Справа № 626/592/16-ц
Провадження № 2/626/293/2016
Іменем України
09.08.2016 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Константинова Д.С.,
за участю секретаря Краєвої О.М.,
позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення частини витрат, понесених на оплату житлово-комунальних послуг, -
ОСОБА_1 подав до Красноградського районного суду позов до ОСОБА_3 про відшкодування вартості комунальних платежів за утримання квартири в розмірі 4 116,18 грн.01.03.2013 року по 31.03.2016 року, стягнення судових витрат.
У позовній заяві зазначено, що позивач, як співвласник у спільній частковій власності житла - квартири за адресою: АДРЕСА_1, ніс витрати по оплаті комунальних платежів, за послуги які надаються організаціями, в т.ч. за централізоване теплопостачання та обслуговування будинку. Однак відповідач, яка є співвласником 1/3 частки житла, хоча і не проживає в даній квартирі, однак постійно ухиляється від оплати за дані послуги та не відшкодовує добровільно понесені витрати за дані послуги позивачем.
Позивач просив позов задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача суму визначеної частини оплачених комунальних послуг.
Представник відповідача позов визнав в частині сум утримання житлового будинку, які сплачені позивачем з квітня 2013 року до березня 2016 року, що становить 706,6 грн. Просив у іншій частині позову відмовити за безпідставністю вимог.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, приходить до висновку що позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 05.05.2006 року на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних долях належить квартира за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно рішення Красногадського районного суду Харківської області від 04.03.2013р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. В даній квартирі залишився проживати ОСОБА_1, однак право власності належить всім трьом особам.
Позов поданий до суду 04.04.2016 року, тому суд, на підставі заяви про застосування строків позовної давності, рахує понесені затрати з квітня 2013 року.
В період з 01.04.2013р. по 31.03.2016р. співвласникам житла - квартири за адресою: АДРЕСА_3 нараховано до сплати комунальних платежів, за послуги які надаються організаціями, в т.ч. за централізоване теплопостачання, що надається Красноградським підприємством теплових мереж в сумі 9346,83 грн. та обслуговування будинку, послугу надає Красноградський РЖЕП на суму 2195,09. Зазначена обставина нічим не спростована. Позивачем відповідно сплачено: КПТМ - 6250,3 грн., Красноградський РЖЕП - 2119,82 грн.
Однак відповідач, який є співвласником житла, хоча і не проживає в квартирі, однак за послуги які надаються без обліку таких послуг, тобто без лічильників, повинна нести витрати солідарно з іншими двома співвласниками за утримання даної квартири, виходячи з такого.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Як слідує з статтей ЦК України, на яку і вірно посилається позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, а саме ст..322 власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дана стаття встановлює презумпцію обов'язку власника, в т.ч. співвласника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню (експлуатації) своєї власності може створювати шкоду для інших осіб.
Договором або законом обов'язок з утримання майна власника може бути покладено на іншу особу. Таким чином, законом або договором тягар по утриманню може бути тимчасово перекладений на інших сторін, але з покладенням на власника обов'язку відшкодувати їм понесені витрати.
Судом не встановлено наявність інших договірних обов'язків співвласників по утриманню майна - даної квартири, а тому суд приходить до висновку про спільне зобов'язання щодо утримання нерухомого майна в рівних обов'язках щодо кожного співвласника.
Серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Це ж і передбачає ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України. Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені відповідними органами.
Стаття 360 ЦК України зобов'язує співвласника відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Із змісту ст. 360 ЦК України вбачається що, якщо один із співвласників відмовиться брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно й вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети. При цьому вказана стаття має на увазі витрати, об'єктивно необхідні для належного функціонування спільного майна, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.
Згідно ст.ст.20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - розмір плати за житлово-комунальні послуги, за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розраховується і встановлюється виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
При цьому утримання будинків і прибудинкових територій полягає у забезпеченні експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством (стаття 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги»).
Особливості регулювання правовідносин у сфері теплопостачання (Закон «Про теплопостачання») також свідчить про те, що послуги з постачання теплової енергії спрямовані не тільки на створення необхідних умов для осіб, які проживають у жилих приміщеннях, а і на збереження санітарно-гігієнічних та ергономічних характеристик житла, які визначають його експлуатаційні якості (підтримання теплового режиму, оптимального рівня вологості тощо).
Таким чином, витрати на утримання будинку та прибудинкової території, аналогічно як і витрати на опалення житла є об'єктивно необхідні для належного функціонування спільного майна та збереження його експлуатаційних якостей, які відповідно до статті 360 ЦК визначаються як витрати на управління, утримання і збереження спільного майна та покладаються на співвласника відповідно до його частки у праві спільної часткової власності.
Оскільки, як вже встановлено судом, такі послуги надавалися до квартири за адресою: АДРЕСА_2, власники якої приймали і використовували дані послуги (без їх обліку), а позивач їх оплачував, то вимога є обґрунтованою в частині стягнення з відповідача із загальної суми витрат, які реально сплатив позивач 8370,12 грн., в частині (третина) - 2790,03 грн.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення частини витрат, понесених на оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 Сергійвни (інн НОМЕР_1) частину витрат на утримання майна, що перебуває у спільній частковій власності на користь ОСОБА_1 (інн НОМЕР_2) в розмірі 2790,03 грн. (дві тисячі сімсот дев'яносто грн., 03 коп.)
Стягнути з ОСОБА_3 Сергійвни (інн НОМЕР_1) понесені судові витрати на користь ОСОБА_1 (інн НОМЕР_2) в розмірі 373,61 грн. (триста сімдесят три грн., 61 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в апеляційний суд Харківської області через Красноградський районний суд.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення.
Суддя