Справа № 640/7224/16-ц
н/п 2/640/1972/16
09 вересня 2016 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Зуб Г.А.,
за участю секретаря Левченко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Відділення №975 АТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення незаконно списаних з рахунку коштів та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення щодо стягнення незаконно списаних з рахунку коштів 7352,60 грн., а також пеню в розмірі 0,1% суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок; стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.; та стягнути судові витрати. В обгрунтування зазначених вимог посилався на наступне. Позивачем був оформлений банківський картковий рахунок №26255007696476 та платіжна картка №5169307501909282 для зарахування заробітної плати та виплат прирівняних до неї, відповідно до Договору-Анкети №11000415626400 від 25.10.2012 року. Окрім вказаного, ніяких інших документів позивач не підписував, та не був ознайомлений під особистий підпис, з заходами безпеки користувачів платіжних карток та можливими ризиками втрати коштів, в результаті проведення неналежних переказів та інших можливих протиправних заволодінь коштами позивача, які знаходились на картковому рахунку банку. Ці відомості є суттєвими та унеможливлювали би ризики втрати коштів. Позивач вважає, що це є порушенням його права як споживача фінансових послуг. Так, 03.03.2016 року без відома позивача та його фізичної участі були здійснені чотири операції за кодами авторизації: 00963В, 07100В, 20790В, 36730В на суми: 1015,00 грн., 3035,00 грн., 3035,00 грн., 267,60 грн., тобто банком здійснено неналежний переказ на загальну суму 7 352,60 грн. Дізнавшись про здійснення неналежного переказу, позивач особисто звернувся 04.03.2016 року з письмовою заявою до банку для застосування локального stop-list, але банк безпідставно відмовив йому в поверненні коштів посилаючись на невідомі йому «Правила банку» та не надав жодних доказів, які б спростовували його доводи про те, що позивач не втрачав банківську картку, іншим особам її не передавав, ПІН-коду нікому не повідомляв, а тому банк зобов'язаний сплатити позивачу ці кошти. Позивач за весь час користування платіжною карткою виконував операції по отриманню готівки лише в банкоматі банку, ніколи не користувався онлайн-сервісами та не користувався Інтернет- банкінгом, не розраховувався карткою у магазинах, ресторанах та інших місцях безготівкового розрахунку, не губив її, не передавав іншим особам, та не повідомляв нікому реквізити картки. Під час використання картки позивач знаходився в приміщенні установи, де розташований банкомат, яким він постійно користувався. А після цього, ховав картку в свій особистий сейф у службовому приміщенні, яке перебуває під цілодобовою охороною та немає доступу сторонніх осіб. Окрім того, внаслідок порушення прав позивача протиправною поведінкою відповідача, позивачеві було завдано моральну шкоду, яка полягає в тривалому невиконанні відповідачем його законних претензій по відшкодуванню незаконно списаних з рахунку коштів, що призвело до необхідності відстоювати свою правову позицію в суді, звертатись в правоохоронні органи, а відповідно, і до душевних страждань через неможливість користуватись грошима, які є єдиним засобом існування, адже інших доходів позивач не має. Позивач є науковцем та викладачем Національного Університету і після втрати коштів, з провини банку та особистого їх бажання перекласти свою провину на позивача, а останній відчуває страждання, знервованість, розчарування, знаходиться і постійній депресії, втратив сон, апетит, радість до життя. Від душевних страждань творча та наукова праця позивача потерпає.
Тому, такі душевні страждання відповідно до ст. 23 ЦК України підлягають відшкодуванню відповідачем, а розмір грошового відшкодування завданої шкоди позивачу повинен становити 50 000 грн. 00 коп.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала повністю, проти його задоволення заперечувала, надала письмові заперечення, в яких вказує, що оскаржувані клієнтом операції були здійснені за допомогою інтернет-сервісу, тобто операції по картковому рахунку проводились дистанційно, при цьому, для здійснення успішної операції клієнт мав послідовно ввести повний номер платіжної картки, строк дії платіжної картки, CVV2/CVC2 код, який міститься на зворотньому боці платіжної картки, а також одноразовий пароль для проведення (підтвердження) операцій, які надсилаються на персональний номер телефону Клієнта визначений у Договорі-анкеті. І лише у випадку правильного введення усіх цих цифрових даних ініційована операція буде проведена відповідною платіжною системою. Усі оскаржувані операції були проведені платіжною системою, із чого випливає, що по кожній з цих операцій були вірно введені усі вище зазначені необхідні реквізити. Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача суми списаних 03.03.2016 року з карткового рахунку Позивача грошових коштів. А щодо відшкодування моральної шкоди, то позивачем не доведено склад цивільного правопорушення, який є обов'язковою умовою стягнення моральної шкоди, а відтак підстав для задоволення позовних вимог у цій частині не вбачається.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Судом встановлено, що 25.10.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір-анкета про відкриття та комплексного розрахунково-касового обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами), відповідно до умов якого банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкриває Клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану ЗП START, затвердженого згідно з нормативними документами Банку та розміщеного на сайті банку й на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку рахунки.
Відповідно до виписки з рахунку, 03.03.2016 року були здійснені чотири операції за кодами авторизації: 00963В, 07100В, 20790В, 36730В на суми: 1015,00 грн., 3035,00 грн., 3035,00 грн., 267,60 грн., тобто банком здійснено переказ на загальну суму 7 352,60 грн.
04.03.2016 року позивач звернувся з заявою до відповідача, на яку відповідач надав відповідь, що за результатами проведеної перевірки було встановлено, що дані транзакції пройшли успішно, без порушення правил МПС.
В судовому засіданні встановлено, що позивач з приводу неправомірного списання грошових коштів до правоохоронних органів або будь-яких інших органів не звертався.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до п.1 розділу 6 Положення «Про порядок емiсiї електронних платiжних засобiв i здiйснення операцiй з їх використанням», затвердженого постановою Правлiння Нацiонального банку України 05 листопада 2014 року N 705 користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби,
які дають змогу користуватися ним /ч.3 п.2 р.6 Положення/.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції /ч.1п.8 Положення/.
Пунктом 9 розділу 6 наведеного Положення передбачено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України у справі № 6-71 цс15 від 13 травня 2015 року, яка в силу положень ст. 360-7 має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, визначено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру (ПІН) або іншій інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до Договору -Анкети від 25.10.2012 року, ОСОБА_1 ознайомився з усіма умовами договору та умовами користування карткою. Посилання представника позивача щодо неналежного ознайомлення позивача з вказаними умовами (дрібний текст тощо) є необгрунтованим. Позивач не був позбавлений можливості обмежити банк щодо здійснення дистанційних операцій за допомогою Інтернет-сервісу за своєю карткою. Крім того, позивач мав достатньо часу ознайомитись з усіма інструкціями, правилами тощо, зазначеними у Договорі-Анкеті.
Разом з цим, позивач, виходячи з Договору-Анкети ознайомився з «Правилами використання платіжної картки у мережі Інтернет», а саме при здійснення відповідних оспорюваних операцій (трансакцій) позивач послідовно вів повний номер платіжної картки (16 цифр), строк дії платіжної картки (4 цифри), CVV2/CVC2 код, який міститься на зворотньому боці платіжної картки (3 цифри), а також одноразовий пароль для проведення (підтвердження) операцій (5 цифр), який був надісланий на персональний номер телефону позивача визначений у Договорі-анкеті. І лише у випадку правильного введення усіх цих цифрових даних ініційовані операції були проведені відповідною платіжною системою.
А за таких умов, позивач, якщо не переказував самостійно відповідні кошти, то надав іншій особі всі свої персональні дані разом з карткою та телефоном. Усі оскаржувані операції (4 операції) були проведені платіжною системою, із чого випливає, що по кожній з цих операцій були вірно введені усі вище зазначені необхідні реквізити, що без згоди позивача, тобто без надання іншій особі всіх необхідних вищезазначених відомостей, неможливо.
У відповідності до положень п.п. 8.14-8.15 Правил, клієнт несе повну відповідальність за всі операції, здійснені з використанням карток до часу призупинення здійснення операцій з їх застосуванням і внесенням в стоп-листи, у т.ч. стоп-листи МПС, згідно з умовами Договору, а також за всі подальші операції, що супроводжувалися авторизацією, якщо картка не поставлена в стоп-листи.
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Що стосується стягнення моральної шкоди, то слід зазначити наступне.
Виходячи з приписів ст. 1167 ч.1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Так, з обставин справи встановлених судом, вбачається, що спір між сторонами випливає з договірних зобов'язань, оскільки 25.10.2012 року між сторонами було укладено договір -анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи.
При цьому, відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних правовідносинах може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом,
а також, якщо умови про відшкодування прописані в укладеному договорі. Доказів про те, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язань, не надано.
З огляду на наведене, суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні даного позову.
Керуючись 10, 11, 60, 88, 209, 214, 215 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Відділення №975 АТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення незаконно списаних з рахунку коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області, через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після його проголошення.
Головуючий -