Справа № 569/6071/16-а
12.09.2016 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючого-судді Бучко Т.М.
секретар Соломон О.М.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції станом на час призначення пенсії ) без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки прокуратури Рівненської області № 18-319-вих-16, починаючи з 1 грудня 2015 року; зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції станом на час призначення пенсії ) згідно довідки прокуратури Рівненської області № 18-319-вих-16, починаючи з 1 грудня 2015 року, без обмеження її максимального розміру та здійснювати відповідні виплати з врахуванням проведених виплат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що з 9 вересня 1998 року перебуває на пенсійному обліку в Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час призначення пенсії. 10 травня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок з 1 січня 2016 року пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 9 грудня 2015 року та на підставі довідки прокуратури Рівненської області № 18-319-вих-16 від 28 квітня 2016 року. Однак, відповідачем незаконно було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, чим грубо порушено його права та законні інтереси.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та з аналогічних підстав. Пояснив, що дії відповідача порушують низку законів України, суперечать Конституції та рішенням Конституційного Суду України. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
У письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач позов не визнав, оскільки пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо пенсійного забезпечення, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Оскільки до 1 червня 2015 року не було прийнято закону, що стосувався б усіх видів пенсійного забезпечення, у тому числі спеціальних пенсій, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії чи щомісячне довічне грошове утримання призначалися, в тому числі, відповідно і Закону України «Про прокуратуру», втратили чинність, відтак, підстав для проведення перерахунку пенсії позивача немає. Крім того, в діючому Законі України «Про прокуратуру» норми щодо перерахунку пенсій відсутні. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов праці, що існували на день його звільнення з роботи. Законодавством встановлено максимальний розмір пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, що втратили працездатність. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». З 1 серпня 2016 року розмір пенсії позивача становить 52 відсотки від суми місячного заробітку .
10 травня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок з 1 січня 2016 року його пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 9 грудня 2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» в зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників.
Листом Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області № 330/10 від 12 травня 2016 року позивачу в перерахунку пенсії відмовлено через зміни в законодавстві, які не передбачають підстав для такого перерахунку.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( у редакції, що діяла на момент призначення позивачу пенсії ) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
В подальшому вказана правова норма неодноразово зазнавала змін як щодо розміру пенсії у відсотках до заробітку, так і щодо порядку її призначення та перерахунку.
Відповідно до ч.13 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( у редакції, що діяла на момент призначення позивачу пенсії ) обчислення ( перерахунок ) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( у редакції, що діяла на момент призначення позивачу пенсії ), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 2 березня 2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу, «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( ч.3 ст.22 Конституції України ).
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційні права і свободи людини і громадянина відповідно до статті 64 Конституції України не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституцією України виокремлено певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в тому числі і працівники прокуратури ( рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року ( справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів ) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Виходячи із висловленого розуміння сутності соціальних гарантій працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Не заслуговує на увагу твердження представника відповідача про неможливість проведення перерахунку пенсії позивача через відсутність розробленого порядку та механізму такого перерахунку.
На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та розгляду справи у суді Кабінетом Міністрів України не виконано покладеного на нього обов'язку щодо визначення порядку перерахунку пенсії.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 27 травня 2013 року у справі «Суханов та Ільченко проти України», першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в «інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар. Більш того, Європейський Суд вказав, що Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, однак, жодного рішення з цього приводу прийнято не було. Таким чином, у даному випадку відмова держави здійснити певні дії становила втручання в права заявників, передбачені ст.1 Першого протоколу, так як заявники мали «законне сподівання» на перерахунок пенсії. Подібна бездіяльність з боку Уряду України була кваліфікована Європейським судом з прав людини як порушення майнового інтересу заявника, передбаченого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції ( параграфи 51-56 ) та потягнула за собою стягнення на користь заявників справедливої сатисфакції.
Аналогічну правову позицію Європейського суду з прав людини також викладено й у справі «Будченко проти України», в якій Суд вказав, що Уряд України повинен запровадити правові механізми, необхідні для реалізації прав громадян на соціальні пільги, у тому числі на які мав право заявник.
Згідно із п.23 рішення «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Суд вважає, що відсутність встановлених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.
Таким чином, при перерахунку пенсії позивача за вислугою років підлягає застосуванню норма, що визначає порядок перерахунку пенсії, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому суд вважає, що рішення відповідача щодо відмови в такому перерахунку є неправомірними, оскільки відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання провести такий перерахунок є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно із правилами ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 10 травня 2016 року, отже, перерахунок пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, - 1 травня 2016 року.
Разом з тим, слід зазначити, що предметом спору в даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугою років. В свою чергу, предметом доказування є обставини, які мають значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Враховуючи те, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 була обґрунтована виключно відсутністю права на такий перерахунок, що відповідач фактично не здійснював жодних дій щодо перерахунку пенсії позивачу на підставі його звернення від 10 травня 2016 року, не оцінював надану позивачем довідку про розмір заробітної плати, не визначав нового розміру пенсії та не обмежував максимального розміру пенсії, яка має йому виплачуватися, доказуванню підлягають виключно обставини, з якими пов'язана відмова позивачу у здійсненні такого перерахунку.
Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії із зазначенням конкретних даних, з врахуванням яких має бути здійснено перерахунок пенсії позивачу, є безпідставними, оскільки щодо згаданих вимог відповідач на час звернення позивача до суду та розгляду справи судом ніяких протиправних дій чи бездіяльності не допускав та жодного рішення не приймав. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно можуть мати місце у майбутньому. Задоволення таких вимог може призвести до втручання суду в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду щодо вчинення дій з перерахунку пенсії.
Відповідно до правил ст.94 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.7, 11, 71, 86, 94, 161-163, 186, 254 КАС України, ст.19, 22, 46, 64, 92 Конституції України, суд
Позов ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії на підставі заяви від 10 травня 2016 року.
Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії, починаючи з 1 травня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 10 травня 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. у відшкодування судових витрат.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського адміністративного апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної частини постанови - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя :