13 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Лапчевської О.Ф.
при секретарі: Синявському Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», поданою через представника Гурніка АртемаІгоровича, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування,
у лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», в якому просив стягнути з останнього 40 349 грн., що включає в себе несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 18 093, 55 грн.; пеню за несвоєчасну виплату суми страхового відшкодування в розмірі 12 864, 85 грн.; інфляційні втрати в розмірі 8 725, 70 грн. та 3 % річних в розмірі 664, 90 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 15.12.2014 року з вини ОСОБА_3 сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобілі. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1, яким є ОСОБА_3 на час ДТП була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія. 16.12.2014 року він повідомив відповідача про настання страхової події та цього ж дня представники страховика склали акт огляду пошкодження автомобіля. 12.03.2015 року ним було подано до відповідача заяву про отримання страхового відшкодування та додаткові документи на підтвердження проведення відновлюваного ремонту автомобіля за власний рахунок на суму 39 820 грн.. Страхова компанія двома платежами 09.09.2015 року на суму 15 376,45 грн. та 21.09.2015 року на суму 6 350 грн. виплатила йому страхове відшкодування на загальну суму 21 726, 45 грн., а у решті виплати відмовила.
Справа № 752/2017/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/7543/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Антонова Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.03.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» користь ОСОБА_2 недоплачене страхове відшкодування в розмірі 18 093, 55 грн., пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 9 168, 83 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 959, 55 грн. та 3 % річних в розмірі 517 грн.. Зобов'язано ОСОБА_2 передати ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» пошкоджені задні двері від автомобіля НОМЕР_2. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не застосував ст. 35 та п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування», згідно з якою для отримання страхового відшкодування позивач мав протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подати відповідачу заяву про страхове відшкодування. Проте така заява була подана лише 12.03.2015 року. У випадку прострочення подання заяви про виплату страхового відшкодування, граничний термін збільшується на кількість днів такого прострочення та таким терміном є 01.09.2015 року, відтак пеню, інфляційні втрати та 3 % річних варто нараховувати саме з дня граничної виплати. Крім того, вважає, що розмір страхового відшкодування було визначено правильно, позивачу оплачено оцінену шкоду за вирахуванням франшизи, а відтак відповідач не повинен доплачувати будь-які кошти.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Представники позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2014 року по вул. Труханівській в м. Києві ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, під час руху заднім ходом здійснив наїзд на припаркований автомобіль НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_9
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.01.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_3 була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» відповідно до страхового полісу № АІ/2663697, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 50 000 грн., франшиза - 500 грн..
16.12.2014 року позивач звернувся до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з повідомленням про настання страхової події.
12.03.2015 року позивач подав до страховика заяву про отримання страхового відшкодування.
Відповідно до накладної № 27415 від 28.01.2015 року та квитанцій позивач сплатив за деталі та матеріали, необхідні для проведення ремонту автомобіля 32 320 грн. та відповідно до акту здачі - приймання виконаних робіт 7 500 грн. за роботи по відновленню автомобіля.
Відповідач виплатив страхове відшкодування позивачу 08.09.2015 року у розмірі 15 376, 45 грн. та 21.09.2015 року - у розмірі 6 350 грн., що разом складає 21 726,45 грн..
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розмір матеріального збитку не перевищує ліміту страхового відшкодування, передбаченого договором про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000 грн.). Оскільки виплата страхового відшкодування відбулася несвоєчасно, зі страховика на користь позивача підлягають стягненню пеня, інфляційні втрати та 3 % річних за порушення грошового зобов'язання.
Колегія суддів не може повністю погодитися з розміром стягнутих сум з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Пунктами 9.1, 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до ст. 29 цього Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що розмір понесених витрат на відновлення автомобіля, а саме 39 820 грн. підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт від 29.01.2015 року та накладною від 28.01.2015 року. Відповідно до звіту № 94/09/15 про розрахунок вартості відновлювального ремонту, складеного на замовлення відповідача коефіцієнт фізичного зносу автомобіля НОМЕР_2 складає 0.
Оскільки в такому випадку знос автомобіля не враховується, а позивачем надані докази реально понесених витрат на відновлення автомобіля доводи апеляційної скарги про те, що відшкодуванню підлягає лише сума, визначена у звіті колегія суддів вважає необґрунтованими.
Разом з тим, стягуючи розмір страхового відшкодування недоплаченого відповідачем суд першої інстанції не звернув уваги на умови договору страхування та помилково включив до суми страхового відшкодування франшизу у розмірі 500 грн., яка за умовами договору не відшкодовується. Відтак сума стягнення страхового відшкодування підлягає зменшенню до 17 593,55 грн. (39 820 грн. понесені витрати - 21 727,05 грн. сплачене страхове відшкодування - 500 грн. франшиза).
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
За положеннями п. 36.2 та п. 36.5 ст. 36 цього Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Вирішуючи питання про стягнення пені суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заява з усіма відповідними документами була подана позивачем з порушенням строку, встановленого п. 35.1 ст. 35 Закону та не врахував положення п. 36.2 ст. 36 Закону про те, що в такому випадку строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Позивач подав документи відповідачу 12.03.2015 року, а відтак строк прийняття рішення та виплати страхового відшкодування збільшується на кількість днів прострочення.
Відтак розрахунок пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування відраховується з 01.09.2015 року та виглядає наступним чином:
з 01 по 08 вересня 2015 року 39 320 грн. (невиплачене страхове відшкодування) * 0, 148 % (подвійної облікової ставки НБУ) * 8 днів = 465,55 грн.
З 08 по 21 вересня 2015 року 23 943,55 грн. (39 320 - 15 376,45 сплачене страхове відшкодування) * 0,148 % * 14 днів = 496,11 грн.
З 21 по 24 вересня 2015 року включно 17 593,55 грн. (23 943,55-6 350) * 0, 148% * 3 дні = 78,12 грн.
З 25 вересня по 31 жовтня 2015 року (період заявлений позивачем у межах позову) 17 593,55 грн. * 0, 120 % * 37 днів = 781,15 грн.
Разом розмір пені складає 1 820,93 грн.
Відповідно підлягають зменшенню розмір інфляційних втрат та 3 % річних від простроченого грошового зобов'язання, стягнутих судом на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так, інфляційні збитки за вересень складають: від суми недоплаченого страхового відшкодування 23 943, 55 грн. - 550,70 грн. та від суми недоплаченого страхового відшкодування 17 593,55 грн. - 955,35 грн. (коефіцієнт інфляції 1,023). За жовтень 2015 року коефіцієнт інфляції не застосовується.
3 % річних за порушення грошового зобов'язання складають 92,87 грн. , а саме з 1 по 8 вересня від суми 39 320 грн. за 8 днів - 25,85 грн.; з 8 по 21 вересня від суми 23 943,55 грн. за 14 днів - 9,18 грн.; з 22 вересня по 31 жовтня від суми 17 593,55 грн. за 40 днів - 92,87 грн.
Враховуючи викладене рішення суду підлягає зміні із зменшенням стягнутих судом сум розміру вищезазначених сум.
Оскільки розмір судового збору стягнуто у мінімальному розмірі він не підлягає зменшенню у зв'язку із зменшенням розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року змінити зменшити розмір страхового відшкодування з 18 093,55 грн. до 17 593,55 грн., пені з 9 168,83 грн. до 1 820,93 грн., інфляційних збитків з 1 959,55 грн. до 955,35 грн., 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання з 517 грн. до 92,87 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді