4 від 23.03.2012 року судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Разом з тим умовами п. 5 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Отже, клопотання про призначення судової експертизи, заявлене стороною у справі, повинно ґрунтуватися на певних доводах з наданням відповідних доказів.
Як вбачається з матеріалів справи клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи мотивоване тим, що кредитний договір ним не укладався з підстав того, що його представниками не підписувався вищенаведений кредитний договір. Проте, крім усних заперечень відповідача з приводу факту підписання кредитного договору та договорів про внесення змін до нього, дійсності його підписів на кредитному договорі та договорах про внесення змін до нього, інших будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу підроблення його підпису на вказаних документах, порушення кримінального провадження за даним фактом або доказів оскарження факту укладання кредитного договору № 15-83/17-4875/07 від 05.11.2007 року суду не надано.
16.07.2015 року до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення судових почеркознавчої та технічної експертиз, в якому останній зазначає:
- судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування;
- сам факт призначення вказаних експертиз має бути аргументовано доведений суду, чого не було встановлено в клопотанні про призначення експертизи;
- представник ПАТ «Бетон Нова» в своєму клопотанні взагалі проігнорував та не зазначив необхідність застосування такого виду отримання доказу, як висновок експерта, причини неможливості отримання зазначених даних іншим способом отримання доказів, як вказаний доказ може вплинути на законність та обґрунтованість прийняття рішення у справі, чому суд не може встановити зазначені факти безпосередньо при розгляді справи в судовому засіданні;
- вважає за доцільне залучити до заперечень в якості додатків копії документів, які підтверджують схвалення правочину (укладання кредитного договору) керівництвом боржника, а саме: адресований керівництву ПАТ «Промінвестбанк» відзив від 01.07.2014 року за підписом голови правління ПАТ «Бетон Нова» ОСОБА_2, зі змісту якого вбачається, що керівник підприємства боржника ще рік потому - 01.07.2014 року не заперечує проти існування кредитної заборгованості перед ПАТ «Промінвестбанк», а також касаційна скарга № 1/28/14 від 28.12.2014 року на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року, зі змісту якої вбачається, що станом на грудень 2014 року ПАТ «Бетон Нова» через свого представника намагається уникнути виконання взятих на себе кредитних зобов'язань через оскарження судових рішень;
- зі змісту касаційної скарги вбачається, що жодних посилань на те, що ПАТ «Бетон Нова» не має відомостей щодо походження кредитного договору та інформації щодо його укладення сторонами не має;
- відповідачем не надано переконливих доказів про необхідність застосування спеціальних знань для призначення у справі судових почеркознавчої та технічної експертиз. Просить відмовити в задоволенні вказаного клопотання відповідача.
09.09.2015 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання згідно приписів ст. 41 ГПК України про призначення у справі судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій, на вирішення якої необхідно поставити наступні питання:
- Чи підтверджується документально видача Приватному акціонерному товариству “Бетон Нова” кредиту в сумі 87774 994,46 грн. за кредитним договором № 15-93/17-4875/07 від 05.11.2007 року (з урахуванням договорів про внесення змін до нього), укладеним між Приватним акціонерним товариством “Бетон Нова” та Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк”? Якщо не підтверджується то в якій сумі?
- Який фактичний залишок заборгованості за кредитним договором № 15-93/17-4875/07 від 05.11.2007 року (з урахуванням договорів про внесення змін до нього), укладеним між Приватним акціонерним товариством “Бетон Нова” та Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк”?
09.09.2015 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що додатковою угодою від 20.12.2013 року встановлено графік повернення наданих кредитних коштів, зокрема при кредитній лінії у розмірі 87774994,46 рос. рублів станом на 01.05.2014 року ліміт кредитної лінії повинен складати 84974994,46 рос. рублів, станом на 01.06.2014 року - 82174994,46 рос. рублів. Отже в останній день кожного місяця відповідач мав сплачувати 2800000,00 грн. рос. рублів, однак як вбачається з розрахунку заборгованості 30.04.2014 року відповідач не сплатив 2800000,00 рос. рублів, і починаючи з 01.05.2014 року вказана сума віднесена на рахунки простроченої заборгованості. Пояснює, що кожного першого числа на рахунки простроченої заборгованості віднесена сума, яка мала бути сплачена відповідачем згідно графіка, встановленого додатковою угодою. Вказує, що останнє погашення тіла кредиту відбулося 04.10.2013 року у розмірі 986792,83 рос. рублів. При цьому зазначає, що в розрахунку заборгованості за процентами відображені періоди, за які відповідачу нараховували відсотки за неправомірне користування кредитом, а саме, виходячи з процентної ставки 14%, зокрема це період: 08.02.2013 - 19.02.2013 року, 20.02.2013 року - 26.02.2013 року, 27.11.2013 року - 27.11.2013 року, 28.11.2013 року - 30.11.2013 року, 01.12.2013 року - 05.12.2013 року, 31.10.2014 року - 26.03.2015 року. Разом з тим вказує, що відповідач здійснював погашення відсотків по простроченому кредиту до 20.12.2013 року, остання сума у розмірі 986792,83 рос. рублів надійшла 20.12.2013 року, остання дата погашення процентів по строковому кредиту 26.06.2014 року у розмірі 38214,47 рос. рублів. Після вказаних вище дат відповідач не здійснював погашення кредитної заборгованості.
Ухвалами господарського суду Запорізької області від 09.09.2015 року у справі № 905/4209/14-908/4058/14 з метою вирішення питань, які потребують спеціальних знань, для повного, об'єктивного та всебічного розгляду спору у даній справі призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) та зупинено провадження у справі.
29.09.2015 року на адресу суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз разом із супровідним листом № 13032-15 від 24.09.15 р. були повернуті матеріали справи № 905/4209/14-908/4058/14 без виконання судової економічної експертизи у зв'язку з надмірною завантаженістю експертів-економістів по виконанню експертиз, призначених у кримінальних, цивільних справах та за ухвалами господарських і адміністративних судів. Разом з тим у вказаному листі Київський науково-дослідний інститут судових експертиз просить направити матеріали справи № 905/4209/14-908/4058/14 для проведення судової економічної експертизи до експертної установи за зоною обслуговування, а саме до Дніпропетровського НДІСЕ, оскільки Дніпропетровським НДІСЕ первинна експертиза не проводилась.
Ухвалою господарського суду від 07.10.2015 року провадження у справі було поновлено та призначено судове засідання на 20.10.2015 о 15:30.
26.10.2015 року до суду від позивача надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній повідомляє, що не заперечує проти проведення експертизи Дніпропетровським НДІСЕ з покладанням на відповідача обов'язку оплати витрат з проведення судової економічної експертизи.
Безпосередньо в судовому засіданні 03.11.2015 року представник відповідача надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що зауважень щодо заміни експертної установи не має та погоджується з пропозицією щодо проведення судової економічної експертизи у справі саме Дніпропетровським НДІСЕ.
Ухвалами господарського суду Запорізької області від 03.11.2015 року з метою вирішення питань, які потребують спеціальних знань, для повного, об'єктивного та всебічного розгляду спору у даній справі у справі № 905/4209/14-908/4058/14 призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження.
01.12.2015 року на адресу суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 09/5714/15/5552 від 23.11.2015 року, в якому останній зазначає, що у зв'язку зі значною завантаженістю експертів з економічних досліджень, виконання експертизи може бути здійснено лише у строк, що перевищує 90 календарних днів, у зв'язку з чим з посиланням на п. 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 р. № 53/5, просить розглянути питання про узгодження проведення експертизи у зазначений вище строк.
15.12.2015 року на адресу суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз разом із супровідним листом № 09/5714/15/5655 від 30.11.2015 року надійшло клопотання, в якому останній з посиланням на приписи ст. 31 ГПК України для виконання судово-економічної експертизи просить надати додаткові матеріали (оригінали або належним чином завірені копії).
Ухвалою господарського суду від 11.01.2016 року провадження у справі було поновлено та призначено судове засідання на 20.01.2016 року о 14:30.
20.01.2016 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Вказане клопотанні позивача було задоволено судом про що свідчить винесена ухвала від 20.01.2016 року, якою відкладений розгляд справи на 27.01.2016 року о 10:30.
20.01.2016 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день з урахуванням часу, необхідного сторонам для підготовлення та представлення в суд витребуваних документів.
27.01.2016 року від відповідача до суду надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що отримав від Дніпропетровського НДІСЕ рахунок № Рах-1193 від 26.11.2015 року про оплату вартості судової експертизи в розмірі 22170,00 грн., однак у зв'язку з арештом рахунків ПАТ «Бетон Нова» відповідач не мав можливості особисто здійснити оплату вартості експертизи. Вказує, що з метою оплати вартості експертизи за попереднім погодженням з Дніпропетровським НДІСЕ уклав 28.12.2015 року договір доручення з ТОВ «ОСОБА_3 Інтернешнл» на оплату вартості судової експертизи, яку було проведено 28.12.2015 року в сумі 22176,00 грн.
27.01.2016 року на адресу суду від відповідача надійшли витребувані документи на виконання ухвали від 11.01.2016 року.
27.01.2016 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що надав частково витребувані судом документи, втім оскільки відповідач знаходиться в зоні проведення АТО у позивача відсутня можливість доступу до кредитної справи, ряд документів позивач фізично надати не має змоги. Просить продовжити строк розгляду справи на 15 днів.
Безпосередньо в судовому засіданні 27.01.2016 року представник відповідача надав пояснення, в яких зазначає, що іншу частину документів: виписки банку про рух коштів по кредиту, платіжні документи, журнали-ордери, головну книгу за період 2007-2015 рік, які велися на підприємстві в електронному вигляді, надати не може у зв'язку з викраденням з території заводу оргтехніки, на якій зберігалася інформація, під час ведення активних бойових дій. Проте звертає увагу на те, що документи, які відповідач не зміг надати, витребувалися від позивача, який надав їх через канцелярію суду. Просить продовжити розгляд справи відповідно до ст. 69 ГПК України, погодити судовому експерту проведення експертизи в строк понад 90 днів.
01.02.2016 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній повідомляє про неможливість прибуття в судове засідання у зв'язку з хворобою. Просить провести засідання без особистої участі його представника, погодити клопотання судового експерта про проведення судової економічної експертизи в строк понад 90 днів, матеріали справи та витребувані документи направити судовому експерту для проведення експертизи.
Ухвалами господарського суду Запорізької області від 01.02.2016 року у справі № 905/4209/14-908/4058/14 з метою вирішення питань, які потребують спеціальних знань, для повного, об'єктивного та всебічного розгляду спору у даній справі, клопотання експерта про надання додаткових доказів для проведення експертизи у справі було задоволено, судом погоджено строк проведення експертизи понад 90 календарних днів, обмеживши його терміном не більше 100 календарних днів та зупинено провадження.
На адресу суду 31.08.2016 року від експертної установи надійшли матеріали справи № 905/4209/14-908/4058/14 разом із висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Ухвалою господарського суду від 31.08.2016 року провадження у справі було поновлено та призначено судове засідання на 07.09.2016 року о 12:30.
Представники сторін в судове засідання 07.09.2016 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:
Позовні вимоги мотивовано тим, що 05.11.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, далі - ОСОБА_4, та Закритим акціонерним товариством “Бетон Нова”, далі - Позичальник, був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/17-4875/07, далі Договір.
До вказаного ОСОБА_4 між сторонами були укладені договори про внесення змін від 14.11.2007 року, від 04.12.2007 року, від 10.01.2008 року, від 15.01.2008 року, від 18.01.2008 року, від 26.11.2010 року, від 17.10.2011 року, від 08.02.2013 року, від 18.03.2013 року, від 20.12.2013 року.
Відповідно до п. 1.1. ОСОБА_4 (з урахуванням редакцій договорів про внесення змін до ОСОБА_4 від 18.01.2008 року, 26.10.2010 року та від 20.12.2013 року) ОСОБА_4 на умовах наявності вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування у доларах США, Євро, російських рублях та в національній валюті у сумі, яка не може перевищувати 99305296,00 (дев'яносто дев'ять мільйонів триста п'ять тисяч двісті дев'яносто шість) російських рублів (ліміт кредитної лінії) на умовах, передбачених цим ОСОБА_4, далі «кредит» або «кредитна лінія». З 26.11.2010 року режим кредитної лінії - невідновлювальна мультивалютна кредитна лінія, ліміт кредитування встановлюється по заборгованості в рублях РФ 89166149,25 рос. рублів, по заборгованості в гривні 504073,78 грн. З 20.12.2013 року режим кредитної лінії - невідновлювальна мультивалютна кредитна лінія, ліміт кредитування встановлюється по заборгованості в російських рублях 87774994,46 російських рублів.
Згідно з п. 1.2. ОСОБА_4 (в редакції договору про внесення змін до ОСОБА_4 від 20.12.2013 року) дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 31 жовтня 2014 року, або 10 днів з моменту настання випадків, передбачених в п. 3.3.4 Кредитного договору. Повернення кредиту повинно здійснюватися Позичальником частинами відповідно до графіку. У разі, якщо встановлена кредитним договором дата (останній день строку) повернення кредиту або його частини припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то Позичальник здійснює повернення кредиту або його частини, передбаченої графіком погашення кредиту, не пізніше останнього робочого дня, що передує цьому вихідному, святковому або неробочому дню. Позичальник здійснює повернення кредиту шляхом перерахування коштів на рахунок № 37398620355531/980, № 37397620355532/643, № 37395620355534/643, відкриті у ПАТ «Промінвестбанк» («Обласне відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Донецьк, код банку 300012.
Умовами п. 2.1. ОСОБА_4 (в редакції договору про внесення змін до ОСОБА_4 від 04.12.2007 року) сторони визначили, що кредит надається Банком Позичальнику шляхом перерахування позичкових коштів в межах суми, визначеної п. 1.1. цього ОСОБА_4 при кредитуванні в іноземній валюті, на поточний рахунок Позичальника, для подальшої оплати розрахункових документів та/або зарахування на рахунок 2900 для подальшого продажу на біржі та послідуючого зарахування національної валюти на поточний рахунок Позичальника для використання у відповідності із цільовим призначенням кредиту, при кредитуванні в національній валюті шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника на рахунки контрагентів Позичальника відповідно до цільового призначення кредиту та/або оплати розрахункових документів Банку, наданих дорученням Позичальника згідно п. 2.13 кредитного договору. При цьому за згодою Банку допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів в національну валюту згідно з умовами та на цілі, передбачені цим ОСОБА_4.
Відповідно до п. 2.2. (в редакції договору про внесення змін до ОСОБА_4 від 18.03.2013 року), 2.3. ОСОБА_4 проценти за користування кредитом нараховуються Банком, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 14 % (чотирнадцять) відсотків річних за кредитом, наданим у національній валюті, 10,5 % (десять цілих п'ять десятих) відсотків річних - у російських рублях, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. Нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня. Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями. Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному і закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця. Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються Позичальником у валюті, в якій Позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при закінченні терміну дії кредиту - в дату, до якої Позичальник має користуватись кредитом. Проценти, що нараховуються на прострочену заборгованість за кредитом після настання дати остаточного повернення кредиту, що вказана в п. 1.2., сплачуються щоденно. При цьому сторони встановлюють, що зобов'язання Позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 (п'ятого) числі місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів). Проценти, що нараховані за останній календарний місяць терміну дії кредиту, не вважаються простроченими протягом наступних 5 календарних днів після закінчення цього терміну. У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, Позичальник зобов'язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні. Позичальник сплачує Банку комісію за управління кредитом у формі кредитної лінії у розмірі 1000,00 грн., без ПДВ. Комісія за управління Кредитом нараховується Банком та сплачується Позичальником в національній валюті щомісячно 1 (першого) числа місяця за попередній місяць, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного в п. 1.2. цього ОСОБА_4.
Умовами п. п. 2.2. (в редакції договору про внесення змін до ОСОБА_4 від 20.12.2013 року) ОСОБА_4 сторони узгодили, що проценти за користування кредитом нараховуються Банком, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 15,6% (п'ятнадцять цілих шість десятих) відсотків річних за кредитом, наданим у національній валюті, 13,1 % (тринадцять цілих одна десята) відсотків річних - у російських рублях на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом по день повного погашення кредиту. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод «факт/360», виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
Пунктом 3.2.2 ОСОБА_4 передбачений обов'язок Позичальника своєчасно сплачувати плату за кредит, відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим ОСОБА_4, а також суми передбаченої цим ОСОБА_4 неустойки.
Згідно з п. 3.3.4. ОСОБА_4 має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим ОСОБА_4, письмово попередивши про необхідність такої сплати за 10 днів, у випадках, коли Позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених цим ОСОБА_4.
Відповідно до п. п. 5.1., 5.5. ОСОБА_4 цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього ОСОБА_4.
Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов ОСОБА_4 не виконав своїх зобов'язань щодо сплати процентів в порядку, встановленому кредитним договором, внаслідок чого у останнього виникла прострочена заборгованість по сплаті процентів. При цьому зазначає, що звернувся до відповідача згідно п. 3.3.4 ОСОБА_4 з вимогою про повернення кредиту та сплату процентів № 17-01/031 від 16.05.2014 року, втім вказана вимога залишилась без задоволення. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 87774994,96 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 27.03.2015 року складає 35944737,98 грн., заборгованість за процентами в сумі 12773033,61 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 27.03.2015 року складає 5230686,00 грн.
Так, позивач виконав зобов'язання за ОСОБА_4 щодо надання відповідачу кредиту, що підтверджується меморіальними ордерами та виписками по рахунку позивача. Згідно розрахунку заборгованості борг відповідача за кредитом складає 87774994,46 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 27.03.2015 року становить 35944737,98 грн.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем за користування відповідачем кредитними коштами були нараховані відповідачу відсотки за ставками 10,50 % та 13,10 % за строковим кредитом за період з 07.11.2007 року по 30.10.2014 року в сумі 6977963,10 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 27.03.2015 року становить 2857545,67 грн., та відсотки за ставками 10,50 %, 13,10 % та 14% за простроченим кредитом за період з 03.01.2013 року по 26.03.2015 року в сумі 5795070,52 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 27.03.2015 року становить 2373139,33 грн. Разом відповідачу нараховані відсотки в загальній сумі 5230686,00 грн.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, а саме несвоєчасна сплата кредиту, погашення відсотків та комісії позивач намагається стягнути з відповідача пеню за простроченим кредитом за період з 03.01.2013 року по 22.12.2013 року в сумі 2028461,51 грн., пеню за процентами за період з 28.11.2008 року по 26.03.2015 року в сумі 2011645,90 грн. та пеню за комісією за період з 03.11.2008 року по 26.11.2013 року в сумі 4158,03 грн. на підставі п. 4.1. ОСОБА_4. Так, згідно з п. 4.1. ОСОБА_4 за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку за кожний день прострочення пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. У випадку, якщо Банком застосована до Позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується Банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується Позичальником у порядку, передбаченому п. 2.2. цього ОСОБА_4 для нарахування та сплати відсотків, на рахунок, номер якого повідомляється Банком Позичальнику негайно після його відкриття. Відповідно до п. 4.1. ОСОБА_4 (в редакції договору про внесення змін від 18.03.2013 року) ОСОБА_4 за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами був укладений кредитний договір. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 1054 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Згідно з приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави про позику та договір позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 10561 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.
Приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що в п. 2.1. ОСОБА_4 сторони погодили дату остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 31 жовтня 2014 року, або 10 днів з моменту настання випадків, передбачених в п. 3.3.4 Кредитного договору.
Згідно з п. 3.3.4. ОСОБА_4 має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим ОСОБА_4, письмово попередивши про необхідність такої сплати за 10 днів, у випадках, коли Позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених цим ОСОБА_4.
Докази у справі свідчать, що відповідач здійснював часткове погашення тіла кредиту та нарахованих Банком процентів, що підтверджується меморіальними ордерами та виписками по рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи. Втім договірні зобов'язання залишились не виконані в повному обсязі з боку відповідача.
Матеріали справи свідчать, що у відповідності з п. 3.3.4 ОСОБА_4 позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення кредиту та сплату процентів № 17-01/31 від 16.05.2014 року, в якій вимагав протягом 10 календарних днів з моменту одержання даної вимоги сплатити заборгованість у розмірі 90764246,23 рос. рублів, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 87774994,46 рос. рублів та заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 2989251,77 рос. рублів, в тому числі простроченої заборгованості 2510146,59 рос. рублів на рахунки, вказані в кредитному договорі. Вказана вимога була отримана відповідачем 10.06.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 87). Таким чином строк повернення кредитних коштів настав 20.06.2014 року. Втім вказана вимога залишилась без виконання з боку відповідача.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з погашення заборгованості за тілом кредиту, процентами з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ухвалою господарського суду від 03.11.2015 року з метою вирішення питань, які потребують спеціальних знань, для повного, об'єктивного та всебічного розгляду спору у даній справі у справі № 905/4209/14-908/4058/14 призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження.
В матеріалах справи міститься отриманий від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз висновок судово-економічної експертизи № 5714/5715-15 від 26.07.2016 року, в якому надані відповіді на всі поставлені судом питання. Зокрема в результаті дослідження наданих документів експертом встановлено, що підтверджується видача Приватному акціонерному товариству «Бетон Нова» кредиту за кредитним договором № 15-93/17-4875/07 від 05.11.2007 року (з урахуванням договорів про внесення змін) в сумі 99504009,25 рос. рублів (еквівалент 20440534,20 грн.). Також встановлено, що розрахунок заборгованості позичальника ПАТ «Бетон Нова» в сумі 10405930,64 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 27.03.2014 року складає 46658318,40 грн. відповідає умовами укладеного між сторонами кредитного договору № 15-93/17-4875/07 від 05.11.2007 року (з урахуванням договорів про внесення змін), розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Разом з тим експертом також виявлено, що розрахунок заборгованості, здійснений Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не вірний, оскільки містить арифметичні помилки. Так, експертом шляхом проведення розрахунків була визначена заборгованість за тілом кредиту в сумі 87774994,96 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті складає 36575840,20 грн., заборгованість за процентами в сумі 12773033,62 рос. рублів, що в гривневому еквіваленті складає 5332523,10 грн., пеня за простроченим кредитом в сумі 2472966,38 грн., пеня за простроченими процентами в сумі 2332828,01 грн., пеня за комісією в сумі 4156,22 грн.
Приписами ч. 5 ст. 42 ГПК України визначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
З наданого судовим експертом висновку вбачається, що визначена в його розрахунку сума заборгованості за тілом кредиту, процентами, пені за простроченим кредитом та пені за простроченими процентами перевищує відповідні суми, нараховані позивачем та заявлені в позові.
Оскільки клопотань щодо зміни позовних вимог в цій частині, щодо виходу за межі позовних вимог не надійшло, а за загальним правилом господарський суд не має права виходити за межі позовних вимог, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, тому суд дійшов висновку, що в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту, процентами, пені за простроченим кредитом підлягають задоволенню вимоги, заявлені позивачем в позові, а пеня за комісією підлягає задоволенню в розмірі, визначеному у висновку судового експерта.
Позивач довів те, що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, а розмір заборгованості за кредитом в сумі в сумі 87774994,46 рос. рублів, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 27.03.2015 року становить 35944737,98 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 12773033,61 рос. рублів, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 27.03.2015 року становить 5230686,00 грн., підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунками позивача з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Відповідач доказів погашення боргу за кредитом та процентами в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Бетон Нова” заборгованості по кредиту в сумі 87774994,46 рос. рублів, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 27.03.2015 року становить 35944737,98 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 12773033,61 рос. рублів, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 27.03.2015 року становить 5230686,00 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з повернення суми кредиту та процентів з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі. Наданий позивачем розрахунок пені за кредитом за період з 03.01.2013 року по 22.12.2013 року відповідає приписам чинного законодавства України та умовам ОСОБА_4, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за простроченим кредитом в сумі 2028461,51 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені за процентами суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач нарахував відповідачу пеню за простроченими процентами за загальний період з 28.11.2008 року по 26.03.2015 року в сумі 2011645,90 грн.
Однак, приписами ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 84791, Донецька область, м. Дебальцеве, смт. Миронівський, вул. Совєтська, буд. 42.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція згідно п.п. 6 п. 1, п.п. 2 п. 2 якого місто Дебальцеве та смт. Миронівський відносяться до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Тобто, оскільки відповідач здійснював свою господарську діяльність в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, в силу імперативних приписів ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції» вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за простроченими процентами, нарахованими за період з 14.04.2014 року по 26.03.2015 року не підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Бетон Нова” пені за простроченими процентами підлягають задоволенню частково в сумі 1472511,13 грн. за загальний період з 28.11.2008 року по 13.04.2014 року.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за простроченою комісією за період з 03.11.2008 року по 26.11.2013 року, суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню частково в сумі 4156,22 грн. згідно розрахунку судового експерта.
Заперечення відповідача факту укладання з позивачем кредитного договору № 15-83/17-4875/07 від 05.11.2007 року та договорів про внесення змін до нього є безпідставними, необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи, оскільки будь-яких доказів оскарження укладення вказаного договору, визнання його недійсним у справі відсутні. Натомість у справі наявні докази здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, що свідчить про визнання ним правовідносин за кредитним договором № 15-83/17-4875/07 від 05.11.2007 року (з урахуванням договорів про внесення змін до нього) з позивачем.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 07.09.2016 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 599, 627, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 10561 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 231 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” до Приватного акціонерного товариства “Бетон Нова” задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Бетон Нова”, 84791, Донецька область, м. Дебальцеве, смт. Миронівський, вул. Совєтська, буд. 42, код ЄДРПОУ 32406629, на користь:
- Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 00039002, заборгованість по кредиту в сумі 87774994 (вісімдесят сім мільйонів сімсот сімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) рос. рублів 46 коп., що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 27.03.2015 року становить 35944737 (тридцять п'ять мільйонів дев'ятсот сорок чотири тисячі сімсот тридцять сім) грн. 98 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 12773033 (дванадцять мільйонів сімсот сімдесят три тисячі тридцять три) рос. рублів 61 коп., що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 27.03.2015 року становить 5230686 (п'ять мільйонів двісті тридцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 00 коп., пеню за простроченим кредитом в сумі 2028461 (два мільйона двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 51 коп., пеню за простроченими процентами в сумі 1472511 (один мільйон чотириста сімдесят дві тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 13 коп., пеню за простроченою комісією в сумі 4156 (чотири тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 22 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 72208 (сімдесят дві тисячі двісті вісім) грн. 70 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” до Приватного акціонерного товариства “Бетон Нова” про стягнення з останнього пені за простроченими процентами в сумі 539134,77 грн. відмовити.
4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” до Приватного акціонерного товариства “Бетон Нова” про стягнення з останнього пені за простроченою комісією в сумі 1,81 грн. відмовити.
Повне рішення складено - 12.09.2016 року
Головуючий суддя О.Г. Смірнов
Судді В.Л. Корсун
ОСОБА_5
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.