Справа № 570/4133/16-к
Номер провадження 1-кс/570/425/2016
06 вересня 2016 року
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 ,
з участю прокурора ОСОБА_2 ,
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
їх захисника адвоката ОСОБА_5 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.П.Могили 24) заяву захисника адвоката ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_7 при розгляді кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_5 заявила відвід судді ОСОБА_7 , подавши 23 червня 2016 року відповідну заяву, мотивуючи це тим, що у неї є сумніви в неупередженості та об'єктивності вказаного судді при розгляді кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, оскільки вказаний суддя безпідставно, на її думку, після заявленого йому відводу почав запитувати думку учасників судового розгляду щодо нього та призначив наступне судове засідання.
В судовому засіданні захисник та обвинувачені підтримали заяву повністю і по аналогічних мотивах, не заперечують розглянути її у відсутність сторони потерпілої, які не з'явилися до суду.
Прокурор ОСОБА_8 вважає, що відвід безпідставний, направлений на намагання затягнути розгляд кримінального провадження.
Заслухавши думку учасників розгляду заяви, ознайомившись із матеріалами справи, суд прийшов до таких висновків.
Ст.75 КПК України встановлює перелік підстав, коли суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу. Згідно ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивними критеріями. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду. Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
У п.п.66, 69, 70 рішення від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартиненко проти України" вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатись для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
Зважаючи на складність і різноманітність справ, життєвих явищ, із ними пов"язаних, законодавець не став встановлювати вичерпний перелік підстав для відводу судді, надавши можливість у кожному окремому випадку вирішувати питання про його об"єктивність і неупередженість. Необхідно зазначити, що «іншими обставинами», про які йде мова щодо суб'єктивних підстав відводу, можуть бути різні,зазначені обставини можуть і не бути об'єктивними, які б реально свідчили про упередженість судді. Процесуальний закон не наділяє повноваженнями суд встановлювати обставини, які б свідчили про упередженість, та оцінювати ці обставини за своїм внутрішнім переконанням, не уповноважений суд і надавати оцінку сумніву заявника. Суд приймає до уваги букву і дух закону, зокрема КПК України, щодо підстав для відводу судді. Судом приймаються до уваги положення ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сторони через своє світосприйняття не завжди об'єктивно надають оцінку діям судді. Природньо, що один з учасників процесу виражає своє незадоволення з приводу перебування справи в провадженні конкретного судді, тому сторона у заяві зазначає про упередженість суду при розгляді справи. За суб'єктивним критерієм, будь-яких доказів такої поведінки судді, зокрема що він виявляє упередженість або небезсторонність при розгляді даного кримінального провадження не наведено і доказів цього не здобуто. В даній ситуації неможливо говорити про те, що стосунки, що розглядаються, мають таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
За таких обставин суд приходить до висновку, що законних підстав для відводу судді ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України на даний час не вбачається, тому заява про відвід судді не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.75, 80, 376 КПК України, суд
відмовити у задоволенні заяви захисника адвоката ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_7 при розгляді кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Повний текст ухвали оголошено об 09 год. 45 хв. 09 вересня 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1