13 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна - ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2016 року,-
Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно та накладеного арешт на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку в житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає директор ТОВ «Академія Наукової Краси» - ОСОБА_5 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2016 року.
В своїй апеляційній скарзі вказує на те, що 15.04.2016 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було вилучене майно, належне ОСОБА_5 . На час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, ОСОБА_5 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у відповіді слідчого на запит адвоката про повернення тимчасово вилученого майна, повідомляється, що ОСОБА_5 у кримінальному провадженні є свідком. Однак, слідчий суддя під час розгляду клопотання, не прийняв до уваги вказані обставини та безпідставно задовольнив клопотання слідчого.
Крім того, враховуючи те, що клопотання слідчого розглядалась без повідомлення власника майна, копія оскаржуваної ухвали отримана представником власника майна лише 18.07.2016 року, отже відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України строк на апеляційне оскарження не пропущено.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не було пропущено, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 20.04.2016 року було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів клопотання слідчого, в провадженні СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві перебуває кримінальне провадження №32016100060000028 від 14.03.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.
20.04.2016 року старший слідчий СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку в житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає директор ТОВ «Академія Наукової Краси» - ОСОБА_5 , з посиланням на те, що санкція ст. 212 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
20.04.2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого частково задоволено та накладено арешт на вказане майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, а тому доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків слідчого судді, колегія суддів вважає безпідставними.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно та накладеного арешт на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку в житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає директор ТОВ «Академія Наукової Краси» - ОСОБА_5 - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна - ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/2627/2016 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1